Рішення

від 21.11.2011 по справі 39/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/189

21.11.11

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання

                        "Інформаційні технології"   

про                   стягнення заборгованості 13033,71 грн.

                                                                                                                Суддя  О.В. Гумега

Представники :

від позивача          ОСОБА_1 на підставі довіреності № б/н від 24.05.2011 р.

від відповідача  не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про стягнення 13033,71 грн. заборгованості на підставі Ліцензійного договору № 133/СС (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми «Совершенно секретно») від 01.11.2011 р., з яких: 12201,00 грн. основного боргу, 339,91 грн. пені, 427,04 грн. інфляційних нарахувань та 65,76 грн. 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наведеного договору надав відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «Совершенно секретно»в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, проте відповідач договірні зобов»язання в частині здійснення ним виплати позивачу щомісячної винагороди (роялті) за надані права за квітень-серпень 2011 року в загальному розмірі 12201,00 грн. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 39/185 та призначено справу до розгляду на 21.11.2010 р. о 11:15 год.

08.11.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Наведене клопотання судом задоволено.

09.11.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Наведене клопотання судом задоволено.

09.11.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення № б/н від 08.11.2011 р. по справі на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р.

09.11.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення № б/н від 09.11.2011 р. по справі на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р.

18.11.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2011 р. не заявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р. не подав та не надіслав.

Розглянувши в судовому засіданні, призначеному на 21.11.2011 р., подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього з огляду на наступне.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Проте, стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до клопотання, представник відповідача просить відкласти розгляд справи у зв»язку з перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні, проте жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин представником відповідача не вказано і, відповідно, до клопотання у якості додатків не додано.

Крім того, стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони також надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Суд звертає увагу, що наведене клопотання про відкладення розгляду справи підписане представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності № б/н від 26.09.2011 р.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не є єдиним представником відповідача. Так, представляти інтереси відповідача відповідно до довіреності № б/н від 01.11.2011 р. має право також ОСОБА_3 (саме останній був ознайомлений з матеріалами справи з огляду на подане клопотання).

Крім того, видані вищенаведеним представника відповідача довіреності підписані Генеральним директором ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" Фесенко С.Д., що не виключає реальну можливість здійснити представництво відповідача в суді також безпосередньо на рівні керівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, подане відповідачем клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу, а тому відхиляється судом як необґрунтоване та безпідставне.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 21.11.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2011 р. подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р., позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.11.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                    в с т а н о в и в :   

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (ліцензіар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (ліцензіат, відповідач) був укладений Ліцензійний договір № 133/СС (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми «Совершенно секретно») (надалі - Ліцензійний договір).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Ліцензійного договору ліцензіар (позивач) надає ліцензіату (відповідачу) невиключні права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми «Совершенно секретно»за допомогою Багатоканальної телемережі виключно на платній основі на визначеній в договорі Території, способом, в межах, строком, визначеними в договорі; а ліцензіат зобов'язується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у ст. 8. договору, сплатити ліцензіару Винагороду за надання невиключних прав.

У ст. 1 Ліцензійного договору наведені значення понять, які використовуються в даному договорі, зокрема:

Винагорода - плата у виді «роялті» за надання невиключних прав на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми, визначених у відповідності з умовами цього договору.

Поширення - надання права перегляду Телерадіопрограми.

Розповсюдження - будь-яка дія, за допомогою якої Телерадіопрограма безпосередньо або опосередковано пропонуються до Поширення таким чином, щоб Абоненти мали можливість здійснювати доступ до Телерадіопрограми у будь-який час і за власним бажанням.

Територія означає територію, на яку розповсюджуватимуться Невиключні права на Розповсюдження та Поширення сигналу Телерадіопрограми і становить територію м. Київ, м. Миколаїв (Україна).

Телерадіопрограма - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву «Совершенно секретно»і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Згідно п. 2.2 ст. 2 Ліцензійного договору усі невиключні права за цим договором надаються ліцензіату на строк з 01.01.2011 р. та діють протягом всього строку дії цього договору –до 31.12.2011 р., однак не раніше повного виконання сторонами всіх грошових зобов»язань за цим договором (п. 13.1 ст. 13 Ліцензійного договору).

Відповідно до п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору на ліцензіата покладений обов'язок вчасно сплачувати ліцензіару Винагороду відповідно до умов цього договору.

Порядок виплати Винагороди визначається ст. 8 Ліцензійного договору та Додатком № 1 до цього договору, зокрема:

Розмір щомісячної Винагороди (Роялті) визначається Додатком № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 8.2 ст. 8 Ліцензійного договору).

