Рішення

від 22.11.2011 по справі 3/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/250

22.11.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

До                   Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»                     

Про                стягнення в порядку регресу 1 877,12 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 39-09/11 від 05.09.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»1 877,12 грн. виплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»(далі страховик) страхового відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страховиком на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0222864.009 від 30.03.2009 внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Шкода Октавіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому страховиком відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Богдан А-091», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, якою скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/7325891). Позивач вказує на те, що між ним та страховиком 01.12.2010 укладено договір відступлення права вимоги № 01-12/10 за яким позивач набув прав вимоги до відповідача виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 порушено провадження у справі № 3/250 та призначено її до розгляду на 25.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/250 від 25.10.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Позивачем на виконання вимог суду подано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.10.2011 про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача є : 04050,  м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37. Отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/250 від 03.11.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.10.2011 та ухвали від 25.10.2011, розгляд справи було відкладено на 22.11.2011 та зобов‘язано позивача надати докази надіслання копії позовної заяви та додані до неї документи відповідачу на адресу зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.10.2011 та ухвал від 25.10.2011, від 03.11.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду від 03.11.2011 надсилалась відповідачу за адресами, що зазначена в позовній заяві  :  м. Київ, вул. Басейна,7-В та за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на є юридичною адресою відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 03.11.2011 надіслані за обома вищевказаними адресами отримав 08.11.2011, що підтверджується повернутими поштою на адресу суду повідомленнями про вручення відправлень.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі    № 3-1796/1 2010 рік вбачається, що 07.04.2010 о 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 керуючи автобусом «Богдан А 091», державний номер НОМЕР_2, по проспекту Ватутіна, (елетроопора № 206), в м. Києві не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, чим заподіяв автомобілям технічні пошкодження та завдав матеріальних збитків.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 3-1796/1 2010 рік  ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3 у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу                 № 046.0222864.009 від 30.03.2009.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 27.04.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 15 017,00 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб‘єктами оціночної діяльності є, зокрема суб‘єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи –суб‘єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов‘язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності –суб‘єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб‘єкта оціночної діяльності.

Висновок від 27.04.2010 здійснений експертами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз згідно свідоцтв № НОМЕР_3 від 27.11.2006, № НОМЕР_4 від 03.04.2007, виданих Міністерством юстиції України та свідоцтв Фонду державного майна України  № НОМЕР_5 від 27.03.2002, № НОМЕР_6 від 07.05.2002, що підтверджують їх реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

На підставі договору страхування страховиком було складено страховий акт            № 1213.206.10.01.01 від 02.06.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 1213.206.10.01.01 від 02.06.2010 страховиком визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 10 082,75 грн.

Зазначені кошти в розмірі 10 082,75 грн. страховиком були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 8715 від 11.06.2010 та довідкою банківської установи № 43-2-1-00/6179 від 21.10.2011.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до страховика перейшло в межах суми 10 082,75  грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Транспортний засіб «Богдан А 091», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов‘язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Богдан А 091», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та  Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було укладено договір (поліс) № ВА/7325891 добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспорту засобу, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Богдан А 091», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов‘язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов‘язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов‘язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

01.12.2010 між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»(новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 01-12/10 (далі –договір про відступлення).

За умовами договору відступлення первісний кредитор зобов‘язався відступити новому кредитору права зворотної грошової вимоги (регресу), зокрема за договором добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0222864.009 від 30.03.2009, укладеного між страховиком та ОСОБА_3

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов‘язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно додаткової угоди до договору відступлення сума регресної вимоги, що відступається за договором добровільного страхування ризиків, пов‘язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0222864.009 від 30.03.2009, укладеного між страховиком та  ОСОБА_3 складає 10 082,75 грн.

З пункту 3.1.2. договору відступлення вбачається, що обов‘язком первісного кредитора є надання новому кредитору повідомлення первісного кредитора про відступлення прав регресної вимоги адресованої боржнику –винній особі та її страховику, тобто відповідачу та ОСОБА_2 із зазначенням, що регресний платіж повинен сплачуватись на користь нового кредитора, вказавши його реквізити.

При цьому в п. 4.2.2. договору відступлення зазначається право первісного  кредитора вимагати від нового кредитора відправлення боржникам вищезазначеного повідомлення.

В матеріалах справи наявне повідомлення без номеру та дати, підписане та скріплене печатками первісного та нового кредиторів, адресоване відповідачу та        ОСОБА_2 про відступлення прав регресної вимоги новому кредитору із зазначенням, що регресний платіж повинен сплачуватись на користь нового кредитора та вказано його реквізити.

Проте, будь-яких доказів в підтвердження того, що дане повідомлення було надіслано відповідачу позивачем на неодноразові вимоги суду не подано.

Більше того, позивачем додано копії банківських виписок з особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»з яких вбачається, що відповідачем згідно страхового акту № 1213.206.10.01.01 від 02.06.2010 було частково виплачено суму страхового відшкодування на рахунок первісного кредитора 22.03.2011, 31.05.2011 та 21.06.2011 в розмірі 8 205,63 грн.

Зазначене вище підтверджує, що відповідач не був повідомлений про зміну кредитора.

Слід зазначити, що п. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України визначає, що якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов‘язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Крім цього, боржник має право не виконувати свого обов‘язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов‘язанні (п. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги не містить строк виконання зобов’язання по сплаті 10 082,75 грн., кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. НОМЕР_5 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником позивача належні докази в підтвердження того, що відповідачу була пред’явлена відповідна вимога відсутні.

За відсутності направленої позивачем, у відповідності до ст. НОМЕР_5 Цивільного кодексу України, вимоги відповідачу у останнього не виникло зобов‘язань по оплаті коштів позивачу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 28.11.2011.