Рішення

від 11.08.2008 по справі 11/122пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/122пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.08                                                                                 Справа № 11/122пд.

За позовом   приватного підприємства „Зерноград”, м. Луганськ  

до   1-го відповідача – товариства з обмеженою відпвоідальністю „Софіт”,                       м. Луганськ

2-го відповідача -  відкритого акціонерного товариства „Укргазбанк” в особі Луганської філії, м. Луганськ

про   визнання угод недійсними

                                                               суддя  Москаленко М.О.

секретар судового засідання Мелехова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача -   Карпова І.Г., дов. б/н від 02.06.2008

від 1-го відповідача  –не прибув

від 2-го відповідача –Демченко Д.О., дов. № 1450  від 10.04.2008

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про   визнання недійсними  укладених між відпвоідачами договору іпотеки без оформлення заставної від 28.12.2005 та кредитного договору № 311 від 28.12.2005.

Представник першого відповідача –ТОВ „Софіт”, в судове засідання втретє не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином з урахуванням факту направлення господарським судом за належною юридичною адресою відповідача ухвал суду рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані позивачем фактом укладення між  ним та ТОВ „Софіт” договору оренди від 01.09.2005 нежитлового приміщення площею 65,7 кв. м, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26. Відповідно з умовами пункту 8.3 вказаного договору  перший відповідач не мав права без згоди позивача  передавати вказане нежитлове приміщення  в рахунок забезпечення зобов'язань, відчужувати вказане приміщення або будь-яким іншим способом змінювати власника предмету оренди.  Натомість у порушення умов укладеного з позивачем договору оренди  відповідачами були укладені договір  кредиту № 311 від  28.12.2005 та договір іпотеки  без оформлення заставної від 28.12.2005. Предметом договору іпотеки є нежиле приміщення, вбудоване № 18 загальною площею 65, 7 кв. м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26.

За доводами позивача укладенням вказаних договорів кредиту та іпотеки без оформлення зставної першим відповідачем були порушені умови укладеного з позивачем договору оренди, що є підставою для визнання договорів кредиту та іпотеки без фоормлення заставної недійсними.

Перщий відповідач відзив на позовну заяву, а також інші витребувані господарським судом документи у  повному обсязі не надав.

Письмовим відзивом на позовну заяву другий відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відповідність укладених мж відповідачами договорів кредиту та іпотеки без оформлення заставної приписам чинного законодавства. За доводами другого відповідача перший відповідач є власником нерухомого майна, що є предметом спірних договорів, а тому має право розпоряджатися вказаним майном на власний розсуд та його права як власника не можуть бути обмежені умовами укладеного з іншими особами договору оренди.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників позивача та другого відповідача, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з таких підстав.

01.09.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт” (Орендодавець) та приватним підприємством „Зерноград” (Орендар) був укладений договір оренди (далі за текстом –договір оренди), у відповідності з умовами пункту  1.1 якого позивачеві було передане в оренду нежитлове приміщення загальною площею 65,7 кв. м у будівлі № 26 по вул. Поштова у м. Луганську. ТОВ „Софіт” є власником вказаного нежитлового приміщення.

Пунктом  8.3 договору оренди його сторони встановили, що орендодавець не має права без письмового узгодження з орендарем передавати предмет оренди у забезпечення виконання зобов'язань, відчужувати або іншим способом змінювати власника предмету оренди.  У випадку порушення вказаної умови усі угоди про забезпеченя виконання зобов'язань, про відчуження, що стосуються предмету договору оренди, повинні бути визнані недійсними в порядку, визначеному чинним законодавством.

За актом приймання –передачі від 01.09.2005 вказане нежиилове приміщення було передане першим відповідачем позивачеві (а.с. 10).

28.12.2005 відкритим акціонерним товариством „Укргазбанк” в особі Луганської філії (Банком) та товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт”  (Позичальником) був укладений кредитний договір (далі за текстом –кредитний договір), у відповідності з умовами якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію на поповнення оборотних коштів в сумі  150000 грн. 00 коп. на строк з 28.12.2005 по 20.12.2006.

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором його сторонами 28.12.2005 також було укладено договір іпотеки без оформлення заставної (далі за текстом –договір іпотеки), у відповідності з пунктом  2.1.1 якого  предметом іпотеки є нерухоме майно –нежиле приміщення, вбудоване №18, загальною площею 65,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Почтовая, будинок 26.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, ТОВ „Софіт” є власником нежилого приміщення, яке є предметом договору оренди та договору іпотеки.

Як на підставу позовних вимог позивач у позовній заяві  посилається на  порушення належного йому переважного права  купівлі нежитлового приміщення, що є предметом договору оренди.

Щодо вказаних доводів суд враховує положення пункту 8.4 договору оренди, відповідно до яких у випадку зміни власника предмету оренди шляхом продажу, дарування, відчуження іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством, орендар має пріоритетне право перед вищевказаними особами на  придбання права власності  на предмет оренди у випадку відсутності письмової згоди орендаря на зміну власника предмету оренди.

Ст. 770 Цивільного кодксу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, вказані вище умови  пункту 8.4 договору оренди, а також приписи ст. 770 Цивільного кодексу України   передбачили захист прав орендаря на випадок відчуження предмету оренди без письмової згоди орендаря, тому фактичного порушення прав  позивача під час укладення спірних угод не відбулося.

Крім того, ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України змістом права власності є право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна буь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Непорушність права власності закріплена законом зокрема, ст. 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Саме обмеження власника майна (ТОВ „Софіт”) у здійсненні права власності (щодо розпорядження майном) передбачені умовами пункту 8.3 договору оренди, проте такі обмеження, тим більше їх обов'язковість під час укладення інших договорів,  не передбачені жодною нормою чинного законодавства України. За таких обставин посилання позивача на порушення під час укладення договорів кредиту та іпотеки приписів чинного законодавства є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи.  

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.  

          Судові витрати у відповідності з приписами ст.  49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і  ш и в :

     1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

          2. Судові витрати покласти на позивача.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Дата підписання повного тексту рішення, оформленого у відповідності з приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України –18.08.2008.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко