Постанова

від 01.08.2008 по справі 11/112-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/112-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

“29”  липня 2008 року                                                             Справа №11/112-08

Колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду у складі:

головуючий суддя  Токар М.В.,  суддя Івакіна В.О., суддя Фоміна В.О.

при секретарі  Гарбузовій Н.Ю.

за участю представників:

позивача –не з'явився.

відповідача –Рубаненко Л.В.,  Основіна К.Л., Мирославський С.В., Борисенко А.П. (довіреності у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського          апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви, м. Суми (вх.№1123 С/1-11)

на рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2008р. по справі  №11/112-08

за позовом Сумської єпархії Української Православної Церкви, м. Суми

до Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви, м. Суми

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.04.2008 р. по справі № 11/112-08 (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги позивача задоволено повністю та визнано право власності за Сумською єпархією Української Православної Церкви на Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Соборна 31 та зобов'язано Спасо-Преображенську громаду Української православної церкви (м. Суми, вул. Соборна, 31 код 22597429) передати Сумській єпархії Української Православної Церкви Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2008 р. по справі № 11/112-08 скасувати та прийняти нове рішення яким в позовних вимогах Сумської єпархії УПЦ відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням  норм процесуального права та при невірному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву та прохання розглянути справу без участі відповідача відповідачем не надавались, а також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення він був протиправно позбавлений права власності та зазначає, що посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на ст. 48 Закону України «Про власність»є неправомірним оскільки зазначений Закон втратив чинність. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що посилання скаржника на порушення при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права є безпідставними та надуманими оскільки наказ про перепідпорядкування собору видано в межах повноважень, причому правовий статус та власник собору не змінився, оскільки собор залишився у власності Української Православної Церкви.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права вчиняти юридично-значимі дії від імені скаржника, оскільки голова Парафіяльної ради Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви Георгій Бавикін був відсторонений від виконання обов'язків голови Парафіяльної ради і втратив будь-які повноваження представляти скаржника у відносинах з третіми особами, а тому позивач просить суд повернути апеляційну скаргу.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу відповідача, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників сторін і встановила наступне:

Позивач, Сумська єпархія Української Православної Церкви надіслав до Харківського апеляційного господарського суду телеграму в якій просить відкласти розгляд справи в зв'язку із хворобою представника позивача і не розглядати справу без участі представника Бобкова І.П.

Крім того, із листом без номера та дати, аналогічного змісту  звернувся до Харківського апеляційного господарського суду і представник позивача Бобков І.П.

Представники відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечують, посилаючись на те, що справа розглядалась неодноразово, в матеріалах справи наявні всі необхідні для розгляду справи за апеляційною скаргою документи, а крім того, позивач та представник позивача Бобков І.П. не надали документи в підтвердження хвороби представника Бобкова І.П., та посилаються на те, що в попередньому судовому засіданні приймав участь і інший представник позивача.

Колегія суддів розглянула клопотання про відкладення  розгляду справи та дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи, викладене в телеграмі від 27.07.08 р. та листі без номера та дати не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

По даній справі відбулися два судових засідання, а саме 17 червня 2008 р. та 10 липня 2008 р. представниками сторін були надані відповідні пояснення в судових засіданнях та подані відповідні документи. Позивачем та представником позивача Бобковим І.П. не надані і документи в підтвердження захворювання представника позивача Бобкова І.П., а крім того, в судовому засіданні 10.07.2008 р. був присутній в якості представника позивача і Кравчук А.О. щодо  неможливості участі якого в судовому засіданні позивач ніяких відомостей не надає.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що клопотання  позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, а справа підлягає розгляду за наявними в ній документами.

Відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи пояснення та доданих до нього документів, а саме протоколу парафіяльних зборів від 20.07.08 р. та витягу з єдиного державного реєстру.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та долучення до матеріалів справи зазначених документів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач Сумська єпархія Української Православної Церкви звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви про визнання права власності  на Спасо-преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Соборна, 31, за Сумською єпархією Української Православної Церкви та про зобов'язання Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви передати Сумській єпархії Української Православної Церкви Спасо-преображенський собор за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31.

Позовна заява позивача надійшла до господарського суду Сумської області, згідно відмітки канцелярії суду 26 березня 2008 року, а згідно ухвали господарського суду Сумської області від 26 березня 2008 року провадження у справі було порушено та призначено розгляд справи на 2 квітня 2008 року, на 11 год. 10 хвилин, тобто через 6 днів, включаючи два вихідних дні.

На зворотній частині ухвали про порушення провадження у справі від 26.03.08 р. є відмітка канцелярії Господарського суду Сумської області, що 2 екземпляри ухвали отримані нарочно.

Відповідно до заяви підписаної, як в ній зазначено, представником відповідача Пасічником А.В. (т. 1 а. с. 26) про надання дозволу на отримання нарочно копії ухвали господарського суду сумської області від 26.03.08 р. по справі № 11/112-08 ухвала отримана ним 26.03.2008 р.

