Рішення

від 16.11.2011 по справі 11/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/229

16.11.11

За позовомМіністерства охорони здоров‘я України

дотретя особапро   Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон -України"Державне підприємство "Укрвакцина"стягнення пені та штрафу у розмірі 273524,16 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачавід третьої особиДяк Ю.М. - представник;Сахненко Т.В. –представник;Кисельов В.Ю. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства охорони здоров‘я України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон -Україна" пені у розмірі 119115,36 грн. та штрафу у розмірі 154408,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №488/21-24 від 03.12.2010 щодо здійснення своєчасної поставки товару, у зв‘язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці товару у зв‘язку з наявністю обставин непереборної сили. Крім того, відповідач зазначає, що у зв‘язку з перенесенням строків поставки, період прострочення поставки є меншим, ніж визначений позивачем. Відповідач вважає, що розмір пені становить 39705,12 грн., а підстав для стягнення штрафу немає, оскільки період прострочки складає 18 календарних днів (з 05.02.2011 по 22.02.2011).

Відповідач також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання відповідача судом відхилено як необґрунтоване.

Третьою особою подані письмові пояснення по суті спору, в яких  третя особа вимоги позивача підтримала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

03.12.2010  між  Міністерством охорони здоров‘я України , як замовником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нортон -Україна", як постачальником (відповідач) укладений договір №488/21-24-407/12.01 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов‘язується у 2010 році поставити товари, зазначені у специфікації, замовнику, а замовник оплатити такі товари на умовах цього договору.

21.02.2010 між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, в якій сторони виклали п. 1.1 договору в наступній редакції: "замовник зобов‘язується здійснити 100% попередню оплату за товари, зазначені в специфікації. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301370"; п. 3.1 договору виклали в наступній редакції: " ціна договору становить 2205840,00 грн.".

Сторонами погоджена специфікація до договору, відповідно до якої відповідач  зобов‘язався поставити лікарські препарати (абакавір табл., капс., драже 300 мг ) у кількості 273000 од. на суму 2205840,00 грн.

Сторонами також погоджений графік поставки (додаток №2), відповідно до якого відповідач повинен був здійснити поставку товару протягом грудня 2010 року.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 2205840,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2010 № 337.

Поставку товару уповноваженому підприємству замовника, як це передбачено п. 5.1. договору на загальну суму 2205840,00 грн., відповідач здійснив лише 22.02.2011, що підтверджується видатковою накладною від 22.02.2011 № 171.

Враховуючи вищевикладене,  матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем строку поставки товару, що також не заперечується відповідачем, однак відповідач посилається на обставини непереборної сили.

В підтвердження обставин непереборної сили, відповідачем надано до матеріалів справи копію листа Палати індійських торговців від 28.02.2011 року, в якому вказано, що через страйки було затримано виробництво Abamune 300 мг (таблетки) на 58 днів (з 09.12.2010 по 04.02.2011), обставини, в яких опинилась компанія є форс –мажорними. Також позивачем надано копію висновку Київської торгово –промислової палати від 18.03.2011, в якому зроблено висновок, що страйки та колективні протести на місці виробництва, внаслідок яких була затримана поставка товару в Україну, є форс –мажорною обставиною.

Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо наявності обставин непереборної сили.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором  поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обов'язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт  відсутності порушення зобов‘язання.  

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов‘язання за цим договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на обставини непереборної сили, оскільки відповідач, укладаючи 21.12.2010 додаткову угоду № 1 до договору та вносивши 20.12.2010 зміни до графіку поставки, знав про обставини, на які він посилається і які згідно листа Палати індійських торговців від 28.02.2011 виникли в період з 09.12.2010 по 04.02.2011, однак  взяв на себе зобов‘язання поставити товар протягом грудня 2010 року. Також суд погоджується з висновком позивача, що на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово –промислові палати в Україні" правом на засвідчення форс-мажорних обставин наділено Торгово-промислову палату України, а не Київську торгово –промислову палату.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов‘язання по договору щодо поставки товару протягом грудня 2010 року, тобто до 31.12.2010 року, оскільки поставка товару відбулась в лютому 2011 року.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочки,  а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого замовнику товару.

Третьою особою надіслана відповідачу претензія від 24.02.2011 з вимогою сплатити пеню та штраф, однак претензія залишена відповідачем без виконання.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача. Однак, перевіривши розрахунок пені, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем помилково визначений період прострочення з 01.01.2011 по 23.02.2011. Суд вважає, що поставку товару прострочено на 52 дня з 01.01.2011 по 21.02.2011, оскільки 22.02.2011 вже була підписана видаткова накладна. За розрахунком суду  розмір пені становить 114703,68 грн.

Розрахунок штрафу позивача є вірним, а тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 154408,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон -Україна" (02099, м. Київ, вул.Бориспільська, 9-В, код 32108271, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Міністерства охорони здоров‘я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського,7, код 00012925) штраф у розмірі 154408 (сто п‘ятдесят чотири тисячі чотириста вісім) грн.80 коп., пеню у розмірі 114703 (сто чотирнадцять тисяч сімсот три)  грн. 68 коп.,  витрати по сплаті державного мита у розмірі 2691 (дві тисячі шістсот дев‘яносто одна) грн.12 коп.  та 232 (двісті тридцять дві) грн. 19 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 22.11.2011