Як вбачається з Додатку № 1 до Ліцензійного договору, розмір щомісячної Винагороди залежить від кількості абонентів ліцензіата, які отримали можливість перегляду Телерадіопрограми у відповідному місяці.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Додатку № 1 до Ліцензійного договору визначено, що розмір щомісячної Винагороди за одного абонента за розповсюдження телерадіопрограми в аналоговому форматі становить гривневий еквівалент 0,07 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної Винагороди не може бути меншим гривневого еквівалента 225,00 доларів США.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Додатку № 1 до Ліцензійного договору визначено, що розмір щомісячної Винагороди за одного абонента за розповсюдження телерадіопрограми в цифровому форматі становить гривневий еквівалент 0,23 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної Винагороди не може бути меншим гривневого еквівалента 75,00 доларів США.

Згідно п. 9.1 ст. 9 Ліцензійного договору на ліцензіата покладений обов»язок надання ліцензіару щомісячних письмових звітів, що містять повні й достовірні відомості про середню кількість Абонентів.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Ліцензійного договору розмір Винагороди (Роялті) визначається на підставі звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у звітному місяці, який ліцензіат зобов»язується надавати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку ненадання та/або неналежного надання ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць (поряд із умовами п. 11.10 Ліцензійного договору), а також у випадках, визначених абзацом 2 п. 11.3 та п. 11.11 Ліцензійного договору, розмір щомісячної Винагороди (Роялті), належної до сплати ліцензіатом у звітному місяці, обчислюється виходячи із звітного місяця, в якому ліцензіатом було надано інформацію (за відповідним звітом) щодо найбільшої кількості абонентів протягом всього строку дії даного договору.

Як зазначено у п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, у відповідності із ст. 8 Ліцензійного договору ліцензіат зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) ліцензіара на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку неотримання або несвоєчасного отримання ліцензіатом від ліцензіара рахунку у визначений строк ліцензіат зобов'язується оплатити Винагороду (Роялті) у строк, встановлений першою частиною цього пункту, виходячи з кількості Абонентів ліцензіата у звітному місяці, що зазначена у звіті ліцензіата за такий місяць, та розміру Винагороди (Роялті) за одного Абонента, вказаний в п.2 цього Додатку, у разі якщо розмір оплаченої в такий спосіб Винагороди (Роялті) не відповідає дійсному розміру Винагороди (Роялті) за звітний місяць, Сторони зобов'язуються провести взаємні розрахунки з метою належної оплати такої Винагороди (Роялті).

Згідно п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору ліцензіар зобов'язується щомісячно, протягом дії цього договору, направляти поштою відповідачу Акти про надання невиключних прав на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми не пізніше, ніж до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем. В Акті повинні міститися відомості щодо розміру Винагороди (Роялті) за надання невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ліцензіату відповідного Акта, останній зобов»язаний направити ліцензіару підписаний Акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом Акта, він зобов»язаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного Акту або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий Акт вважається прийнятим ліцензіатом без зауважень, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Ліцензійного договору Винагорода (Роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара.

Датою здійснення виплати Винагороди (Роялті) ліцензіатом визнається дата зарахування коштів на поточний рахунок ліцензіара (п. 8.4 ст. 8 Ліцензійного договору).

Також, відповідно до п. 11.11 ст. 11 Ліцензійного договору вбачається, що нездійснення ліцензіатом реалізації отриманих за цим договором прав та відповідно невикористання (Розповсюдження та Поширення) Телерадіопрограми з будь-яких причин, що не передбачені цим договором, не є підставою для несплати та/або неналежної сплати Винагороди (Роялті) за цим договором. При цьому розмір Винагороди (Роялті) належний до сплати ліцензіатом в такому випадку встановлюється у відповідності до умов, викладених в Додатку № 1 до цього договору.

Позивач зазначив, що у відповідності до умов Ліцензійного договору надав відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «Совершенно секретно» в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, за що відповідач мав сплачувати позивачу передбачену Ліцензійним договором щомісячну винагороду (роялті) в порядку, передбаченому даним договором та Додатком № 1 до нього.

На виконання умов Ліцензійного договору відповідач щомісячно, з січня по липень 2011 року, надсилав позивачу Протоколи про кількість абонентів, які фактично відіграють роль передбачених Ліцензійним договором письмових звітів про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці та містять інформацію про кількість наявних абонентів відповідача у певному місяці по конкретній телерадіопрограмі.

