Рішення

від 15.11.2011 по справі 13/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/423

15.11.11

За позовом  Приватного акціонерного товариства "Натурфарм"

до   Приватного підприємства "Гроссмейстер"    

про стягнення заборгованості

                                                                                              Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1. –дов. № б/н від 14.11.2011 р.

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 15.11.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Приватного акціонерного товариства "Натурфарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гроссмейстер"     про стягнення заборгованості в розмірі 5 143,76 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв’язку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 02-02/10/3 від 01.02.2010 року.

20.10.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/423.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Натурфарм" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Натурфарм") (надалі –позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Гроссмейстер" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 02-02/10/3 від 01.02.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товари народного споживання, а покупець зобов’язувався прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого оплата повинна була здійснюватися покупцем шляхом 100% оплати партії товару замовленої покупцем через 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 19 261,07грн., що підтверджується складеними та підписаними представниками обох сторін видатковими накладними (належним чином засвідчені копії видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 11 550,81 грн.

Крім того, пунктом 4.4.7 Договору сторони передбачили, що у випадку якщо придбані в постачальника відповідно до плану поставок літні товари не будуть продані в магазині покупця до 30 вересня, а зимові товари до кінця лютого, або якщо придбані в постачальника товари не будуть продані в магазинах покупця протягом 90 календарних днів від дня поставки, покупець має право повернути постачальнику, а постачальник зобов’язаний прийняти непроданий товар, з поверненням (сплатою) постачальником суми грошей (ціни), яка була сплачена покупцем за такий непроданий товар.

Згідно накладних на повернення товару, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 3 186,93 грн., що підтверджується накладними №Г-0001618 від 02.12.2010 року, №Г- 0001619 від 02.12.2010 року, № Г-0001620 від 02.12.2010 року (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Отже, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 4 523,33 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 15-1/01/10 з вимогою погашення заборгованості.

Проте, зазначена вимога залишена вимога була залишена відповідачем без належного реагування та без задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення  з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем продукції  відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену, але частково неоплачену відповідачем продукцію в розмірі  4 523,33 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.7 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати за товар, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 620,43 грн. пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені, з урахуванням ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 620,43 грн. пені, а саме в розмірі 349,60 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 4 523,33 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 620,43 грн. пені, підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 349,60 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гроссмейстер" (м. Київ, вул.. Кудряшова, 5, кв. 145-А, код ЄДРПОУ 33829639) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Натурфарм"  (01042, м. Київ, вул.. Лісна, 30-а, код ЄДРПОУ 24930169) 4 523 (чотири тисячі п’ятсот двадцять три),33 грн. суми основного боргу, 349 (триста сорок дев’ять),60 пені, 96 (дев’яносто шість),62 грн. державного мита, 223 (двісті двадцять три),56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                              І.Д. Курдельчук

дата складення 21.11.2011