Рішення

від 28.11.2011 по справі 37/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/288

28.11.11

За позовомМіського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»

Простягнення 10 285,77 грн.

Суддя  Гавриловська І.О.                                                                

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           не з'явився

від відповідача:           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»про стягнення 9 270,57  грн. основного боргу, 328,35 грн.  інфляційних нарахувань, 111,38 грн. трьох відсотків річних та 545,47 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 1891/343 від 21.03.08 р. щодо оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 29.09.11 р. було порушено провадження у даній справі № 37/288 та призначено її розгляд на 17.10.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представники сторін у судове засідання 17.10.11 р. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 03.10.11 р., які підтверджують отримання 05.10.11 р. позивачем і 06.10.11 р. - відповідачем ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 29.09.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 17.10.11 р. було відкладено розгляд справи № 37/288 на 28.11.11 р.; повторно зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

18.10.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи № 37/288 без представника позивача за наявними у справі матеріалами та витребувані ухвалами суду у даній справі документи, які було залучено до матеріалів справи.

14.11.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача повторно надійшла заява про розгляд справи № 37/288 без представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання 28.11.11 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача просив розглянути справу № 37/288 без його присутності, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Міським комунальним підприємством «Хмельницьктеплокомуненерго»(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1891/343 від 21.03.08 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 2.1. договору № 1891/343 від 21.03.08 р., кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо.

Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Пунктом 5.3. договору № 1891/343 від 21.03.08 р. встановлено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники розрахункових приладів обліку) до 25 числа розрахункового місяця. У випадку неподання показників розрахункових приладів обліку в зазначений строк, визначення обсягів використаної теплової енергії здійснюється відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. 5.4. договору № 1891/343 від 21.03.08 р., межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку № 2 до цього договору та не можу бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.5. зазначеного договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.6. договору № 1891/343 від 21.03.08 р., у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку –від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору № 1891/343 від 21.03.08 р. визначено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності до п. 6.3. договору № 1891/343 від 21.03.08 р., оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця;

- остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач пояснив суду, що ним щомісячно виставлялись відповідачу до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, у підтвердження чого надав суду належним чином завірені рахунків від 21.04.10 р., 23.12.10 р., 21.01.11 р., 23.02.11 р., 22.03.11 р. та 20.04.11 р. Однак оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

Станом на 01.04.10 р. заборгованість ТОВ «Електронні системи України»за спожиту теплову енергію складала 8 279,09 грн. Відносно вказаної заборгованості Господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 22/306 від 24.09.10 р., яким стягнуто з ТОВ «Електронні системи України»на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»за період з 01.01.09 р. до 01.04.10 р. за договором               № 1891/343 від 21.03.08 р. заборгованість в розмірі 8 279,09 грн.

Відповідач частково погасив вказану заборгованість, сплативши 14.10.10 р. 2 000,00 грн. та 05.01.11 р. 2 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Станом на 01.09.2011 р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.12.10 р. до 01.09.11 р. становить 9 270,57 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

За таких обставин Міське комунальне підприємство «Хмельницьтеплокомуненерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»про стягнення 9 270,57  грн. основного боргу, 328,35 грн.  інфляційних нарахувань, 111,38 грн. трьох відсотків річних та 545,47 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 1891/343 від 21.03.08 р. щодо оплати спожитої теплової енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що  позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1891/343 від 21.03.08 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 9 270,57 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокрмуненерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України» суми основного боргу за договором № 1891/343 від 21.03.08 р. на постачання теплової енергії та додатками до нього у розмірі  9 270,57 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго»просить суд також стягнути з відповідача 328,35 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2001 р. до серпня 2011 р. та 111,38 грн. трьох відсотків річних за період з 10.01.11 р. до 01.09.11 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором           № 1891/343 від 21.03.08 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 на рівні 98,7 %, 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені міським комунальним підприємством «Хмельницькомуненерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю     «Електронні системи України»за період з січня 2001 р. до серпня 2011 р. підлягають 170,75 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1891/343 від 21.03.08 р. станом на 01.09.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 111,38 грн. трьох відсотків річних за період з 10.01.11 р. до 01.09.11 р.

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 575,47 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 1891/343 від 21.03.08 р.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2.3 договору № 1891/343 від 21.03.08 р., за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання за договором             № 1891/343 від 21.03.08 р. пеня у розмірі 575,47 грн.

Таким чином, позов Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»(03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 32373688) на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»(29000, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 9 270 (дев'ять тисяч двісті сімдесят) грн. 57 коп. основного боргу, 170 (сто сімдесят) грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 111 (сто одинадцять) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 47 коп. пені, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                      Гавриловська І.О.

          Повне рішення

складено 02.12.11 р.