Рішення

від 17.11.2011 по справі 9/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/334 17.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Оболонь"

До Приватного акціонерного товариства "Науково-виробни че об'єднання "Агрокомплекс"

Про визнання Договору № 67/13669236/08 в ід 01.02.2008 року недійсним в частин і Додатків № 1, 2

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача ОСОБА_1 (дов. № 2011-11/949 від 11.11.2011 р .)

ОСОБА_2 (дов. №2011-11/948 від 11.11.2011 р.)

ОСОБА_3 (дов. № 2011-11/947 від 11.11.2011 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК Укр аїни в судовому засіданні 17 ли стопада 2011 року було оголошен о вступну та резолютивну час тини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне това риство "Оболонь" (далі по текст у - позивач) звернулося з позо вною заявою до Господарськог о суду міста Києва до Приватн ого акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднанн я "Агрокомплекс" (далі по текст у - відповідач) про визнання не дійсним Договору № 67/3669236/08 від 01.0 2.2008 року в частині Додатків № 1,2.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що між відповідачем та позивачем було укладено Дод аток № 1 від 01.02.2008 року, Додатки № 2 від 01.02.2008 року, 30.01.2009 року, 01.04.2009 року 30.06.2009 року, 20.07.2009 року, 28.09.2009 року, 31.12.2009 року, 31.03.2010 року, 30.06.2010 року до Дого вору № 67/3669236/08 від 01.02.2008 року, які не містять вираження ціни у нац іональній валюті України - гр ивні та еквіваленту до остан ньої. Позивач просить визнат и вказаний договір недійсним в частині Додатків № 1, 2, посила ючись на те, що положення прав очину (специфікації) про ціну в ЄВРО за 1 тис. шт. не відповіда ють вимогам чинного законода вства, зокрема вимогам ст. 180, ч. 2 ст.189, ч. 2 ст. 298 Господарського к одексу України.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 21.10.2011 року по зовну заяву прийнято до розг ляду, провадження у справі по рушено, розгляд справи призн ачено на 17.11.2011 року.

Представник позивача в суд ове засідання 17.11.2011 року не з'яв ився, проте, через відділ канц елярії Господарського суду м іста Києва подав клопотання про відкладення розгляду спр ави, у зв'язку з участю предста вників позивача у інших судо вих справах. Розглянувши под ане позивачем клопотання, су д відмовляє в його задоволен ні, з тих підстав, що нормами ч инного законодавства Україн и не обмежено коло осіб, які мо жуть представляти особу в су довому процесі, тому неможли вість одного з представників позивача бути присутнім у су довому засіданні не перешкод жає реалізації права учасник а судового процесу на участь у судовому засіданні його ін шого представника. Проте поз ивач наданими йому процесуал ьними правами не скористався .

У судовому засіданні 17.11.2011 ро ку представник відповідача п одав клопотання про зупиненн я провадження у справі мотив уючи дане клопотання тим, що у проваджені Господарського с уду міста Києва знаходиться справа № 10/420 за позовом Приватн ого акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднанн я "Агрокомплекс" до Публічног о акціонерного товариства "О болонь" про стягнення боргу, ш трафних санкцій та відшкодув ання збитків за Договором № 6 7/3669236/08 від 01.02.2008 року, зважаючи на ц е, відповідач вважає, що в проц есі розгляду справи № 10/420 судом може бути вирішено, у тому чи слі, питання щодо недійсност і Договору № 67/3669236/08 від 01.02.2008 року.

Розглянувши подане предст авником відповідача клопота ння про зупинення провадженн я у справі, суд зазначає насту пне.

Відповідно до ст. 79 Господар ського процесуального кодек су України господарський суд зупиняє провадження у справ і в разі неможливості розгля ду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи , що розглядається іншим судо м.

Неможливість розгляду дан ої справи до вирішення справ и іншим судом полягає в тому, щ о обставини, які розглядають ся іншим судом, не можуть бути встановлені господарським с удом самостійно у даній спра ві. Тобто, господарський суд н е може розглянути певну спра ву через обмеженість своєї ю рисдикції щодо конкретної сп рави внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом по зову;

в) неможливості розгляду то тожної справи;

г) певної черговості розгля ду вимог.

Судом встановлено, що у про ваджені Господарського суду міста Києва знаходиться спр ава № 10/420 за позовом Приватного акціонерного товариства "На уково - виробниче об'єднання "А грокомплекс" до Публічного а кціонерного товариства "Обол онь" про стягнення боргу, штра фних санкцій та відшкодуванн я збитків за Договором № 67/3669236/08 від 01.02.2008 року, проте, встановле ння факту дійсності правочин у, що є предметом спору у справ і № 9/334 є первинним по відношенн ю до встановлення факту існу вання заборгованості за спір ним Договором. Зважаючи на ви щенаведене, суд відмовляє в з адоволенні клопотання відпо відача про зупинення провадж ення у справі.

