Постанова

від 04.11.2008 по справі 11/122пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/122пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.2008  року                                                            Справа № 11/122пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Бородіної Л.І.

 Іноземцевої Л.В.

Секретар судового засідання:           Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача             повноважний представник в

           судове засідання не прибув;

від 1-го відповідача            повноважний представник в

           судове засідання не прибув;

від 2-го відповідача                                 Бухонкін Є.В., начальник юридичного

 відділу Луганської філії ВАТ АБ

 "Укргазбанк", довіреність №1443

 від 09.04.08;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні          

апеляційну скаргу                                Приватного підприємства „Зерноград”,

                                                             м. Луганськ

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від          11.08.08 (підписано 18.08.08)

по справі          №11/122пд (суддя – Москаленко М.О.)

за позовом                                                     Приватного підприємства „Зерноград”,

                                                                    м. Луганськ

до 1-го відповідача                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                              „Софіт”, м. Луганськ            

    2-го відповідача                                Відкритого акціонерного товариства

                                                              акціонерний банк „Укргазбанк” в особі

                                                              Луганської філії,  м. Луганськ

про                                               визнання угод недійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання та вдруге 04.10.08 подав до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату у зв'язку із тим, що його представник приймає участь в іншому судовому засіданні в іншому суді.

Перше, аналогічне клопотання позивача від 13.09.08 було апеляційним судом задоволено, розгляд справи відкладено у зв'язку із хворобою його компетентного представника.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання скаржника від 04.10.08 судова колегія відмовила у його задоволенні, оскільки причина неявки не є поважною, представником позивача в судовому засіданні може бути інша особа, в тому числі, і директор.  

Перший відповідач вдруге не виконав ухвали апеляційного господарського суду від 01.09.08 та 14.10.08 щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, але був належним чином повідомлений Луганським апеляційним господарським судом про час і місце судового засідання (див. поштове повідомлення та реєстр заказної кореспонденції).

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі позивача та першого відповідача.

Приватне підприємство „Зерноград” звернулось з позовними вимогами про визнання недійсними укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт” та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк” в особі Луганської філії договору іпотеки від 28.12.05 без оформлення заставної та кредитного договору №311 від 28.12.05.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.08.08 у справі №11/122пд у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд посилався на п.1 ст.316, ст.ст.317, 319, 321, 770 Цивільного кодексу України та зазначив, посилання позивача на порушення під час укладення договорів кредиту та іпотеки приписів чинного законодавства є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи, обмеження власника майна (ТОВ „Софіт”) у здійсненні права власності (щодо розпорядження майном) передбачені пунктом 8.3 договору оренди, не передбачені жодною нормою чинного законодавства України.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач – приватне підприємство „Зерноград”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.08.08, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 11.08.08 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.  

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник зазначив, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без всебічного та повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст.6, 13, 203, 525, 526, 629, 777 Цивільного кодексу України та ст.ст.188, 193 Господарського кодексу України.

Другий відповідач - Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк” в особі Луганської філії, відзивом, який надав 14.10.08 в судове засідання, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розпорядженням від 01.09.08 першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства „Зерноград”, м. Луганськ, від 27.08.08 на рішення господарського суду Луганської області від 11.08.08 по справі №11/122пд призначена судова колегія у складі: Якушенко Р.Є. - суддя – головуючий, Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В. – судді.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Медуниці О.Є., розпорядженням від 22.09.08 голови Луганського апеляційного господарського суду, виключено із складу колегії головуючого суддю Якушенко Р.Є. та введено в судову колегію головуючого суддю Медуницю О.Є.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору по даній справі є кредитний договір №311 від 28.12.08 (а.с.15-17) та договір іпотеки без оформлення заставної від 28.12.05 (а.с.11-14), які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт” (1-им відповідачем) та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком „Укргазбанк” в особі Луганської філії (2-им відповідачем).

За умовами кредитного договору Банк (2-ий відповідач) відкриває Позивальнику (1-му відповідачу) кредитну лінію на поповнення оборотних коштів в сумі 1500000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень на строк з 28 грудня 2005 року по 20 грудня 2006 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 21% річних (п.1.1 кредитного договору).