Вищезазначені Протоколи про кількість абонентів за січень –липень 2011 р. містять відомості про кількість абонентів, зокрема, по телерадіопрограмі «Совершенно секретно», така кількість становить 196 абонентів, які приймали сигнал у цифровому форматі (за виключенням протоколу за лютий 2011 р., згідно якого кількість абонентів, які приймали сигнал у цифровому форматі, дорівнює 193) та 3215 абонентів, які приймали сигнал у аналоговому форматі (за виключенням протоколу за лютий 2011 р., згідно якого кількість абонентів, які приймали сигнал у аналоговому форматі, дорівнює 3205) (копії Протоколів про кількість абонентів за січень –липень 2011 р. наявні в матеріалах справи).

Позивач зазначив, що при проведенні розрахунку розміру належної йому до перерахування винагороди (роялті) з урахуванням розміру винагороди за одного абонента - гривневий еквівалент 0,07 та 0,23 доларів США (в аналоговому та цифровому форматах відповідно) та загальної кількості абонентів по телерадіопрограмі «Совершенно секретно»(3215 та 196 абонентів - в аналоговому та цифровому форматах відповідно) у квітні, травні, червні, липні та серпні 2011 р.), розмір винагороди (роялті) обраховується фактично меншим, ніж мінімальний розмір винагороди, передбачений Ліцензійним договором, а саме гривневого еквівалента 225,00 та 75 доларів США (в аналоговому та цифровому форматах відповідно), а тому позивач вважає, що відповідач має виплатити на його користь гривневий еквівалент 225 та 75,00 доларів США за кожен з вищевказаних місяців 2011 р.  користування наданими за Ліцензійним договором правами. Наведене узгоджується з п.п. 2, 3 Додатку № 1 до Ліцензійного договору.

З огляду на надані відповідачем протоколи про кількість абонентів за січень –липень 2011 р. та враховуючи передбачений Ліцензійним договором та Додатком № 1 до нього порядок розрахунків, позивач направив поштою відповідачу Акти про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу Телепрограма «Совершенно секретно»від 31.05.2011 р. за травень 2011 р., від 30.06.2011 р. за червень 2011 р. та від 31.07.2011 р. за липень 2011 р., що підтверджується  листом № 163 від 01.09.2011 р. з описом вкладення від 01.09.2011 р., наведений лист відповідачем був отриманий 05.09.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 8244475 2 (копії наведених Актів, листа, опису та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи). При цьому, Акт про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу Телепрограма «Совершенно секретно»від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. фактично підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, а отже, даний акт підтверджує, що права за Ліцензійним договором за квітень 2011 р. були передані позивачем та прийняті без зауважень відповідачем. Щодо Акту про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Каналу Телепрограма «Совершенно секретно»від 31.08.2011 р. за серпень 2011 р., то позивач зазначив про його направлення відповідачу простою кореспонденцією, а також послався на приписи п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, згідно яких у разі неотримання ліцензіатом (відповідачем) Акта, він зобов»язаний негайно повідомити про це ліцензіара (позивача), тоді як відповідних повідомлень відповідач позивачу не надсилав.

Позивач зазначив, що жодних зауважень до Актів за травень, червень, липень та серпень 2011 р. або мотивованої відмови від їх підписання від відповідача протягом десяти робочих днів із дати їх направлення на адресу позивача не надійшло.

За наведених обставин та враховуючи умови п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору,  позивач вважає Акти за квітень-серпень 2011 р. прийнятим відповідачем без зауважень, а права за Ліцензійним договором належно наданими та прийнятими без зауважень.

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору відповідач був зобов'язаний щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) позивача на поточний рахунок позивача не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

При цьому позивач зазначає, що невикористання відповідачем спірних невиключних прав та нездійснення ним розповсюдження телерадіопрограми не є підставою для несплати винагороди, як це передбачено п. 11.11. ст. 11 Ліцензійного договору.

Натомість, як зазначив позивач, відповідач в порушення умов п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, не сплатив позивачу Винагороду за квітень-серпень 2011 р. у загальній сумі 12201,00 грн. (основний борг).

З приводу здійснення розрахунку щомісячної винагороди за Ліцензійним договором у спірний період позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне. Оскільки Ліцензійним договором передбачені щомісячні платежі в якості винагороди, то позивачем був проведений розрахунок за кожний місяць, в якому винагорода не виплачувалася, а саме: за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011р. За основу була взята сума, яка дорівнює мінімальній сумі щомісячної винагороди (для аналогового та для цифрового формату), що встановлена Додатком № 1 до Ліцензійного договору.