Крім того, представниками в ідповідача заявлено клопота ння про припинення проваджен ня у справі на підставі п.2 ч. 1 с т. 80 ГПК України, в якому, зокре ма, відповідач посилався на т е, що предмет спору у даній спр аві є аналогічним тому, що ро зглядається в рамках справи № 10/420, оскільки ПАТ «Оболонь»в обґрунтування своїх запереч ень у даній справі також поси лається на недійсність право чину, що є предметом розгляду у даній справі.

Розглянувши подане клопот ання, суд приходить до виснов ку про те, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наст упного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК У країни, господарський суд пр ипиняє провадження у справі, якщо є рішення господарсько го суду або іншого органу, яки й в межах своєї компетенції в ирішив господарський спір мі ж тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з наявних мат еріалів справи, предмет спор у у даній справі та у справі №1 0/420 є різним, різні і підстави, я кими обґрунтовуються вимоги у даній справі та у справі № 10/4 20, а отже у суду відсутні підст ави для припинення проваджен ня у справі на підставі п. 2 ч. 1 с т. 80 ГПК України.

Окрім того, представники ві дповідача подали письмовий відзив на позовну заяву, усні пояснення по справі, в яких за перечують проти задоволення позовних вимог з підстав, заз начених у відзиві.

Заслухавши пояснення пред ставників відповідача, дослі дивши наявні у матеріалах сп рави докази, оглянувши в судо вих засіданнях оригінали док ументів, копії яких знаходят ься в матеріалах справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між Закрити м акціонерним товариством "О болонь" (замовник) та Закритим акціонерним товариством "На уково-виробниче об'єднання "А грокомплекс" (постачальник) б уло укладено Договір № 67/13669236/08 (н адалі по тексту - Договір) на п остачання продукції (пакувал ьні матеріали (етикет поліет иленовий). Сторони також узго дили та підписали Додаток №1 в ід 01.02.2008 р. та Додатки №2 від 01.02.2008 р., 30.01.2009 р., 01.04.2009 р., 30.06.2009 р., 20.07.2009 р., 28.09.2009 р., 31.12.200 9 р., 31.03.2010 р., 30.06.2010 р. до Договору які є його невід'ємними частинами .

Згідно Статуту затверджен ого загальним зборами акціон ерів ЗАТ "Оболонь" від 27.04.2011 р. поп ереднє найменування товарис тва - Закрите акціонерне това риство "Оболонь" змінено на Пу блічне акціонерне товариств о "Оболонь".

Правонаступником всіх пра в та обов'язків Закритого акц іонерного товариства "Науков о-виробниче об'єднання "Агрок омплекс" є Приватне акціонер не товариство "Науково - вироб ниче об'єднання "Агрокомплек с".

У позовній заяві позивачем стверджувалось, що Додаток № 1 від 01.02.2008 р. та Додатки №2 від 01.02.2008 р., 30.01.2009 р., 01.04.2009 р., 30.06.2009 р., 20.07.2009 р., 28.09.2009 р., 31 .12.2009 р., 31.03.2010 р., 30.06.2010 р. до Договору не містять вираження ціни у нац іональній валюті України - гр ивні. У всіх Додатках №2 до Дог овору підписаних за різний п еріод ціна продукції виражен а у Євро за 1 тис. шт.

В обґрунтування позовних в имог позивач наголошує на то му, що спірні положення Догов ору щодо встановлення ціни в Євро не відповідають вимога м чинного законодавства, зок рема вимогам ст. 180, ч. 2 ст.189, ч. 2 ст. 298 Господарського кодексу Укр аїни.

Враховуючи вищенаведене п озивач вважає, що даний Догов ір в частині Додатку № 1 від 01.02. 2008 р. та Додатків №2 від 01.02.2008 р., 30.01.2009 р., 01.04.2009 р., 30.06.2009 р., 20.07.2009 р., 28.09.2009 р., 31.12.2009 р., 31 .03.2010 р., 30.06.2010 р. має бути визнаний с удом недійсним на підставі ч . 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодек су України, як такий, що не від повідає вимогам закону.

Відповідач заперечує прот и заявлених позовних вимог, т а зазначає. що відповідно до п . 2.1 Договору постачальник зоб ов'язується поставити та пер едати у власність замовника продукцію за фактичними ціна ми, які розраховані згідно ро зділу 5.4 даного Договору та ба зових цін, узгоджених у Додат ку 1 та 2.