Зобов'язання ТОВ „Софіт” за кредитним договором були забезпечені договором іпотеки від 28.12.05 (п.2.1 кредитного договору, п.1.1 договору іпотеки).

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки, він забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя (2-ого відповідача), як кредитора за умовами кредитного договору №311 від 28.12.05, укладеного між Іпотекодержателем (2-им відповідачем) та Іпотекодавцем (1-им відповідачем).

Пунктом 2.1 договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно – нежиле вбудоване приміщення, загальною площею 65,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26. Згідно відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 26 грудня 2005 року за №9433223, реєстраційний номер №560889 ... нежиле приміщення, вбудоване №18, яке є предметом іпотеки, належить Іпотекодавцю на праві власності, ... яке зареєстровано за  Іпотекодавцем  міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації                 м. Луганськ 03 квітня 2003 року за реєстраційним №560889, номер запису 536 в книзі 9 (витяг №287175) (а.с.11,12).

Відповідно до п.2.3.3 договору іпотеки Банк повідомлений, що предмет іпотеки вільний від зобов”язань, крім тих, що передбачені дійсним договором. До укладання даного договору предмет іпотеки не переданий третім особам в іпотеку (не є предметом попередньої іпотеки). На момент укладання даного договору предмет іпотеки здано в найм третій особі, Іпотекодержателю цей факт відомий.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт” (Орендодавцем) та приватним підприємством „Зерноград” (Орендар) договір оренди від 01.09.05 нежитлового приміщення площею 65,7 кв.м, розташованого за адресою:             м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26. (а.с.9).

Відповідно до п.7.1 договору оренди – договір укладено з 01.09.05 по 01.08.06.

За актом приймання – передачі від 01.09.05 зазначене нежитлове приміщення було передане Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт” (1-им відповідачем) приватному підприємству „Зерноград” (позивачу) (а.с.10).

Пунктом 8.3 договору оренди його сторони встановили, що орендодавець не має права без письмового узгодження з орендарем передавати предмет оренди у забезпечення виконання зобов'язань, відчужувати або іншим способом змінювати власника предмету оренди. У випадку порушення вказаної умови усі угоди про забезпечення виконання зобов'язань, про відчуження, що стосуються предмету договору оренди, повинні бути визнані недійсними в порядку, визначеному чинним законодавством (зворот а.с.9).

Пунктом 8.4 договору оренди передбачено, що у випадку зміни власника предмету оренди шляхом продажу, дарування, відчуження іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством, орендар має пріоритетне право перед вищевказаними особами на  придбання права власності  на предмет оренди у випадку відсутності письмової згоди орендаря на зміну власника предмету оренди (зворот а.с.9).  

Позивач вважає, що перший відповідач уклавши кредитний договір і договір іпотеки із Банком порушив умови договору оренди, що призвело до порушення належного позивачу переважного права купівлі спірного нежитлового приміщення, а також статей 203, 525, 526, 629, 777 Цивільного кодексу України та статей 188, 193 Господарського кодексу України (а.с.2), у зв”язку із чим обидва договори мають бути визнанні недійсними.

Аналізуючи доводи позивача судова колегія вважає, що із перелічених позивачем норм статті 203, 525 Цивільного кодексу України є загальними, що визначають підстави недійсності правочину та загальні вимоги, що є необхідними для його дійсності, тому не є нормами закону порушення яких тягне недійсність правочину.

Статті 525 (недопустимість односторонньої відмови від договору), 526 (загальні умови виконання зобов'язання), 629 (обов'язковість договору для виконання сторонами) Цивільного кодексу України визначають загальні принципи виконання зобов'язання.

Позивач також посилається на порушення відповідачами належного йому переважного права на придбання спірної нерухомості, що випливає з умов ст.777 Цивільного кодексу України.

Дійсно, пункт 2 даної статті передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Аналізуючи дану норму права і обставини справи, судова колегія вважає, що переважне право, про яке йдеться у зазначеній статті, виникає у орендатора – по – перше, у разі продажу майна, і по – друге, у разі належного виконання наймачем своїх обов'язків за договором оренди, що, у разі виникнення спору, доводиться позивачем та вирішується в судовому порядку з урахуванням всіх обставин справи.

