Рішення

від 21.11.2011 по справі 22/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/311

21.11.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК»

про                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій  

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       ОСОБА_1 (довіреність № 09/1401 від 30.08.2011р.);

від відповідача:  ОСОБА_2 (довіреність від 15.08.2011р.);

21.11.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»(надалі ПАТ «Екостандарт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК»(надалі ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК», відповідач) 46 650, 19 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 11 502, 12 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 3 334, 15 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 440423 від 01.11.2002р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію в сумі 46 650, 19 грн., у зв’язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення боргу, 3% річних, інфляційних збитків в судовому порядку.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, у яких зазначив, що сума позовних вимог у справі 7/305, провадження у якій зупинено ухвалою суду від 09.07.2009р. вміщає в себе суму позовних вимог у справі 22/311 та є предметом розгляду з тих самих підстав по іншій справі.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          01 листопада 2002р. між ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК»укладено договір (ос./рах 440423) на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобов’язувалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01 листопада 2007р. по 31 жовтня 2003р. …, покупець зобовязувався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору (п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 6.5 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Стверджуючи про порушення умов договору в частині несплати за теплову енергію в періоді з лютого 2009р. по квітень 2009р. позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 46 650, 19 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість, що є предметом спору виникла за період з 01.11.2009р. по 01.05.2011р. та з урахуванням проведених оплат, в тому числі по сумі 75 000 грн. сплачених після звернення позивача з позовом до суду, складає 419 974, 71 грн..

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі актів приймання-передавання товарної продукції за лютий 2009р. № 02/2009-440423, березень 2009р. № 03/2009-440423, за квітень 2009р. № 04/2009-440423 стверджується факт споживання теплової енергії у кількості 83 Гкал у лютому 2009р., 57 Гкал у березні 2009р., 13 Гкал у квітні 2009р., при нарахованій її вартості в загальній сумі 46 650, 19 грн..

При цьому, суд враховує, що для нарахування вартості спожитої теплової енергії позивачем застосовувались тарифи згідно Розпоряджень КМДА, в тому числі у лютому 2009р. за споживання 26 Гкал теплової енергії проведено нарахування згідно Розпорядження КМДА № 1780/1 від 25.12.2008р., а за споживання 12 Гкал теплової енергії проведено нарахування згідно Розпорядження КМДА № 127 від 05.02.2009р..  

Згідно з Указами Президента України 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

За таких обставин вартість спожитої теплової енергії у кількості 26 Гкал + 12 Гкал підлягає перерахунку за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р., що складає у вказаному періоді суму 7 825, 87 грн. (6 521, 56 грн. без ПДВ) (38 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + ПДВ 20%)..

Зазначена позиція з приводу відсутності підстав для застосування, при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі 42/380.

Загальна вартість за споживання відповідачем теплової енергії у лютому 2009р. виходячи з обсягу споживання 83 Гкал складає 17 093, 35 грн. (83 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + 20% ПДВ).

З урахуванням умов договору (п. 6.5 договору) строки сплати вартості спожитої теплової енергії,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 358, 32 грн., що виник в періоді з 01.02.2009р. по 01.05.2009р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії згідно з договором (ос./рах 440423) від 01.11.2002р., судом задовольняються вимоги про стягнення інфляційних збитків у розмірі 7 439, 17 грн., та 3% річних у розмірі 2 435, 92 грн. виходячи з розрахунку суду здійсненого у відношенні заборгованості, що виникла поступово та з врахуванням перерахунку вартості теплової енергії за лютий 2009р..

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору (ос./рах 440423) від 01.11.2002р. у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки сума боргу, що є предметом даного спору не була заявлена до стягнення за позовом, провадження за розглядом якого порушено у справі 7/305 (2009р.).

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 614, 86 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 604, 11 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» (ідент. код 32070241, 02099, м. Київ, вул. Ремонтна 8-А) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02660, м Київ, вул. Червоногвардійська 20, ідент. код 21661022) 34 358, 32 грн. (тридцять чотири тисячі триста п’ятдесят вісім гривень 32 копійки) боргу за спожиту теплову енергію, 7 439, 17 грн. (сім тисяч чотириста тридцять дев’ять гривень 17 копійок) інфляційних збитків, 2 435, 92 грн. (дві тисячі чотириста тридцять п’ять гривень 92 копійки) 3% річних, 604, 11 грн. (шістсот чотири гривні 11 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 25.11.2011