Рішення

від 01.12.2011 по справі 2-1347/11

СТАРОМІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

cpg1251 Справа № 2-1347/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2011 року Староміський районний суд м. Вінниці у складі:

головуючого судді - Антонюка В.В.,

при секретарі - Вавшко Н.С.,

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Кривенди М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк», за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк», із залученням третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки №22/zкіп-07 від 10.07.2007р. припиненим.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що про внесення змін до кредитного договору, яким збільшено обсяг відповідальності позивача, ні банком, ні позичальником, позивача не було повідомлено, згоди на внесення зазначених змін останнім, як майновим поручителем згідно іпотечного договору не надавалось, що є підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки з підстав передбачених ч.1 ст.559 ЦК України.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, про що було подано заяву про зміну предмету позову від 10.10.2011р.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову, надавши пояснення аналогічні з викладеними у ньому.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідачем не були порушені права позивача, як іпотекодавця та майнового поручителя, за зобов'язаннями по кредитному договору, так як іпотечним договором передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя (Відповідача) за кредитним договором а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки та вважає, що підстави припинення іпотечного договору відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України відсутні.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача, - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки до суду не повідомила, свою думку з приводу даного спору суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялась про дату та час розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки про отримання поштового відправлення.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про свою думку з приводу даного спору суд не повідомив, правом участі у судовому засіданні передбаченому ст.27 ЦПК України не скористався.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 липня 2007року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Український промисловий банк»було укладено кредитний договір №22КВ/-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті . Відповідно до умов даного договору Банк надав ОСОБА_4 кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 196 000 (Сто дев'яносто шість тисяч) доларів США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування наведеного в додатку 1 до даного договору. Кредит надавався з метою поповнення обігових коштів та придбання основних засобів під 14% річних строком до 09 липня 2012року.

Пунктом 4.6. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 14% (чотирнадцять) процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

В забезпечення належного виконання позичальником свої зобов'язань по кредитному договору 10.07.2007 року між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк»було укладено іпотечний договір №22/zкіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим №7690.

Предметом даного договору є нерухоме майно: - земельна ділянка площею 0,0462га, кадастровий номер якої 0510137000:03:012:0080 та житловий будинок з прибудовами під № 41 "в", що розташований на ній, загальна площа якого 350,4кв.м., житловою площею 121,7 кв.м.(п.1.2. іпотечного договору).

30.10.2007 року між ОСОБА_4 та Відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору №22/КВ-07 від 10.07.2007р. Відповідно до умов даного договору сторони домовились переоформити з 15.10.2007року відновлювальну кредитну лінію на відновлювальну мультивалютну кредитну лінію, а сам кредитний договір виклали в новій редакції, відповідно до якої ліміт кредитування становить 196 000 дол. США -еквівалент 989 800грн. по курсу 5,05грн/1долар США. Валютою кредитування є українська гривня та долар США. Відсоткова ставка у гривні -18,5%річних а у доларах США -14%річних.

30.10.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №22/zкіп-07 від 10.07.2007р. Даним договором про внесення змін передбачено зміни по переукладанню кредитного договору, відкриття мультивалютної лінії, та відображення відсотків за користування кредитом у гривні - 18,5% річних та у доларах США -14% річних.

10.10.2008 року між ОСОБА_4 та Відповідачем було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №22/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 10.07.2007 року, із змінами внесеними договором від 30.10.2007р. Даним договором передбачено збільшення відсоткової ставки за користування кредитом починаючи з 01.11.2008р. у гривні з 18.5% до 22%річних, у доларах США -з 14% до 15% річних. Також, даним додатковим договором було викладено п.4.6. договору в новій редакції зокрема: «4.6. у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 25% процентів річних (якщо валютою траншу є долар США) та 32% процента річних (якщо валютою траншу є українська гривня), що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення».

Згідно положень ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов'язання.

Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава нерухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Водночас за змістом частини 1 ст.583 ЦК України та частини 2 ст.11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

У зв'язку з цим, в статті 1 Закону України «Про іпотеку» також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Крім того, згідно приписів ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, додатковим договором №1 від 10.10.2008р. до кредитного договору №22/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 10.07.2007р. зі змінами, внесеними договором від 30.10.2007р. боржник (позичальник) та кредитор (банк) без погодження з поручителем, змінили зобов'язання боржника в бік збільшення, зокрема п.1 даного договору передбачає збільшення відсоткової ставки за користування кредитом починаючи з 01.11.2008р. з 18,5% річних у гривні до 22%, та з 14 % до 15 % річних у доларах США.