В підтвердження повноважень Пасічника А.В. на отримання ухвали, в матеріалах справи (т. 1 а. с. 29) знаходиться ксерокопія довіреності без номера від 30.01.2007 р., але ця копія завірена не особою якою видана довіреність, а саме головою парафіяльної ради Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви протоієреєм Бавикіним Юрієм Михайловичем, а як вбачається з підпису на ксерокопії довіреності (т. 1 а. с. 29) представником позивача Бобковим І.П. З посиланням на копію зазначеної довіреності Пасічником А.В. надано і відзив на позовну заяву без номера та дати яким визнані позовні вимоги позивача в повному обсязі.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази про наявність у гр. Пасічника А.В. повноважень як на отримання ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 26.03.08 р. так і на подання відзиву від імені відповідача на позовну заяву, а тому колегія суддів вважає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не був належним чином повідомлений про місце засідання суду підтверджуються матеріалами справи.

На підставі ксерокопії довіреності, завіреної представником позивача Бобковим І.П., Пасічником А.В. було отримано відповідно до заяви (т. 1 а. с. 39) і два екземпляри рішення господарського суду від 02.04.08 р. по справі № 11/112-08, тобто замість відповідача, а тому твердження відповідача про те, що на його адресу не направлялось  рішення господарського суду Сумської області по справі № 11/112-08 від 02.04.08 р. також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2008 р. по справі № 11/112-08 прийняте з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.

Що стосується посилання позивача про те, що апеляційна скарга підписана не уповноваженою особою, то вони не приймаються до уваги оскільки повноваження на представлення помічником парафіяльної ради Борисенком А.П. інтересів парафіяльної ради у відносинах із судовими органами та надання право підпису будь-яких документів надане Борисенку А.П. рішенням парафіяльних зборів від 29 лютого 2008 р. (т. 1 а. с. 47, 48), а крім того, повноваження Борисенка А.П. щодо оскарження судових рішень надане останньому довіреністю від 1 березня 2008 р. підписаною настоятелем Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви протоієреєм Бавикіним Юрієм Михайловичем оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (т. 2 а. с. 22) який відповідно до підпунктів ж) та і) п. 14 Статуту Спасо-Преображенської громади Української церкви (т. 1 а. с. 86) повноважно представляє громаду перед органами державної влади і управління та здійснює офіційну церковну переписку.

Щодо заяви про відмову від апеляційної скарги підписаною головою парафіяльної ради Спасо-Преображенської громади УПЦ Князем І.О. (т. 1 а. с. 159) то відповідно до п. 13 Статуту Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви усі офіційні папери, що йдуть з громади, а відмова від апеляційної скарги є офіційним папером, підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради, оскільки відмова від апеляційної скарги не підписана настоятелем Спасо-Преображенського собору протоієреєм Бавикіним Юрієм Михайловичем, який навпаки наполягає на задоволенні апеляційної скарги, та відкликає відмову від апеляційної скарги підписану головою парафіяльної ради Князем Ігорем Олександровичем (т. 2 а. с. 2, 3)  то колегія суддів дійшла висновку, що відмова від апеляційної скарги підписана головою ради Князем І.О. не може бути прийнята апеляційним господарським судом як не оформлена належним чином.

Крім того, підтримання апеляційної скарги Спасо-Преображенською громадою вбачається із протоколу парафіяльних зборів від 20.07.2008 р. підписаного 144 членами громади.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України в разі скасування судового рішення апеляційна інстанція повинна прийняти нове судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач –Сумська єпархія Української Православної Церкви звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви про визнання права власності на Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31, за позивачем та про зобов'язання Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви передати Сумській єпархії Української Православної Церкви Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 17, ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статтю 319 Цивільного Кодексу України та Статути позивача та відповідача.

Як вбачається із рішення Виконавчого комітету Сумської обласної Ради народних депутатів № 39 від 15.09.94 р. «Про передачу культових споруд та реєстрації статутів релігійних громад»(належне засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а. с. 91) було задоволено прохання релігійних громад та клопотання виконкомів відповідних рад та передано безоплатно у власність цим громадам майно та культові будівлі, які використовуються як храми для богослужінь, а саме Свято-Преображенській громаді Української православної церкви майно та будівлю, що знаходяться по вул. Соборній, 31.

Те, що Спасо-Преображенській релігійній громаді УПЦ передано безоплатно у власність майно та будівлю Спасо-Преображенського собору, що знаходиться в м. Суми по вул. Соборній, 31, підтверджується і листом Управління у справах релігій Сумської обласної державної адміністрації № 86 від 08.10.96 р. (т. 1 а. с. 92).

Те, що будівля Спасо-Преображенського собору, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31 належить на праві власності Спасо-Преображенській громаді Української Православної Церкви підтверджується і Постановою господарського суду Сумської області від 01.10.2007 р. по справі № АС 2/453-07 яка набрала законної сили (т. 1 а. с. 96, 97) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 16894200 від 03.12.2007 р. (т. 1 а. с. 98) відповідно до якого власником будівлі Спасо-Преображенського собору, що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Соборна, 31 є Спасо-Преображенська громада Української Православної Церкви.