Пунктом 5.2 Договору передба чено, що оплата партії продук ції по Договору здійснюється замовником по фактичним цін ам в національній валюті Укр аїни (гривня).

За змістом п. 5.4 Договору факт ична ціна є розрахунковою і в изначається на дату замовлен ня продукції. Отже, за твердже нням відповідача, вищенаведе ні положення Договору (п. 2.1, п. 5.2 ) імперативно встановлюють, щ о оплата за товар, який постач атиметься згідно умов Догово ру, здійснюватиметься за фак тичними цінами у національні й валюті України - гривні, а ба зова ціна, яка зазначається у додатках до Договору, є одним із показників, на підставі як их така фактична ціна розрах овується. Можливість оплати товару грошовими коштами в і ноземній валюті Договором не передбачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім п ереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у засіданні всіх обставин сп рави в їх сукупності, суд вваж ає, що вимоги позивача не підл ягають задоволенню з наступн их підстав.

Укладений Договір є підст авою для виникнення у сторін господарських зобов'язань в ідповідно до ст. ст. 173, 174 ГК Укра їни (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і зг ідно ст. 629 ЦК України є обов'язк овим для виконання сторонами .

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встано влені загальні вимоги, додер жання яких є необхідним для ч инності правочину, зміст пра вочину не може суперечити ць ому Кодексу, іншим актам циві льного законодавства, а тако ж моральним засадам суспільс тва. Особа, яка вчиняє правочи н, повинна мати необхідний об сяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника прав очину має бути вільним і відп овідати його внутрішній волі . Правочин має бути спрямован ий на реальне настання право вих наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнанн я угоди (правочину) недійсною , господарський суд встановл ює наявність тих обставин, з я кими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а сам е: відповідність змісту угод и вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, пр авоздатність сторін за угодо ю, у чому конкретно полягає не правомірність дій сторони та інші обставини, що мають знач ення для правильного вирішен ня спору. При цьому обставини , що мають істотне значення дл я вирішення спору повинні пі дтверджуватись сторонами на лежними та допустимими доказ ами відповідно до вимог стат ей 33, 34 Господарського процесу ального кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодек су України встановлено, що пі дставою недійсності правочи ну є недодержання в момент вч инення правочину стороною (с торонами) вимог, які встановл ені частинами першою - третьо ю, п'ятою та шостою статті 203 цьо го Кодексу. Недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Відповідно до статті 204 Циві льного кодексу України, прав очин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встано влена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 628 Цивільн ого кодексу України вбачаєть ся, що зміст договору становл ять умови (пункти), визначені н а розсуд сторін і погоджені н ими, та умови, які є обов'язков ими відповідно до актів циві льного законодавства. Сторон и мають право укласти догові р, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний д оговір). До відносин сторін у з мішаному договорі застосову ються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у зм ішаному договорі, якщо інше н е встановлено договором або не випливає із суті змішаног о договору.

За своєю правовою природою , укладений між сторонами спі рний Договір є договором пос тавки.

Зі змісту статті 712 Цивільно го кодексу України вбачаєтьс я, що за договором поставки пр одавець (постачальник), який з дійснює підприємницьку діял ьність, зобов'язується перед ати у встановлений строк (стр оки) товар у власність покупц я для використання його у під приємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашні м або іншим подібним викорис танням, а покупець зобов'язує ться прийняти товар і сплати ти за нього певну грошову сум у.

Частиною 2 вище зазначеної с татті зазначено, що до догово ру поставки застосовуються з агальні положення про купівл ю-продаж, якщо інше не встанов лено договором, законом або н е випливає з характеру відно син сторін.

Посилання позивача, в обґру нтування позовних вимог, на т е, що спірні положення Догово ру щодо встановлення ціни в Є вро не відповідають вимогам чинного законодавства, зокре ма вимогам ст. 180, ч. 2 ст.189, ч. 2 ст. 298 Г осподарського кодексу Украї ни, судом не приймаються, вихо дячи з наступного.

В статті 99 Конституції Укра їни закріплено, що грошовою о диницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи прав овий статус гривні, вказана н орма Основного Закону не вст ановлює сферу її обігу та буд ь-яких обмежень щодо можливо сті використання в Україні г рошових одиниць іноземних де ржав.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори уклад аються за правилами, встанов леними Цивільним кодексом Ук раїни з урахуванням особливо стей, передбачених цим Кодек сом, іншими нормативно-право вими актами щодо окремих вид ів договорів.

Відповідно до статті 192 ЦК Ук раїни іноземна валюта може в икористовуватися в Україні у випадках і в порядку, встанов лених законом.