Крім того, п. 11.2 ст. 11  Ліцензійного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару Винагороди, або частини Винагороди, відповідно до умов ст. 8 цього договору, ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої позивачу Винагороди за кожний день прострочення.

Станом на час подання позову до суду відповідач заборгованість за Ліцензійним договором в сумі 12201,00 грн. за період квітень –серпень 2011 р. не оплатив, а тому позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 12201,00 грн. основного боргу, 339,91 грн. пені на підставі п. 11.2 ст. 11  Ліцензійного договору, 427,04 грн. інфляційних нарахувань та 65,76 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому позивач вказав, що пеня, інфляційні та 3% річних нараховувалися з наступного дня після останнього дня, коли зобов'язання мало бути виконане належним чином, а саме: винагорода має бути сплачена не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору), кінцевою датою нарахування вищевказаних сум позивач визначив 14.09.2011р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині основного боргу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності  здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійних договорів.

Частиною 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України визначено, що за ліцензійним договором одна сторони (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Вищенаведені правові норми та умови Ліцензійного договору № 133/СС (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми «Совершенно секретно») від 01.01.2011 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою даний договір є ліцензійним, а тому саме він та відповідні положення статей глави 75 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) визначають права та обов‘язки сторін за цим договором.

Зібрані у справі докази свідчать, позивач у спірний період (квітень –серпень 2011 р.) належним чином виконав свої зобов’язання за спірним договором, надавши відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «Совершенно секретно»в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, що підтверджується складеними та надісланими відповідачем позивачу щомісячними Протоколами про кількість абонентів за спірний період (надалі - Протоколи про кількість абонентів), які фактично вважаються письмовими звітами про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці, а також Актами про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Телепрограма «Совершенно секретно»за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 р.

Зокрема, стосовно вищенаведених Актів про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Телепрограма «Совершенно секретно»за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 р. судом встановлено наступне:

Акт про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Телепрограма «Совершенно секретно»від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. фактично підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, а отже, даний акт підтверджує, що права за Ліцензійним договором за квітень 2011 р. були передані позивачем та прийняті без зауважень відповідачем.

Судом також встановлено, що позивач у відповідності до Ліцензійного договору та Додатку № 1 до нього направив відповідачу поштою Акти про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Телепрограма «Совершенно секретно»за травень, червень, липень 2011 р., що підтверджується листом № 163 від 01.09.2011р. з описом вкладення від 01.09.2011 р. Наведений лист був отриманий відповідачем 05.09.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 8244475 2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав позивачу зауважень до Актів за травень, червень, липень 2011 р. або мотивованої відмови від їх підписання протягом десяти робочих днів із дати їх направлення. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем такі докази суду не названі та не подані.

З огляду на наведене та у відповідності до п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, суд прийшов до висновку, що Акти за травень, червень, липень 2011 р. вважаються прийнятим відповідачем без зауважень, а права за Ліцензійним договором у вказаний період належно наданими позивачем та прийнятими без зауважень відповідачем.

Щодо Акту про надання невиключних прав (роялті) на Сповіщення та Розповсюдження Телепрограма «Совершенно секретно»від 31.08.2011 р. за серпень 2011 р., то судом встановлено, що даний акт не підписаний відповідачем, при цьому належні докази направлення цього акту відповідачеві (фіскальний чек, поштова квитанція, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) в матеріалах справи відсутні.

В той же час, суд враховує приписи п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, відповідно до яких у разі неотримання ліцензіатом (відповідачем) Акта, він зобов»язаний негайно повідомити про це ліцензіара (позивача). Як свідчать матеріали справи, відповідні повідомлення, та навіть після отримання ним листа позивача № 163 від 01.09.2011 р., відповідач позивачу не надсилав, доказів протилежного до матеріалів справи не залучив. А тому суд вважає, що у данному випадку діють умови п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, а саме: не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ліцензіату відповідного Акта, останній зобов»язаний направити ліцензіару підписаний Акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом Акта, він зобов»язаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного Акту або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий Акт вважається прийнятим ліцензіатом без зауважень, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Отже, у відповідності до п. 6 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, суд прийшов до висновку, що Акт за серпень 2011 р. також вважається прийнятим відповідачем без зауважень, а права за Ліцензійним договором за серпень 2011 р. належно наданими позивачем та прийнятими без зауважень відповідачем.

