Постанова

від 16.02.2012 по справі 22/311

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012                                                                                           № 22/311

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Федорчука  Р.В.

          Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_1 – представник за довіреністю;

від відповідача: представник – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «Роік»

на рішення  Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року

у справі   № 22/311 (суддя: Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «Роік»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «Роік» про стягнення 46 650,19 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2009 року по 01.05.2009 року, 11 502,12 грн. інфляційних втрат,  3 334,15 грн. 3% річних за період з 01.03.2011 року по 01.07.2011 року.

      В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем  договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440423 від 01.11.2002 року, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість за надані позивачем послуги з теплопостачання.

       Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року у даній справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Деревообробна компанія “РОІК” на користь Публічного акціонерного товариства “Екостандарт” 34 358, 32 грн. (тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 32 копійки) боргу за спожиту теплову енергію, 7 439, 17 грн. (сім тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 17 копійок) інфляційних збитків, 2 435, 92 грн. (дві тисячі чотириста тридцять п'ять гривень 92 копійки) 3% річних, 604, 11 грн. (шістсот чотири гривні 11 копійок) судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

         Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що у провадженні Господарського суду м. Києва є справа № 7/305, сума позовних вимог якої вміщає в себе суму

            позовних вимог у справі № 22/311.

        Крім того, апелянт не погоджується з тарифом, який застосував суд першої інстанції при стягненні суми боргу.

        Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 року - без змін.

         Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. 

           Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 86446075, № 33400312.

       За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

         Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2002 року між Закритим акціонерним товариством “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Екостандарт») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Деревообробна компанія “Роік” укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440423.

          Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.11.2002 року по 31.10.2003 року.

          За умовами п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

          Згідно з п. 6.5 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

         Як передбачено ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь

який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного  законодавства.

          За вимогами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 01.02.2009 року по 01.05.2009 року відповідно до договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440423 від 01.11.2002 року було надано відповідачу на підставі актів приймання-передавання товарної продукції за лютий 2009 року акт № 02/2009-440423 теплової енергії у кількості 83 Гкал, за березень 2009 року акт № 03/2009-440423 теплової енергії у кількості 57 Гкал, за квітень 2009 року акт № 04/2009-440423 теплової енергії у кількості 13 Гкал на загальну суму 46 650, 19 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що у лютому 2009 року за споживання 26 Гкал теплової енергії позивачем проведено нарахування згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 року, а за споживання 12 Гкал теплової енергії проведено нарахування згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 127 від 05.02.2009 року.

Однак, відповідно до Указів Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Встановлено, що до 01.12.2008 року тарифи на теплову енергію були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.02.2009 року з 10.02.2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження  № 715 від 18.06.2007 року.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вартість спожитої теплової енергії у кількості 26 Гкал та 12 Гкал підлягає перерахунку за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року, що складає у вказаному періоді суму 7 825, 87 грн. (6 521, 56 грн. без ПДВ) (38 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + ПДВ 20%).

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.02.2010 року у справі 42/380.

За таких обставин, загальна вартість споживання відповідачем теплової енергії у лютому 2009року, виходячи з обсягу споживання 83 Гкал, складає 17 093, 35 грн. (83 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + 20% ПДВ).

           Судова колегія не приймає до уваги не погодження апелянта з тарифом, який застосував суд першої інстанції при стягненні суми боргу, оскільки застосовані позивачем тарифи були узгоджені з відповідачем в угоді від 01.12.2008 року про зміну і доповнення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440423 від 01.11.2002 року (а.с. 9).

       Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що у провадженні Господарського суду м. Києва є справа № 7/305, сума позовних вимог якої вміщає в себе суму позовних вимог у справі № 22/311, оскільки, як вбачається з позовної заяви у справі № 7/305 вимога про стягнення заборгованості стосується іншого періоду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі – 3 334,15 грн. та 11 502,12 грн. інфляційних втрат на суму основної заборгованості за період з 01.03.2011 року по 01.07.2011 року.

Однак, враховуючи те, що судом була встановлена сума основного боргу за лютий 2009 року у розмірі 17 093,35 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 7 439,17 грн., а вимога про стягнення 3% річних у розмірі 2 435,92 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

       Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

        Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

                Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В :

              1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «Роік» на рішення Господарського суду м. Києва  від 21.11.2011 року залишити без задоволення.

             2.   Рішення Господарського суду м. Києва  від 21.11.2011 року у справі № 22/311 – без змін.

             3.   Матеріали справи № 22/311 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Федорчук  Р.В.

                                                                                          Куксов В.В.