Рішення

від 22.11.2011 по справі 11/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/290

22.11.11

За позовом

Комунального підприємства "Дніпропарксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради

до  

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 

про

стягнення 42 942,68 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача     

Савчин Н.В. –представник

відповідач

Остащенко І.А.

Рішення прийняте 22.11.2011, оскільки 08.11.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпропарксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 42 942,68грн., у тому числі доплата за січень 2011 року у розмірі 3 111,62 грн., заборгованість за лютий-квітень 2011 року у розмірі 29 543,70 грн., штраф у розмірі 9 796,60 грн. та пеня у розмірі 490,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором № 7-3 від 01.07.2010 за період з лютого по квітень 2011 року. Крім того, у зв’язку зі  вступом в законну силу Податкового кодексу України, змінились тарифи і порядок оподаткування платників, що проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках,  тому позивачем було донараховано відповідачу доплату за січень 2011 року у розмірі 3 111,62 грн., а також включено нові ставки збору в рахунки на оплату за період з лютого по квітень 2011 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем в односторонньому порядку без отримання згоди відповідача та внесення відповідних змін до договору було збільшено розмір оплати за договором. Також відповідач зазначає. що протягом лютого-квітня 2011 року фактично не користувався паркувальним майданчиком, у зв’язку з проведенням на суміжній території будівництва житлово-офісного торгівельного комплексу. Відповідач вважає, що позивач не має права стягувати з нього заборгованість за договором, оскільки у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, яка розташована поАДРЕСА_1.

В судовому засіданні 22.11.2011 судом відхилено клопотання про перенесення судового засідання з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд                                    

В С Т А Н О В И В :

01.07.2010 між Комунальним підприємством "Дніпропарксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради (оператор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1  (уповноважена особа) укладено Договір № 7-3 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору уповноважена особа бере в експлуатацію у оператора (згідно рішення Дніпровської районної у м. Києві ради № 253 від 26.06.2008) та здійснює організацію 55 місць платного користування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

01.07.2010 позивач передав відповідачу паркувальний майданчик за Актом приймання в експлуатацію паркувального майданчика.

Згідно з п. 2.2.5 Договору відповідач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця сплачувати суму обумовлену даним Договором за наступний місяць.

У Протоколі узгодження договірної ціни та кількості паркувальних місць, який є до додатком до Договору, сторони погодили, що ціна Договору складає 6 357,08 грн. на місяць, у тому числі ПДВ -20% - 680,32 грн., паркувальний збір –2 275,17 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як свідчать матеріали справи, зобов’язання за Договором щодо повного та своєчасного внесення плати за експлуатацію паркувального майданчика відповідачем виконані не в повному обсязі.

Відповідачем не сплачено сума визначена протоколом узгодження договірної ціни (п.3.1 Договору),  в сумі 19 071,24 грн., а саме:

- за лютий  2011 року –6 357,08 грн.;

- за березень 2011 року – 6 357,08 грн.;

- за квітень 2011 року –6 357,08 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором 7-3 від 01.07.2010 по сплаті плати за  експлуатацію паркувального майданчика за період з лютого по квітень 2011 року відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що він не користувався паркувальним майданчиком у період з лютого по квітень 2011 року судом не приймається, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, та  не надано жодних доказів на підтвердження укладення сторонами угоди про призупинення дії Договору, призупинення нарахування плати за договором або розірвання Договору.

Твердження відповідача про те, що позивач права стягувати з відповідача заборгованість за Договором, у зв’язку з відсутністю у позивача документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, також судом не приймається, оскільки зазначені обставини не звільняють відповідача від внесення плати за чинним Договором, який позивач уклав з відповідачем, як єдиний оператор в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг з паркування та відстою автотранспортних засобів, якому доручено розробити заходи щодо збільшення кількості місць паркування транспорту.   

Вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 13 584,08 грн. доплати за паркувальний збір за січень –квітень 2011 року, у зв’язку змінами бази оподаткування, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 632 Цивільного кодексу України визначає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що зміна умов даного договору в одностроньому порядку не допускається. Зміни та доповнення до даного договору вносяться за взаємною згодою сторін, оформлюються в письмовій формі, скріплюються підписами уповноважених представників обох сторін, печатками сторін і є невід’ємною частиною цього Договору. Зміни та доповнення до даного Договору діють з моменту їх підписання сторонами за цим договором або дати набуття ними чинності, вказаної у змінах та доповненнях.

Суду доведено, що за систематичне порушення умов Договору та на підставі п. 5.5 Договору позивач в односторонньому порядку розірвав договір з 01.05.2011.

В матеріалах справи відсутні докази, що сторонами за заявлений спірний період з січня по квітень 2011 року були погоджені та підписані зміни та доповнення до Договору в частині зміни ціни Договору № 7-3 від 01.07.2010.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 490,76грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.4 Договору за порушення строків оплати за цим Договором, уповноважена особа сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до сплати за кожний день затримки.

У зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати платежів за Договором  відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.4 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду здійсненим в межах періоду, визначеного позивачем та з урахуванням суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, що встановлена судом, становить 245,66грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30% штрафу від належної до сплати суми у розмірі 9 796,60 грн.

Згідно з п. 5.4 Договору за порушення строків оплати за цим Договором, уповноважена особа сплачує оператору штраф у розмірі 30% від належної до сплати суми.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 5.4 Договору.

Іншою частиною п. 5.4 Договору також передбачено відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов’язання щодо оплати платежів за Договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення  - несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у зв’язку з чим позов в частині стягнення 30% штрафу від суми прострочених платежів у розмірі 9 796,60 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства "Дніпропарксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, ідентифікаційний код 32959821) заборгованість у розмірі 19 071 (дев’ятнадцять тисяч сімдесят одна) грн. 24 коп., пеню у розмірі 245 (двісті сорок п’ять) грн. 66 коп., державне мито у розмірі 193 (сто дев’яносто три) грн. 16 коп. та 106 (сто шість) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                   Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.11.2011