Рішення

від 22.11.2011 по справі 11/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/311

22.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реотон"

до

про   1) Головного управління охорони здоров‘я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)2) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)стягнення 211307,14 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачів

Гончарук М.П. - представник;1) не з‘явились;2) не з‘явились

Рішення прийнято 22.11.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.11.2011 оголошувалася перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реотон" про стягнення солідарно з Головного управління охорони здоров‘я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 207879,91 грн.,  3% річних у розмірі 3427,23 грн., витрат на оплату адвоката у розмірі 12500,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконав умови договору №21 від 26.05.2008 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем обладнання, у зв‘язку з чим позивач просить стягнути з відповідача-1 суму боргу та 3% річних. Крім того, позивач вважає, що відповідач –2 є особою, яка повинна відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем -1, оскільки останній є структурним підрозділом відповідача -2, йому підзвітний та підконтрольний, а також рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 було покладено на відповідача -2 обов‘язок забезпечити виконання міської комплексної програми "Турбота".

Відповідач -1 проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що умовами договору сторонами погоджено, що розрахунок за поставлене позивачем обладнання буде здійснено протягом 5 банківських днів з дня отримання відповідачем -1 відповідного бюджетного фінансування. Оскільки відповідач -1 бюджетне фінансування у повному обсязі не отримав, то відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач -2 проти задоволення позову заперечує та зазначає про відсутність будь –яких зобов‘язань з його боку перед позивачем.

Відповідачем -1 заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного фінансового управління  виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Клопотання судом відхилено з огляду на положення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

26.06.2008 між Головним управлінням охорони здоров‘я та медичного призначення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке змінило свою назву на Головне управління охорони здоров‘я,  як покупцем (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реотон", як постачальником (позивач) укладений договір постачання №21.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає у власність відповідача-1, а    відповідач-1 сплачує за устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне по комплексній медичній програмі "Турбота".

Сторонами затверджена специфікація до договору, в якій сторони визначили найменування, кількість та ціну обладнання, всього на загальну суму 1003300,00 грн.

Умови та порядок розрахунків погоджені сторонами в п. 5.1 договору, відповідно до якого розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу до 60 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу -1 обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 18.08.2008 № 2297 на суму 24700,00 грн., від 15.09.2008 № 2542 на суму 978600,00 грн. та копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

16.10.2008 та 17.10.2008 відповідач-1 перерахував позивачу 24700,00 грн. та 48300,00 грн. відповідно.

29.12.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 21, в якій сторони вирішили п. 5.1 договору викласти в наступній редакції: "… розрахунок за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений у 2008 році товар в сумі 930300,00 грн. буде здійснюватися в 2009 році після затвердження покупцю річних кошторисних призначень протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі…".  

22.02.2011 між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору № 21, якою п. 5.1 договору викладено в наступній редакції: "… за умови належного фінансування заходів щодо погашення кредиторської заборгованості, покупець погасить заборгованість перед постачальником у розмірі 930300,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок постачальника протягом 3 днів з дня отримання бюджетного призначення на реєстраційний рахунок покупця…".

28.02.2011 відповідач -1 на виконання умов договору перерахував позивачу кошти у розмірі 726895,00 грн.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду та станом на момент вирішення справи судом, позивачем поставлено відповідачу-1 обладнання на загальну суму 1003300,00 грн., відповідачем -1 перераховано позивачу кошти на загальну суму 799895,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором  поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.  Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, 22.02.2011 між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору № 21, в якій сторони вирішили п. 5.1 договору викласти в новій редакції та погодили, що  за умови належного фінансування заходів щодо погашення кредиторської заборгованості, покупець погасить заборгованість перед постачальником у розмірі 930300,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок постачальника протягом 3 днів з дня отримання бюджетного призначення на реєстраційний рахунок покупця.

Отже для встановлення факту порушення відповідачем -1 умов договору № 21 щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, необхідно встановити точну дату отримання відповідачем -1 на його реєстраційний рахунок коштів з бюджету, з якої починається відлік трьох днів, протягом яких відповідач -1 за умови надходження коштів зобов‘язався перерахувати позивачу кошти на виконання умов договору .

Відповідачем -1 надано суд письмові пояснення, в яких повідомляється про відсутність фінансування в обсязі, необхідному для здійснення розрахунків з усіма постачальниками обладнання по програмі "Турбота". Також відповідач -1 зазначає, що  кошти, які надійшли на фінансування програми, у 2011 році були перераховані позивачу.

Відповідачем -1 надано до матеріалів справи копії звернень до Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради щодо надання фінансування для закладів охорони здоров‘я України для погашення заборгованості перед постачальниками по програмі "Турбота", а саме від 17.03.2011, 07.04.2011, 19.05.2011, 15.07.2011, 08.09.2011, 14.10.2011.

Головним фінансовим управлінням надано відповідачу-1 відповідь (листи від 01.07.2011, 12.09.2011), згідно якої в бюджеті на 2011 рік заплановані видатки по програмі "Турбота", однак через невиконання дохідної частини бюджету міста Києва погашення заборгованості буде здійснюватись в першочерговому порядку, виходячи з фінансових можливостей бюджету м. Києва.    

Отже, відповідачем-1 постійно вживаються заходи, направлені на отримання фінансування з метою розрахунку з позивачем. Однак, станом на момент звернення позивача до суду бюджетні кошти на рахунок відповідача-1 для здійснення розрахунків по договору № 21 у повному обсязі не надійшли. Доказів надходження на рахунок відповідача -1 коштів для здійснення розрахунку по договору № 21 позивачем не надано.

За таких обставин, матеріалами справи факт порушення відповідачем-1 договірних зобов‘язань не підтверджено, оскільки станом на момент звернення позивача до суду, подія, з якої починається відлік трьохденного строку перерахування відповідачем-1 коштів, не настала. Тому відсутні підстави вважати відповідача -1 таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Вимоги позивача, заявлені до відповідача-2, визнаються судом також необґрунтованими, оскільки відповідач-2 не є учасником договору і не може відповідати за зобов'язаннями, що виникли з такого договору. Зміст договору № 21 дає підстави стверджувати, що зобов'язання щодо проведення оплати взяло на себе саме Головне управління охорони здоров‘я (покупець), а не виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). Крім того, відповідач-1 є окремою юридичною особою.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Позивач не надав належних доказів того, що  відповідач -2 є зобов'язаною стороною за даним договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача 203405,00 грн., оскільки відповідач - 1 станом на момент вирішення справи судом не прострочив виконання свого грошового зобов‘язання, і укладений між позивачем та відповідачем-1 договір зобов'язань для відповідача-2 не породжує.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено відсутність порушення з боку відповідачів грошових зобов‘язань, то, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.11.2011