Рішення

від 14.11.2011 по справі 4/179-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 4/179-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1.  Київської обласної державної адміністрації,

2. Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області

до      Вишгородської районної державної адміністрації Київської області

третя особа ОСОБА_1

про    скасування розпорядження № 521 від 28.05.2009р. та розпорядження № 42 від 20.01.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача  - 1- не з’явився;

від позивача  - 2 –ОСОБА_2 –предст., дов. від 23К від 31.12.2010р.

від відповідача –не з’явився;

від третьої особи –не з’явився;

від прокуратури – не з’явився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №4/179-10 за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивач-1) та Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області (позивач-2) до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_1 про    скасування розпорядження № 521 від 27.05.2009р. та розпорядження № 42 від 20.01.2010р.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що розпорядженнями  Вишгородської районної державної адміністрації від 28.05.2009 р. № 521, від 20.01.2010 р. № 42 незаконно передано земельну ділянку для рекреаційного використання, погоджено місце розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення, оскільки передача земельних ділянок під дачне будівництво не відноситься до повноважень районних державних адміністрацій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.11.2010р.

01.11.2010р. відповідачем було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2011р. та 22.11.2011р.  розгляд справи відкладався.

06.12.2010р. прокурор в порядку статті 22 ГПК України подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінив п. 3 прохальної частини позовних вимог, а саме щодо скасування розпорядження Вишгородської РДА від 20.01.10р. № 42 “Про передачу земельних ділянок у власність 26 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області”, в частині, що стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,1000 га для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2010р. розгляд справи було відкладено до 20.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2010р. було зупинено провадження у справі № 4/179-10 до перегляду Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.11.10р. у справі № 02-03/488/4.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2011р. поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 14.11.2011р.

08.11.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області (вх. номер 15224) від позивача-1 надійшли письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких останній зазначає, що позовні вимоги, заявлені прокурором в інтересах Київської обласної державної адміністрації та Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області не підтримує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності.

В судове засідання представники позивача-2, відповідача, третьої особи та прокуратури не з’явились, хоча про час та місце наступного судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в справі повідомлення про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об’єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи положення статті 69 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.11.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши позовну заяву, подану прокурором, матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача-1, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача-2 суд,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 28.05.2009 р. № 521 затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту); надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 20.01.2010 р. № 42 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений TOB «Три Ленд»; передано у власність земельні ділянки 26 громадянам України загальною площею 2,6000 га. з них землі запасу, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч. кемпінгів, будинків для відпочинку (гр. 57) - 2,6000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту, згідно з додатком.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що вищезазначеними розпорядженнями Вишгородської РДА незаконно передано земельну ділянку для рекреаційного використання, погоджено місце розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення, оскільки передача земельних ділянок під дачне будівництво не відноситься до повноважень районних державних адміністрацій.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до статті 51 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Стаття 52 Земельного кодексу України визначає, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з абз. «а»та «г»ст. 17 Земельного Кодексу України, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та підготовка висновків щодо надання земельних ділянок належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Головою Вишгородської райдержадміністрації Київської області видано розпорядження від 28.05.2009 року № 521, зміст якого й полягає саме в тому, що було затверджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1.

Пунктом 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. «в»ст. 186 ч. 1 Земельного кодексу України проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Як вбачається з пояснень, наданих відповідачем, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району містить позитивні висновки Управління земельних ресурсів у Вишгородському р-ні від 18.07.2009р. № 347, Вишгородського районного відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 31.07.2009р. № 4044, Державного управління охорони навколишнього природного середовища №06-137663, Управління культури та туризму Київської обласної державної адміністрації від 05.08.2009р. № 11/7827/02, Державної санітарно-епідеміологічної служби від 06.08.2009р. № 05.03.02-07/48743.

Враховуючи той факт, що Вишгородською райдержадміністрацією було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, який відповідає нормам земельного законодавства, органом виконавчої влади було видано розпорядження від 20.01.2010 року № 42 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 26 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва, у тому ж числі і громадянину ОСОБА_1.

Вишгородська райдержадміністрація приймаючи розпорядження від 28.05.2009 року № 521 та від 20.01.2010 року № 42 сприяла реалізації права громадян України на отримання земельних ділянок в порядку безоплатної реалізації у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також  свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб’єкт  господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що   підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Кодексу, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (частина 4 статті 29 Господарського кодексу України).

Статтею 54 вказаного Кодексу визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

При цьому, позивач самостійно визначає в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що права Київської обласної державної адміністрації, Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, в інтересах яких звернувся Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області, діями відповідача не порушені, а прокурором не наведено обґрунтованих мотивів порушення прав позивачів і підстав для захисту їх інтересів, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав необґрунтованості та недоведеності.

При вирішенні даного спору господарським судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 15.11.11р. у справі №8/207-10.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                              О.В. Щоткін

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 22.11.2011р.