Рішення

від 07.11.2011 по справі 15/195/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/195/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11                                                                                 Справа № 15/195/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Дон», м. Луганськ

про стягнення 3 592 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін  у судове засідання не з'явилися

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2 937 грн. 15 коп. та 3% річних в сумі 655 грн. 78 коп.

Представник позивача у минулому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представників в іншому судовому процесі.

Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:

- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника;

- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на можливість забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи;

- явка представників учасників процесу не визнавалася обов'язковою.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема, у минулому судовому засіданні.

          При цьому, до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від 01.10.2011 № б/н, де відповідач проти позову заперечує у зв'язку із пропуском строку позовної давності, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоДон», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», як підрядником, 08.06.2007 укладено договір № 39/21 (далі - Договір).

Згідно предмету даного договору замовник (позивач у справі) доручає, а підрядник (відповідач у справі) приймає зобов'язання з виконання робіт по шпаклюванню стін торгівельно-розважального комплексу по вулиці Будьонного, 4а з матеріалів Замовника відповідно до розробленої підрядником проектно-кошторисної документації.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт на дату підписання договору становить 168 168 грн. 00 коп., яка може бути змінена при введенні нових нормативних документів в період виконання робіт, або обґрунтованої зміни цін на матеріали або необхідність виконання додаткових не врахованих робіт

Відповідно до розділу 5 договору розрахунки з Підрядником за виконані роботи здійснюються протягом 3-х банківських днів після підписання актів форми КБ-2, КБ-3. Акти  на виконані обсяги робіт надаються замовнику 2 рази на місяць.

Як встановлено у пункті 5.8 договору відповідач зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту одержання актів здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) підписати їх або направити письмову мотивовану відмову від підписання актів позивачу.

Згідно із пунктом 5.9 договору у разі не підписання актів чи не подання вмотивованої письмової відповіді з відмовою від їх підписання генпідрядником, акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Господарським судом Луганської області раніше розглядалася справа №13/57пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»про внесення змін до договорів та зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт (у тому числі за спірним договором).

За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 14.05.2009, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 рішення по справі № 13/57пд скасовано частково та позов задоволено частково. Зокрема,  встановлено, що позивачем була заявлена вимога про зобов'язання

ТОВ «АвтоДон»прийняти роботи відповідно до договору підряду № 39/21 від 08.06.2007 згідно акту № 7 прийомки виконаних робіт (типова форма № КБ-2в) на суму 16 434 грн. 00 коп. без урахування ПДВ та довідку про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 за січень 2008 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням положень п. 5.7-5.9 Договору підряду  № 39/21 від 08.06.2007  та того, що відповідач, одержавши акт виконаних робіт, у встановлений строк його не підписав, та не надав обґрунтованої відмови від підписання, роботи, зазначені в акті № 7, за цим договором є прийнятими  відповідачем без зауважень. Тому у відповідача відповідно до правил статей 837, 882 ЦК України виник обов'язок прийняти виконані позивачем роботи і оплатити їх вартість.

При цьому, зазначено, що обставини справи свідчать, що відповідач фактично з березня 2008 року використовує результати робіт позивача, але безпідставно ухиляється від прийняття цих робіт у встановленому порядку. Така поведінка відповідача не узгоджується з вищенаведеними нормами чинного законодавства і не відповідає загальним критеріям цивільного законодавства –добросовісність, справедливість та розумність.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 по справі

№ 13/57пд постанова Луганського апеляційного господарського суду залишена без змін.

Крім того, господарським судом Луганської області розглядалася справа

№ 13/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»про стягнення 154313 грн. 60 коп., за результатами винесено рішення від 21.06.2010, яким позов задоволено частково. При цьому, у задоволенні позову в частині стягнення 120 856 грн. 60 коп. боргу за договором № 39/20 від 28.05.2007 відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 рішення по справі № 13/13 скасовано частково та викладено п. 2 рішення по справі в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»борг в сумі 145927 грн. 40 коп., витрати на сплачене держмито в сумі 1 459 грн. 26 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

110 грн. 18 коп.

У вказаному судовому рішенні, зокрема, зазначено наступне.

            По договору № 39/21  сторонами складено і підписано акти форми КБ-2в на загальну суму 170 625 грн. 60 коп., з якої 142894 грн. 80 коп. –вартість виконаних робіт, 27 730 грн. 80 коп. –вартість переданих для їх виконання матеріалів замовника. Акт виконаних робіт № 7 за січень 2008 року на суму 16 434 грн. 00 коп., з якої

13 806 грн. 00 коп. –вартість виконаних робіт, надісланий підрядником замовнику для підписання відповідно до розділу 5 договору підряду разом з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, замовник не підписав, обґрунтованої відмові від підписання згідно пункту 5.9 договору також не надав. Вартість виконаних робіт по договору № 39/21 оплачена замовником в сумі 142 894 грн. 40 коп. Заборгованість становить 13 806 грн. 00 коп.