За сукупності встановлених судом фактів, суд прийшов до висновку, що використання відповідачем у спірний період (квітень –серпень 2011 р.) прав, передбачених умовами Ліцензійного договору, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи Протоколами про кількість абонентів та Актами за квітень-серпень 2011 р.

Як передбачено п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, відповідач зобов'язаний щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) позивача на поточний рахунок позивача не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. При цьому, як свідчать умови наведеного пункту Додатку № 1 до Ліцензійного договору, виникнення у відповідача обов»язку щодо здійснення оплати Винагороди (Роялті) позивачу не залежить від неотримання або несвоєчасного отримання відповідачем від позивача рахунку на оплату Винагороди (Роялті).

Крім того, суд враховує п. 11.11. ст. 11 Ліцензійного договору, відповідно до якого невикористання відповідачем спірних невиключних прав та нездійснення ним розповсюдження телерадіопрограми не є підставою для несплати винагороди.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, не сплатив позивачу Винагороду за квітень-серпень 2011 р.,  загальна сума якої становить 12201,00 грн. (основний борг). Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем такі докази суду не названі та не подані. При цьому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми основного боргу, відповідно до якого сума основного боргу складається із сум щомісячної Винагороди, які відповідач повинен був оплатити в квітні, травні, червні, липні та серпні 2011 р. із розрахунку мінімальної суми щомісячної винагороди, що встановлена Додатком № 1 до Ліцензійного договору та з огляду на подані відповідачем Протоколи про кількість абонентів у відповідному місяці.

В свою чергу, порушення відповідачем умов п. 3.1.10 ст. 3 Ліцензійного договору, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору щодо не сплати позивачу Винагороди за квітень-серпень 2011 р., призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 12201,00 грн. (основний борг) за вказаний період.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12201,00 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті основного боргу у строки, визначені пунктом 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 339,91 грн. пені на підставі п. 11.2 ст. 11  Ліцензійного договору, 427,04 грн. інфляційних нарахувань та 65,76 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема,  неустойкою.  Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Пунктом 11.2 ст. 11 Ліцензійного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару Винагороди, або частини Винагороди, відповідно до умов ст. 8 цього договору, ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої позивачу Винагороди за кожний день прострочення.

Позивач фактично здійснив розрахунок суми пені, а рівно і сум інфляційних нарахувань та 3 % річних, за порушення відповідачем зобов»язань за Ліцензійним договором за період, починаючи з наступного дня після останнього дня, коли Винагорода за відповідний місяць мала бути сплачена відповідачем (не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, п. 5 Додатку № 1 до Ліцензійного договору), та по 14.09.2011 р.

Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини, суд вважає вірним визначений позивачем початок прострочення відповідачем зобов»язання по сплаті Винагороди за відповідний місяць.

За наведених обставин та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 339,91 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 16,43 грн., суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 65,76 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

В той же час, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку 427,04 грн. інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивач не вірно здійснив вказаний розрахунок, оскільки  застосував середній індекс інфляції за спірний період 104,1, що не відповідає дійсності. Так, індекс інфляції за даними Державного комітету статистики України становив за травень 2011 р. - 100,8%, за червень 2011 р. - 100,4%, за липень 2011 р. - 98,7 %, за серпень 2011 р. - 99,6 % (відповідні опублікування у газеті «Урядовий кур»єр»№ 103, від 08.06.2011 р., № 122 від 08.07.2011 р., № 144 від 09.08.2011 р., № 164 від 08.09.2011 р.).

Крім того, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у його листі від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

З огляду на наведене, при перерахунку судом суми інфляційних нарахувань за визначені позивачем періоди із застосуванням вказаних індексів інфляції, суд прийшов до висновку, що сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення у спірному випадку не збільшилась, а тому підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 427,04 грн. інфляційних нарахувань відсутні, у зв»язку з чим така вимога позивача задоволенню не підлягає.

Розподіл сум судових витрат між сторонами здійснюється судом за загальними правилами статті 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 549, 610, 611, 625, 1107, 1109 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5-А, ідентифікаційний код 31168846) з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, ідентифікаційний код 33551564) 12201,00 грн. (дванадцять тисяч двісті одну гривню 00 коп.) основного боргу, 339,91 грн. (триста тридцять дев»ять гривень 91 коп.) пені, 65,76 грн. (шістдесят п»ять гривень 76 коп.) 3% річних, 126,07 грн. (сто двадцять шість гривень 07 коп.) державного мита та 228,27 грн. (двісті двадцять вісім гривень 27 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4.  Видати наказ.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 24.11.2011 р.