Рішення

від 14.11.2011 по справі 11/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/330

14.11.11

За позовом

Військової частини А 1815

до

про   

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Антарес"

стягнення 9426,60 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Бабенко Р.В. –представник;

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Військової частини А1815 про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Антарес" шкоди у розмірі 9246,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно демонтував бетонні плити у кількості 20 шт. з автомобільної дороги, що знаходиться на балансі позивача, чим завдав позивачу шкоди у розмірі 9246,60 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження надсилалась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

За позивачем - військовою частиною A1815 закріплено та використовується для потреб оборони автомобільна дорога №140/гн/2/11 в с. Гончарівське, Чернігівської області. Зазначена автомобільна дорога перебуває на балансі військової частини А 1815, що підтверджується витягами з облікових регістрів військової частини А 1815, а саме інвентарною карткою № 14 обліку основних засобів в бюджетних установах, технічним паспортом автомобільної дороги № 140/ГН/2/11, який затверджений Начальником інженерних військ Збройних Сил України від 04.01.2008 року, та витягом з переліку закріплення автомобільних доріг Збройних Сил України на 01.01.2008, затверджений начальником інженерних військ Збройних Сил України відповідно до позиції 14 зазначеного вище переліку.

В ході експлуатації автомобільної дороги, позивачем  було виявлено факт демонтажу  вищевказаної автомобільної дороги, а саме бетонного покриття у кількості 20 штук бетонних плит.

Демонтаж бетонних плит був здійснений на підставі договору підряду укладеного 14.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Антарес", як замовником (відповідач) та СУАП  СУАП "Bicko International", як виконавцем, відповідно до умов якого виконавець зобов‘язується виконати за завданням замовника роботи по демонтажу цементобетонного покриття, а також навантаження та транспорт замовника, плити цементно –бетонні розміром, зазначеним в. п. 1.1 договору протяжністю 40 км., що знаходиться в районі с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна.

Факт здійснення демонтажу підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.06.2010.

З матеріалів справи та з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.06.2010 вбачається, що 05.10.2001 року між ОСОБА_1, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдингова компанія "Ізобуд", як покупцем укладений договір купівлі –продажу майна, а саме цементно –бетонного покриття, протяжністю 40 км, що знаходиться в районі від с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна, а саме плити цементно –бетонні розміром вказаним в п. 2 договору. В договорі вказано, що майно є власністю продавця.

В справі наявна копія рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2001 №2-515/2001, яким договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдингова компанія "Ізобуд", був визнаний дійсним Крім того за ОСОБА_1 вказаним рішенням визнано право власності на цементно –бетонного покриття, протяжністю 40 км, що знаходиться в районі від с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна. Однак, відповідно до листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська в архіві суду відсутня вищевказана справа, під номером 2-515/2001 зареєстрована інша справи, надана до суду копія рішення викликає сумніві у його справжності, оскільки на момент 2001 року рішення суддею Овчаренко Н.Г. виносились виключно російською мовою, оригінал рішення та його копії виготовлювались на комп‘ютері, підпис не належить судді Овчаренко Н.Г.

05.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдингова компанія "Ізобуд", як продавцем та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2, як покупцем  укладений договір купівлі –продажу майна, а саме цементно –бетонного покриття, протяжністю 40 км, що знаходиться в районі від с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна, а саме плити цементно – бетонні розміром вказаним в п. 2.1 договору.

07.04.2010  між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Антарес",як покупцем укладений договір №704-10 купівлі –продажу майна, а саме цементно –бетонного покриття, протяжністю 40 км, що знаходиться в районі від с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна, а саме плити цементно –бетонні розміром вказаним в п. 1.1 договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно з ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що з 1984 року майно, а саме автомобільна дорога, у тому числі цементно –бетонне покриття, протяжністю 40 км, що знаходиться в районі від с. Карпилівка до с. Гончарівське Чернігівської області зліва від автомобільної дороги загального користування Київ-Вишгород-Десна, знаходиться на обліку у військової частини А1815 Збройних Сил України, то таке майно має спеціальний статус і його відчуження має відбуватись тільки на підставі  спеціальних норм законодавства. Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що продавцем вказаного майна у 2001 році виступила особа, яка не було його власником.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода можу бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Оскільки даний спір між сторонами щодо відшкодування збитків виник не у зв’язку з порушенням однією із сторін зобов’язань, що випливають з договору, а з зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, то слід керуватись главою 82 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вини.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність протиправної поведінки відповідача та його вини, оскільки відповідач розпорядився майном, яке йому не належить; про доведеність розміру шкоди, яка розрахована виходячи із залишкової балансової вартості, про доведеність причинно –наслідкового зв‘язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних доказів в спростування вищевказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають повністю.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торгівельний дім "Антарес"  (03057, м. Київ, пров. Ковальський, 5, код 36510033 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Військової частини А1815  (15558, Чернігівська область,  с. Гончарівське, код 07880688) 9246 (дев‘ять тисяч двісті сорок шість) грн. 60 коп. шкоди, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 22.11.2011