           Вірним є висновок суду першої інстанції і про стягнення заборгованості в сумі

13 826 грн. 40 коп. по договору № 39/21 від 08.06.2007. Підрядні роботи згідно акту КБ-2в № 7 за січень 2008 року на суму 16 434 грн. 00 коп. виконані відповідно до узгодженого кошторису, в межах узгодженості сторонами договірної ціни. Позивач у встановленому договором порядку надав відповідачу акт для підписання, проте відповідач, одержавши акт, у встановлений строк його не підписав, не надав обґрунтованої відмови від підписання, а тому за умовами пункту 5.9 договору

№ 39/21 акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 по справі

№ 13/13 постанова Луганського апеляційного господарського суду залишена без змін.

Крім того, господарським судом Луганської області розглядалася справа

№ 17/44 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон».

У рішення від 10.02.2011, зокрема, встановлено, що позивачем на виконання умов договору здійснено роботи, що підтверджується актом виконаних підрядних робіт №7 за січень 2008 року на суму 16 434 грн. 00 коп., з якої 13 806 грн. 00 коп. - вартість виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт.

Позивачем вказаний акт був рекомендованою кореспонденцією надісланий на адресу відповідача 21.01.2008. Згідно поштового повідомлення поштове відправлення вручено відповідачу 30.01.2008. Акт виконаних підрядних робіт №7 замовником не підписаний і підряднику не повернутий, виконані роботи не оплачені.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг, який досі не сплачено.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.  

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Обов'язок відповідача прийняти і оплатити підрядні роботи по договору

№ 39/21 згідно актам форми КБ-2в встановлено судом при розгляді справи

№ 13/57пд.

           При розгляді справи № 13/57пд суд також встановив факт неправомірної відмови відповідача від прийняття виконаних підрядних робіт по договору № 39/21, факт необґрунтованого ухилення  відповідача від підписання наданому йому акту форми КБ-2в.

          Тому акт форми КБ-2в підписаний позивачем по договору № 39/21 на суму

16 434 грн. 00 коп., враховуючи фактичні обставини справи, рішення від 14.05.2009 господарського суду у справі № 13/57пд, правила частини 4 статті 882 ЦК України є таким, що підлягає оплаті відповідачем.

При цьому, також, в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 при перегляді рішення по справі № 13/13 вказано, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення заборгованості в сумі

13 826 грн. 40 коп. по договору № 39/21 від 08.06.2007 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»борг в сумі

145 927 грн. 40 коп.

Крім того, господарським судом Луганської області прийнято рішення від 10.02.2011 по справі 17/44 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»про стягнення з відповідача інфляційні нарахування у сумі 4 624 грн. 99 коп. за період з лютого 2008 року по січень 2010 року та 3% річних у сумі 828 грн. 36 коп. за період з 15.02.2008 по 15.02.2010.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справах № 13/57пд та № 13/13. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Тому, строк виконання грошових зобов'язань вже настав. Проте, такі зобов'язання не були виконані відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних за вказаний розрахунковий період з 15.02.2010 по 15.09.2011 задовольняється у сумі

654 грн. 74 коп. за період 16.02.2010-15.09.2011, враховуючи, що за рішенням по справі № 17/44 вже стягнуто 3% річних за 15 лютого 2010 року.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат за розрахунковий період  з лютого 2010 року по червень 2011 року в сумі 2 937 грн. 15 коп. слід зазначити наступне.

Тому, інфляційні втрати в сумі 2 937 грн. 15 коп. за розрахунковий період  з лютого 2010 року по червень 2011 року задовольняються частково в обґрунтованій сумі 1 868 грн. 09 коп., враховуючи що нарахування інфляційних втрат можуть здійснюватися на прострочене грошове зобов'язання. В той час як, інфляційні нарахування, 3% річних та судові витрати, стягнуті за рішення по справі № 17/44, не є простроченим грошовим зобов'язанням відповідача за договором підряду.

У відзиві на позовну заяву від 01.10.2011 № б/н відповідач проти позову заперечив у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, що розглядаються в даній справі, не пропущено виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява подана позивачем до суду 30.09.2011 (відповідно до відмітки на позовній заяві на позовній заяві), в той час як інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з лютого 2010 року по червень 2011 року та з 15.02.2010 по 15.09.2011 відповідно.

Так, строк позовної давності спливає:

-          за вимогами про стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2010 року  - з 01.03.2013;

-          за вимогами про стягнення 3% річних за 16.02.2010 –з 17.02.2013.

При цьому, слід враховувати, що основний борг, за прострочення оплати якого заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, до цього часу відповідачем не сплачено.

Отже, позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1 868 грн. 09 коп. та 3% річних у сумі

654 грн. 74 коп. (Всього 2 522 грн. 83 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 71 грн. 63 коп.  державного мита, а також 165 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн. 00 коп.), із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

          Квитанцією № К7/Т/28 від 29.09.2011 позивач сплатив державне мито у сумі

51 грн. 00 коп., тоді як треба було сплатити 102 грн. 00 коп.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 51 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»про стягнення 3 592 грн. 63 коп.  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»,

м. Луганськ, вул. Совєтськая, б.40, офіс 506,  ідентифікаційний код 21843398 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, ідентифікаційний код 33351760, 3% річних у сумі 654 грн. 74 коп., інфляційні нарахування у сумі

1 868 грн. 09 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 71 грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 165 грн. 72 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, ідентифікаційний код 33351760, в доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 51 грн. 00 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції.

В судовому засіданні  07.11.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.11.2011.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко