Рішення

від 10.11.2011 по справі 30/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/289

10.11.11

За позовом  Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

Про                     визнання недійсним п. 3.9 додатку № 4 до договору фінансового лізингу

                                                                                                                 Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача       не з'явився          

Від відповідача   ОСОБА_1. –представник за довіреністю № 945  від 15.08.11.

Рішення прийнято 10.11.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 11.10.11. по 10.11.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»про визнання недійсним п. 3.9 Додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до Договору № 01-70/08-обл від 24.04.08.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 3.9 Загальних умов Договору фінансового лізингу № 01-70/08-обл від 24.04.08. підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.11. порушено провадження у справі № 30/289; розгляд справи призначено на 11.10.11. о 15-10.

В судовому засіданні 11.10.11. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. Відповідач вказує на те, що положення ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»не обмежують включення до складу лізингових платежів таких складових, як зміна курсової різниці, що в свою чергу свідчить про правомірність проведених відповідачем коригувань, згідно Договору фінансового лізингу, в зв’язку зі зміною валютного котирування.

В судовому засіданні 11.10.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.11.11. о 10-15.

03.11.11. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 10.11.11. не з'явився, але через канцелярію Господарського суду міста Києва 10.11.11. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 10.11.11. представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське».

Розглянувши зазначене клопотання позивача про відкладення розгляду справи № 30/289, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач як юридична особа не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

За таких обставин,  клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.11. проти позову заперечує з підстав, викладених  у відзиві на позовну заяву.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/289.

            Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.08. між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченківське» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 01-70/08-обл (далі-Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах даного Договору.

Відповідно до специфікації, предметом лізингу є:

-  зернозбиральний комбайн «Лексикон 570», 2008 року випуску, вартістю 1 864 780,08 грн. (без ПДВ);

- податкозбирач Конспид 8-70 FC, 2008 року випуску, вартістю 367 401,73 грн. (без ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані Додатки №№ 1, 2, 3 до Договору фінансового лізингу, а саме: Графік сплати лізингових платежів, Специфікація і умови передачі предмету лізингу, Типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу, а також Додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу, якою Графік сплати лізингових платежів викладено у новій редакції.

Згідно п. 3.1 Договору, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів та умов ст. 3 Загальних умов.

Лізингові платежі включають: суму авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Пунктом 3.6 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору) визначено, що Лізингоодержувач не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно п. 3.5 Загальних умов, зобов’язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

У відповідності до п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що на дату сплати, визначену пунктом 3.5 Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму Винагороди, яка визначається за формулою:

V1     =      So * K  -  So

де, So - сума чергового лізингового платежу за Договорами на дату сплати;

К - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59 % (нуль цілих, п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСиббанк" (далі - Банк), по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківськової виписки, отриманих   Лізингодавцем   для   придбання   предмета   лізингу   та   його   подальшої передачі Лізингоодержувач у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта K менше одиниці, то сума V1 не розраховується;

* - знак множення.

Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 0,6 (нуль цілих та шість десятих) відсотка курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта к, вказаного в цьому пункті, то Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму Винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Відповідно до п. 3.11 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір Винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування Винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір Винагороди збільшується на суму, ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилаючись на норми ст. 203 Цивільного кодексу України, вказує на те, що п. 3.9 Загальних умов Договору фінансового лізингу № 01-70/08-обл від 24.04.11. підлягає визнанню недійсним, оскільки вимога здійснення додаткового платежу, встановленого п. 3.9 Загальних умов Договору фінансового лізингу суперечить нормам Закону України «Про фінансовий лізинг».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається, за формулою, що містить коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату сплати лізингового платежу, за яким АКІБ “УкрСиббанк”, за дорученням Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) котів у іноземній валюті (валютного кредиту) розраховується саме винагорода Лізингодавцю.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Іноземною валютою вважається - валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу; платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях; кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").

Таким чином, з наведеного вбачається, що застосування у вказаній вище формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі доларів США АКГБ "УкрСіббанк" не є підставою для визнання договору недійсним.

Частина 4 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатися його умовами.

З матеріалів справи вбачається, що в Договорі фінансового лізингу та Графіку лізингових платежів сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США.

Таким чином, судом встановлено, що використання формули розрахунку складової лізингового платежу - винагороди Лізингодавця є правомірним, оскільки сторонами чітко встановлено порядок розрахунку винагороди за вказаною вище формулою.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченківське»не доведено суду, що п. 3.9 Загальних умов Договору фінансового лізингу № 01-70/08-обл від 24.04.11. не відповідає вимогам Закону, в зв’язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 17.11.11.