В даному випадку обставини справи є іншими.

Майно не продається власником, не виставлено на продаж, а знаходиться в іпотеці.

Отже, правовідносини сторін, в даному випадку і на даному етапі, не регулюються положеннями п.2 ст.777 Цивільного кодексу України.

Щодо порушення статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Стаття 188 Господарського кодексу України регулює порядок зміни і розірвання господарських договорів в односторонньому порядку. Але предметом спору не є дане питання, обставини справи є іншими, перший відповідач не розривав і не змінював договір оренди, тому посилання позивача на порушення даної статті є безпідставними.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону і договору та містить інші положення загальних умов виконання господарських зобов”язань.

Отже, укладаючи кредитний договір та договір іпотеки перший відповідач не порушував перелічених норм права.

Дійсно перший відповідач порушив п.8.3 договору, а саме письмово не погодив із орендатором передачу спірного майна в іпотеку.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; він має право вчиняти щодо свого майна будь – які дії, які не суперечать закону (п.п.1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України).  

Отже, укладаючи кредитний договір №311 та договір про іпотеки, перший відповідач діяв законно і розпорядився своїм майном, реалізуючи права передбачені і охоронювані законом.

Будь – які норми права при цьому порушені не були.

Щодо добровільного обмеження першим відповідачем свого права, в п.п.8.3, 8.4 договору оренди, на що посилається скаржник в апеляційній скарзі, судова колегія вважає наступне.

Особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.321 Цивільного кодексу України).

Перший відповідач не може бути в примусовому порядку обмежений стосовно свого права володіння, користування і розпорядження спірним майном шляхом домовленостій, які не передбачені законом.

В разі невиконання ТОВ „Софіт” умов договору оренди в добровільному порядку (щодо непогодження в письмовому порядку із позивачем питання укладення договору іпотеки та кредитного договору), право позивача не підлягає захисту в примусовому (судовому) порядку, оскільки не гарантується законом.

Гарантії прав орендатора закріпленні в ст.770 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Переважне право на придбання предмету оренди орендарем передбачено п.2 ст.777 Цивільного кодексу України, але дане питання не є предметом дослідження по даній справі, в силу відсутності „продажу речі” та інших обставин, про що було зазначено вище.

Крім того позивач в позовній заяві посилається на порушення стосовно першого відповідача справи про банкрутство.

Дійсно, ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.07 порушено справу про банкрутство ТОВ „Софіт” №12/445б.

За таких обставин все майно боржника (першого відповідача), в тому числі і спірна нерухомість, підпадає під режим розпорядження ним за процедурою банкрутства, що виключає вільну реалізацію прав на нього всіх осіб, включаючи і власника.

Отже, доводи скаржника, що договір іпотеки та кредитний договір укладені в порушення цілої низки норм матеріального права не відповідає дійсності.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 11.08.08 у справі №11/122пд ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.

Підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. покладаються на скаржника – Приватне підприємство „Зерноград”, м. Луганськ.

У зв'язку із тим, що скаржником за подання апеляційної скарги сплачено державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., що не відповідає вимогам п.”г” ч.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито», оскільки належний розмір державного мита складає 42 грн. 50 коп., зайве сплачено державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. підлягає поверненню скаржнику із державного бюджету України.  

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Зерноград”, м. Луганськ, від 27.08.08 на рішення господарського суду Луганської області від 11.08.08 у справі №11/122пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.08.08 у справі №11/122пд залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. покласти на скаржника.

4. Повернути Приватному підприємству „Зерноград”, вул. Коцюбинського, 10/30, м. Луганськ, ідентифікаційний код 32797931, із державного бюджету на р/р 26006002045001 в Луганській філії АТ „Укрінбанк”, м. Луганськ, МФО 304836, зайву суму державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. сплаченого за платіжним дорученням №122 від 27.08.08, яке знаходиться в матеріалах справи.

Підставою повернення є дана постанова завірена гербовою печаткою суду.

Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева