Постанова

від 05.02.2009 по справі 11/122пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/122пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 лютого 2009 р.                                                                                    № 11/122пд  

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :          Першиков Є.В.            

судді:                                   Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

приватного підприємства "Зерноград"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р.

у справігосподарського суду№11/122пд Луганської області

за позовомприватного підприємства "Зерноград"

до

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт"2) відкритого акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Луганської філії

проза участю  представників сторін:позивача -

відповідача 1-

відповідача 2-

визнання угод недійсними

не з'явився

не з'явився

не з'явився

Розпорядженням №02.03-10/44 від 04.02.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №11/122пд призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2008 року приватне підприємство "Зерноград" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт" та відкритого акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Луганської філії про визнання недійсними укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт" та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Луганської філії договору іпотеки від 28.12.2005р. без оформлення заставної та кредитного договору №311 від 28.12.2005р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.08.2008р. (суддя Москаленко М.О.) залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. (судді Медуниця О.Є., Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, посилаючись на п.1 ст.316, ст.ст.317, 319, 321, 770 Цивільного кодексу України та зазначивши, що посилання позивача на порушення під час укладення договорів кредиту та іпотеки приписів чинного законодавства є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи, обмеження власника майна (ТОВ "Софіт") у здійсненні права власності (щодо розпорядження майном) передбачені пунктом 8.3 договору оренди, не передбачені жодною нормою чинного законодавства України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне підприємство "Зерноград" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.ст.6, 13, 203, 525, 526, 629, 777 ЦК України та ст.ст.188, 193 ГК України.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що предметом спору по даній справі є кредитний договір №311 від 28.12.2005р. та договір іпотеки без оформлення заставної від 28.12.2005р., які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт" та відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" в особі Луганської філії.

За умовами кредитного договору відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" відкриває позивальнику (товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт") кредитну лінію на поповнення оборотних коштів в сумі 150 000,00грн. на строк з 28 грудня 2005 року по 20 грудня 2006 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 21% річних (п.1.1 кредитного договору).

Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт" за кредитним договором були забезпечені договором іпотеки від 28.12.2005р. (п.2.1 кредитного договору, п.1.1 договору іпотеки).

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки, він забезпечує всі вимоги іпотекодержателя (відкритого акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Луганської філії), як кредитора за умовами кредитного договору №311 від 28.12.2005р., укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт").

Пунктом 2.1 договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно –нежиле вбудоване приміщення, загальною площею 65,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26. Згідно відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 26 грудня 2005 року за №9433223, реєстраційний номер №560889 нежиле приміщення, вбудоване №18, яке є предметом іпотеки, належить Іпотекодавцю на праві власності, яке зареєстровано за  Іпотекодавцем  міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 03 квітня 2003 року за реєстраційним №560889, номер запису 536 в книзі 9 (витяг №287175).

Відповідно до п.2.3.3 договору іпотеки Банк повідомлений, що предмет іпотеки вільний від зобов'язань, крім тих, що передбачені дійсним договором. До укладання даного договору предмет іпотеки не переданий третім особам в іпотеку (не є предметом попередньої іпотеки). На момент укладання даного договору предмет іпотеки здано в найм третій особі, Іпотекодержателю цей факт відомий.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт" (Орендодавцем) та приватним підприємством "Зерноград" (Орендар) договір оренди від 01.09.2005р. нежитлового приміщення площею 65,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 26.  

Відповідно до п.7.1 договору оренди –договір укладено з 01.09.2005р. по 01.08.2006р.

Пунктом 8.3 договору оренди його сторони встановили, що орендодавець не має права без письмового узгодження з орендарем передавати предмет оренди у забезпечення виконання зобов'язань, відчужувати або іншим способом змінювати власника предмету оренди. У випадку порушення вказаної умови усі угоди про забезпечення виконання зобов'язань, про відчуження, що стосуються предмету договору оренди, повинні бути визнані недійсними в порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 8.4 договору оренди передбачено, що у випадку зміни власника предмету оренди шляхом продажу, дарування, відчуження іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством, орендар має пріоритетне право перед вищевказаними особами на  придбання права власності  на предмет оренди у випадку відсутності письмової згоди орендаря на зміну власника предмету оренди.  

Судами встановлено, що на думку позивача, перший відповідач уклавши кредитний договір і договір іпотеки із Банком порушив умови договору оренди, що призвело до порушення належного позивачу переважного права купівлі спірного нежитлового приміщення, а також статей 203, 525, 526, 629, 777 Цивільного кодексу України та статей 188, 193 Господарського кодексу України, у зв'язку із чим обидва договори мають бути визнанні недійсними.

Позивач також посилався на порушення відповідачами належного йому переважного права на придбання спірної нерухомості, що випливає з умов ст.777 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п.2 вказаної норми передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Аналізуючи дану норму права і обставини справи, суди дійшли висновку, що переважне право, про яке йдеться у зазначеній статті, виникає у орендаря – по-перше, у разі продажу майна, і по-друге, у разі належного виконання наймачем своїх обов'язків за договором оренди, що, у разі виникнення спору, доводиться позивачем та вирішується в судовому порядку з урахуванням всіх обставин справи.

В даному випадку обставини справи є іншими, а саме майно не продається власником, не виставлено на продаж, а знаходиться в іпотеці.

Отже, правовідносини сторін, в даному випадку не регулюються положеннями п.2 ст.777 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що укладаючи кредитний договір та договір іпотеки, перший відповідач не порушував перелічених норм права, але ним порушено п.8.3 договору, а саме він письмово не погодив із орендатором передачу спірного майна в іпотеку.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (п.п.1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України).  

Отже, укладаючи кредитний договір №311 та договір про іпотеку, перший відповідач діяв законно і розпорядився своїм майном, реалізуючи права, передбачені і охоронювані законом.

Частиною 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт" не може бути в примусовому порядку обмежене стосовно свого права володіння, користування і розпорядження спірним майном шляхом домовленості, які не передбачені законом.

В разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт" умов договору оренди в добровільному порядку (щодо непогодження в письмовому порядку із позивачем питання укладення договору іпотеки та кредитного договору), право позивача не підлягає захисту в примусовому (судовому) порядку, оскільки не гарантується законом.

Гарантії прав орендаря закріпленні в ст.770 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Переважне право на придбання предмету оренди орендарем передбачено п.2 ст.777 Цивільного кодексу України, але дане питання не є предметом дослідження по даній справі, в силу відсутності "продажу речі" та інших обставин.

Окрім того, ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.2007р. порушено справу про банкрутство товариства з обмеженою відповідальності "Софіт" №12/445б.

За таких обставин все майно боржника (товариства з обмеженою відповідальності "Софіт"), в тому числі і спірна нерухомість, підпадає під режим розпорядження ним за процедурою банкрутства, що виключає вільну реалізацію прав на нього всіх осіб, включаючи і власника.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Зерноград" залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. у справі №11/122пд залишити без змін.

Головуючий                                                                   Є. Першиков

Судді                                                                             Т. Данилова   

                                                                                         І. Ходаківська