Рішення

від 04.11.2011 по справі 11/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/266

04.11.11

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

допро   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел Адвертайзінг"стягнення 100233,94 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачаДацюк С.Ю. –представник;Несенюк Ю.П., Петренко Ю.А. - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел Адвертайзінг" суми основного боргу у розмірі 78383,20 грн., 3% річних у розмірі 1555,81грн., суми інфляційних втрати у розмірі 4066,00 грн., пеню у розмірі 4471,45 грн., штрафу у розмірі 11757,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує умови договору  на право тимчасового користуванням місцями реклами від 04.01.2011 №309/767/11 щодо здійснення розрахунків за тимчасове користування рекламними місцями.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що станом на 18.10.2011 заборгованість відповідача складала 33177,60 грн., яка була повністю погашена відповідачем після подачі позивачем позову до суду. Відповідач не погоджується з включенням позивачем до складу заборгованості суми, визначеної в рахунку від 08.09.2010 №19364. Крім того відповідач зазначає, що протягом дії договору від 04.01.2011  позивачем були виставлені рахунки на суму 24883,20 грн., у зв‘язку з чим підлягає перерахунок пені, яка за розрахунком відповідача становить 359,28 грн. та штрафу, розмір якого становить 347,68 грн. На думку відповідача, не підлягає стягненню 3% річних, оскільки в договорі погоджений інший розмір річних, а саме 15%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

04.01.2011 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ангел Адвертайзінг" (відповідач) укладений договір №309/767/11 відповідно до умов якого  відповідачеві надається право тимчасового користування місцем (місцями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності міста Києва.

Відповідно до п. 5.2.3 договору відповідач зобов‘язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Сторонами погоджена адресна програма на право тимчасового користування до договору, в якій також погоджено базову плату на рівні 6912,00 грн. без ПДВ.

Позивачем до матеріалів справи наданий рахунок від 08.09.2010 № 19364 на загальну суму 126403,76 грн., з якого вбачається, що плата за тимчасове користування місцем для розміщення реклами була розрахована позивачем за період з 21.07.2009 по 31.08.2010.

Також позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків від  08.06.2011 № 36594 на суму 8294,40 грн., від 13.07.2011 № 38075 на суму 8294,40 грн., від 09.08.2011 № 40571 на суму 8294,40 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, заборгованість відповідача становить 78383,20 грн., яка складається із заборгованості по рахунку від  08.09.2010  на суму 53500,00 грн., по рахунку від 08.06.2011 на суму 8294,40 грн., від 13.07.2011 на суму 8294,40 грн., від 09.08.2011 на суму 8294,40 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечує проти наявності підстав для стягнення заборгованості, яка виникла на підставі рахунку  від 08.09.2010 № 19364.

Суд погоджується з позицією відповідача про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 53500,00 грн., яка виникла ще до укладення 04.01.2011 договору №309/767/11, на підставі якого заявлений позов. Крім того сума заборгованості у розмірі 53500,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача також і у зв‘язку з тим, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення з вимогою про сплату заборгованості по рахунку від 08.09.2010 № 19364 на підставі ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 53500,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно заборгованості, яка виникла на підставі рахунків від  08.06.2011 № 36594 на суму 8294,40 грн., від 13.07.2011 № 38075 на суму 8294,40 грн., від 09.08.2011 № 40571 на суму 8294,40 грн., то станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача по вказаним рахункам відсутня, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями  платіжних доручень від 30.09.2011 № 357, від 13.10.2011 №373, від 23.09.2011 №347.  Платіжне доручення  від 13.10.2011 №372 судом в якості доказу не приймається, оскільки відповідач перерахував кошти позивачу по рахунку №42387, заборгованість по якому позивачем не заявлена до стягнення. Також судом відмічається, що на платіжному дорученні від 13.10.2011 № 373 стоїть штамп банку про проведення його 13.09.2011. Однак згідно з виписки з банківського рахунку позивача кошти були проведені 13.10.2011 року. Випискою з банківського рахунку позивача також підтверджуються перерахування коштів платіжним дорученням від 30.09.2011 та від 23.09.2011.

За таких обставин, станом на момент вирішення спору судом заборгованість у розмірі 24883,20 грн. погашена відповідачем після звернення 20.09.2011 позивача з позовною заявою до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума заборгованості у розмірі 24883,20 грн., заявлена до стягнення, погашена в повному обсязі, то предмет спору в даній частині відсутній.

За таких обставин, провадження у справі № 11/266 в частині стягнення 24883,20 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4471,45 грн., штраф у розмірі 11757,48 грн., 3% річних у розмірі 1555,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 4066,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасне або не повне внесення відповідачем обумовленої договором плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його частково невірним, у зв‘язку з відсутністю підстав для нарахування пені по заборгованості у розмірі 53500,00 грн. За розрахунком суду розмір пені складає 359,28 грн.

Суд не погоджується з позицією позивача про визначення 15% річних як штрафних санкцій, нарахування яких передбачено п. 7.3 договору. В цьому пункті договору зазначено, що крім штрафних санкцій позивач має право стягувати з відповідача за прострочення внесення платежів 15% річних. Отже, нарахування 15% річних - це відповідальність відповідача, яка передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України, та розмір якої встановлений за згодою сторін в договорі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 15% річних, розрахунок яких здійснений судом та розмір яких становить 347,38 грн.  Вимоги відповідача про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають у зв‘язку з викладеним  вище.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4066,00 грн. також задоволенню не підлягають оскільки останні нараховані на суму боргу у розмірі 53500,00 грн., у стягненні яких судом відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 359,28 грн. пені, 15% річних у розмірі 347,38 грн. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24883,20 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. В решті вимоги  позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що заборгованість у розмірі 24883,20 грн. погашена відповідачем після подачі позову до суду.

Керуючись статтями 33, 43, 44, 47, 49, 75, ч. 1-1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел Адвертайзінг" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 46, код 34926300, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"  (01030, м. Київ, вул. Коцюбинського, 12-А, код 26199714)  пеню у розмірі 359 (триста п‘ятдесят дев‘ять) грн. 28 коп., 15% річних у розмірі 347 (триста сорок сім) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 255 (двісті п‘ятдесят п‘ять) грн. 90 коп. та 60 (шістдесят) грн. 25 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.   

3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангел Адвертайзінг" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" заборгованості у розмірі 24883,20 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата складення повного рішення:14.11.2011