Згідно з ст. 524 ЦК України, зоб ов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гр ивні. Водночас, сторони можут ь визначити грошовий еквівал ент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

В силу ст. 533 ЦК України грошо ве зобов'язання має бути вико нане у гривнях. Якщо у зобов'яз анні визначено грошовий екві валент в іноземній валюті, су ма, що підлягає сплаті у гривн ях, визначається за офіційни м курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший по рядок її визначення не встан овлений договором або законо м чи іншим нормативно-правов им актом. Використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умова х, встановлених законом.

Також, слід зазначити, що пр иписи ст. 198 ГК України (виконан ня грошового зобов'язання), що міститься в главі 22 "Виконанн я господарських зобов'язань" ГК України не суперечить при писам ст. 533 глави 48 "Виконання з обов'язання" ЦК України.

Крім того, в ст. 3 Декрету Кабі нету Міністрів України від 19.0 2.1993 N 15-93 "Про систему валютного ре гулювання і валютного контро лю" передбачено, що валюта Укр аїни є єдиним законним засоб ом платежу на території Укра їни, який приймається без обм ежень для оплати будь-яких ви мог та зобов'язань.

Відповідно до статті 35 Зако ну України "Про Національний банк України" гривня (банкнот и і монети) як національна вал юта є єдиним законним платіж ним засобом на території Укр аїни.

Таким чином, названі акти за конодавства визначають наці ональну валюту України як єд иний законний платіжний засі б на території України. Проте , вони не містять заборони на в ираження грошових зобов'язан ь в іноземній валюті.

Незважаючи на те, що договір на ціна визначається за допо могою узгодженої сторонами ф ормули, яка ставить фактичні ціни у залежність курсу грив ні до Євро та базується на гри вневому еквіваленті вартост і одиниці товару в іноземній валюті (базової ціни), оплата за Договором здійснюється са ме у гривнях, а тому посилання позивача на невідповідність окремих умов Договору полож енням чинного законодавства є безпідставним.

Також слід зазначити, що від повідно до пункту 3 ч. 1 ст. 3 ЦК Ук раїни до загальних засад цив ільного законодавства відне сено свободу договору.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України пер едбачено, що сторони в догово рі можуть відступити від пол ожень актів цивільного закон одавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень акт ів цивільного законодавства , якщо в цих актах прямо вказан о про це, а також у разі, якщо об ов'язковість для сторін поло жень актів цивільного законо давства випливає з їх змісту або із суті відносин між стор онами.

В ст. 627 ЦК України закріплено що, відповідно до статті 6 цьо го Кодексу сторони є вільним и в укладенні договору, вибор і контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших ак тів цивільного законодавств а, звичаїв ділового обороту, в имог розумності та справедли вості.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у Договорі та додатків до нього у відповід них редакціях, добровільно в становили визначення фактич ної ціни за формулою яка став ить фактичні ціни у залежніс ть курсу гривні до Євро та баз ується на гривневому еквівал енті вартості одиниці товару в іноземній валюті (базової ц іни), що відповідає принципу д испозитивності.

В свою чергу у суду відсутні підстави вважати, що при укла денні Договору та додатків д о нього у відповідних редакц іях, волевиявлення позивача не було вільним і не відповід ало його внутрішній волі.

Отже, підписавши Договір та погодившись з його умовами, п озивач безпідставно та необґ рунтовано посилається на нев ідповідність положень Додат ку № 1 та Додатків № 2 до Договор у вимогам чинного законодавс тва.

Інших підстав для визнання недійсними оспорюваних поло жень Договору позивач не нав одить, а Господарський суд мі ста Києва не вбачає.

Враховуючи викладене, суд д ійшов висновків про те, що поз ивачем в порядку ст. 33 ГПК Укра їни не доведено обставин, на я кі він посилається як на підс таву своїх вимог і заперечен ь.

Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підт верджують, що в момент вчинен ня правочину стороною (сторо нами) були недодержані вимог и, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шос тою ст. 203 Цивільного кодексу У країни, тобто не довів підста ви, в силу яких спірний догові р має бути визнаний недійсни м. Більше того, судом встановл ено та враховано, що спірний п равочин спрямований на реаль не настання правових наслідк ів, що обумовлені ним, не місти ть положень, які б суперечили вимогам чинного законодавст ва або інтересам сторін, а вол евиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній в нутрішній волі, що відповіда є загальним вимогам, встанов леним статтею 203 Цивільного ко дексу України, додержання як их є необхідним для чинності правочину, а тому позовні вим оги Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про визн ання недійсним визнання неді йсним Договору № 67/3669236/08 від 01.02.2008 р оку в частині Додатків № 1,2 зад оволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуаль ного кодексу України, держми то та витрати на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарс ького процесуального кодекс у України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити по вністю.

2. Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя Г.П. Бондаренко