Відповідно до п.6.6. іпотечного договору доповнення до цього договору та/або зміна окремих його положень здійснюється за письмово оформленою згодою сторін, що повинна бути засвідчена нотаріально, однак, жодних змін чи доповнень стосовно збільшення відсоткової ставки за користування грошовими коштами та за прострочення сплати чергового платежу до даного іпотечного договору Позивачем та Відповідачем не вносилось.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, а у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора, в даному випадку вказаний додатковий договір не може створювати будь яких зобов'язань третій особі (Позивачу) перед Відповідачем щодо забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором. Даною нормою передбачено загальне правило участі третьої особи у зобов'язанні, а саме зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи, тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Вказана норма є імперативною і її застосування не залежить від змісту договорів іпотеки та поруки, укладених між Позивачем та Відповідачем.

Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже поручитель та позичальник являються солідарними боржниками по стягненні заборгованості за кредитним договорам з урахуванням змін до кредитного договору які були укладені 10.10.2008р. Таким чином відповідач, не внісши відповідних змін до договору іпотеки збільшив обсяг зобов'язань позивача, шляхом збільшення відсоткових ставок за користування кредитом. Факт того, що збільшення відсоткових ставок по кредитному договору є збільшенням обсягу відповідальності позивача було визнано представником відповідача в судовому засіданні. А згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

В абз.3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»звернуто увагу судів на те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Також, як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину»листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008, згідно зі ст..ст. 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку»відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Постановою КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек»від 31.03.2004 N410, п.2 визначено, що Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Тобто, підставою для внесення записів про обтяження майна іпотекою №5277037 та №5277148 до Реєстру іпотек був Іпотечний договір №22/zкіп-07 від 10.07.2007року.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису, а п.26 встановлено, що реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Таким чином, у разі визнання Іпотечного договору, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек записів №5277037 та №5277148 про обтяження предмета іпотеки, недійсним, записи про обтяження майна іпотекою підлягають виключенню.

Окрім того, у зв'язку із припиненням Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів №5277122 та №5277163, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657, такі записи згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»також підлягають виключенню.

Відповідно до п. 1.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також вносять та вилучають до (з) Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Отже, п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна надає всім реєстраторам, яким є і приватний нотаріус ОСОБА_6, рівні права, зокрема щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна. Тобто наслідком припинення Іпотечного договору є вилучення запису про обтяження предмета іпотеки іпотекою.

Пунктом 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за №20/5 передбачено, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 7 частини 2 ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є припинення правовідношення.

З огляду на викладене, оцінюючи встановлені обставини справи, приписи законодавства в сукупності суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги із доводами, які обґрунтовують їх на підставі наданих доказів, є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати...

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 3, 15,16, 511, 554, 547, 553, 559, 598, 626, 654 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.17 ЗУ «Про іпотеку», Постановою КМУ "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненим іпотечний договір 22/Zкіп-07 від 10.07.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрований в реєстрі за № 7690, що укладений між гр. ОСОБА_1, (ІДПН -НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(код за ЄДРПОУ - 193573325), в особі першого заступника керуючого Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк»(код за ЄДРПОУ - 26175990) з 10.10.2008 року.

Застосувати наслідки припинення іпотечного договору №22/Zкіп-07 від 10.07.2007 року та зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, в день отримання ним рішення суду, зняти заборону на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки №22/Zкіп-07 від 10.07.2007року за реєстраційним №7690, укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН -НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»( код за ЄДРПОУ 19357325) в особі першого заступника керуючого Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк»(код за ЄДРПОУ - 26175990), та виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим №5277122 та №5277163, а також виключити записи з Державного реєстру іпотек за реєстровим №5277037 та №5277148 щодо обтяження нерухомого майна іпотекою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(код за ЄДРПОУ - 193573325), в особі Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк»(код за ЄДРПОУ - 26175990) на користь ОСОБА_1 (ІДПН -НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 45,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В.Антонюк