Оскільки, з вищезазначених документів, рішень та постанов вбачається, що власником будівлі Спасо-Преображенського собору розташованого за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31 є Спасо-Преображенська громада Української Православної Церкви, то позовні вимоги позивача Сумської єпархії Української Православної Церкви про визнання права власності на Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 31  задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»відповідач є релігійною організацією.

Як зазначено в ст. 13 вищевказаного Закону релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).

Статут Спасо-Преображенської релігійної громади Української Православної Церкви (т. 1 а. с. 83-88) зареєстровано 25 листопада 1991 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади (т. 1 а. с. 90).

Згідно статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах передбачених законом.

Будівля Спасо-Преображенського собору передана відповідачу у власність на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської обласної ради № 39 від 15.09.1994 р. (т. 12 а. с. 91), право власності відповідача на собор підтверджується також  постановою господарського суду Сумської області від 01.10.2007 р. по справі № АС 2/453-07 (т. 1 а. с. 96, 97) та витягом з реєстру (т. 1 а. с. 98), а відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»право власності релігійних організацій охороняється законом.

Оскільки будівля Спасо-Преображенського собору належить відповідачу Спасо-Преображенській громаді УПЦ то підстави визнання права власності на цю ж саму будівлю за іншою релігійною організацією протирічать чинному законодавству та не ґрунтуються на нормах матеріального права в тім числі і на положеннях ст. 319 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач в позовній заяві, яка захищає права та інтереси відповідача як власника собору та не може бути підставою для позбавлення позивача права власності на будівлю собору шляхом визнання такого права за позивачем.

Не приймаються до уваги і посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на Статути позивача, відповідача та Статут про Управління Української Православної Церкви оскільки в жодному із зазначених документів не містяться положення які б надавали право одній релігійній організації вилучати в іншої релігійної організації майно, що належить релігійній організації на праві власності.

Посилання позивача на п. 19 Статуту Сумської Єпархії (т. 1 а. с. 19, 20) в обґрунтування позовних вимог також не приймається до уваги, оскільки в ньому зазначено, що рухоме і нерухоме майно єпархіальних підрозділів (парафій, монастирів, духовних шкіл та інше), є власністю єпархії чи її структурних підрозділів, тобто зазначений пункт не виключає наявності права власності у структурних підрозділів.

Тобто виходячи із положень зазначеного пункту власністю єпархії може бути лише майно яке належить єпархії на праві власності та не належить на праві власності структурним підрозділам єпархії. В даному випадку майно вже належить на праві власності Спасо-Преображенській громаді УПЦ.

В своєму доповненні до апеляційної скарги (т. 1 а. с. 160 абзац 5) позивач посилається на п. 11 розділу 7 «А»статуту УПЦ та підпункт «Х»п. 19 розділу 7 «А»статуту УПЦ, але в підпункті «Х»п. 19 розділу 7 «А» зазначено, що єпархіальний архієрей «вирішує питання щодо права власності (володіння, користування, розпорядження) церковним майном в межах єпархії», але питання про право власності відносно будівлі Спасо-Преображенського собору вже вирішено в установленому порядку відповідними органами, а саме будівля передана у власність Спасо-Преображенській громаді УПЦ відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської обласної ради № 39 від 15.09.94 р., а згідно постанови господарського суду Сумської області від 01.10.07 р. по справі № АС 2/453-07 за відповідачем підтверджено право власності на будівлю Спасо-Преображенського  собору.

Право на перерозподіл власності релігійних організацій в межах єпархії єпархіальному архієрею ні Статутом про Управління Української Православної Церкви, ні Статутом Сумської єпархії Українсько Православної Церкви не надано.

З урахуванням викладеного не підлягають задоволенню і вимоги позивача про зобов'язання Спасо-Преображенської громади Української Православної Церкви передати Сумській єпархії Української Православної Церкви Спасо-Преображенський собор, що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Соборна, 31 оскільки як уже  було зазначено вище громада є власником собору, а відповідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, а згідно ст. 321 Цивільного кодекса України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Про те, що право власності релігійних організацій, а значить і відповідача охороняється Законом зазначено і в ч. 8 ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Зазначені обставини не були враховані господарським судом Сумської області при прийнятті рішення від 02.04.08 р. по справі № 11/112-08, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що також є підставою для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 8, 12, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статтями 319, 321 Цивільного кодексу України, статтями 22, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 та п. 2 ч. 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

постановила:

Клопотання позивача про відкладення розгляду  справи залишити без задоволення.

Клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи пояснень з додатками задовольнити.

Апеляційну скаргу  відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2008 р. по справі № 11/112-08 скасувати та прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова складена у повному обсязі 31 липня 2008 року.

Головуючий суддя                                                                 М.В. Токар

                    Суддя                                                                   В.О. Івакіна

                    Суддя                                                                   В.О. Фоміна