Рішення

від 24.11.2011 по справі 4/450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/450

24.11.11

За позовом

Національної телекомпанії України

До           

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про

стягнення 647 133,21 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача                  Шелестун Д.М.

Від відповідача              Шалденко Є.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 38 197,70 грн. основного боргу, 2 521,03 грн. інфляції, 571,40 грн. 3% річних, 2 952,23 грн. пені, 602 890,85 грн. збитки, а всього 647 133,21 грн. заборгованості за договором оренди майна № 744-24 від 01.08.2008р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 24.10.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008р. між Національна телекомпанія України та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір оренди майна № 744-24.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно –обладнання та меблі за наведеним у додатку № 1 до договору переліком.

Згідно до п.3.1. договору, відповідач щомісячно сплачує позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди.

Відповідно до п.3.3. Договору, Відповідач перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 10 числа кожного календарного місяця протягом строку оренди за місяць, що минув.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору, Відповідач зобов'язується вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Позивач в повному обсязі виконав узяті на себе зобов'язання згідно з умовами Договору.

Проте, Відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо орендної плати за користування майном Позивача.

Згідно з рахунком № 2 від 11.01.2010 року до Договору, Відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату в розмірі 15 012,56 грн., а сплатив лише 15 012,05 грн.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно з рахунком № 2 від 11.01.2010 року до Договору становить 00 грн. 51 коп.

Згідно з рахунками № 1566 від 30.08.2010 року та № 1567 від 30.08.2010 року до Договору, Відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату в розмірі 38 197,19 грн.. проте Відповідач так і не виконав узяті на себе зобов'язання щодо орендної плати.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно з рахунками № 2 від 11.01.2010 року, № 1566 від 30.08.2010 року та № 1567 від 30.08.2010 року до Договору становить 38 197,70 грн.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі порушення Орендарем строків оплати за користування об'єктом оренди, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцеві  пеню за кожен день затримки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період прострочення (від суми, оплата якої прострочена).

За твердженням Позивача, згідно з актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 29.06.2010р. № 03-22/52, головним контрольно-ревізійним управління України встановлено, що обладнання, яке відповідно до договору передане відповідачу, перебувало в приміщеннях позивача.

Відповідач безоплатно користується приміщеннями позивача, в яких розміщено передане йому майно в користування на підставі договору обладнання.

Таким чином, Головне контрольно-ревізійне управління України дійшло висновку, що внаслідок використання відповідачем приміщень позивача безоплатно та без укладання договорів оренди позивачем недоотримано доходів на загальну суму 251 204,52 грн., державним бюджетом недоотримано доходів на загальну суму 251 204,52 грн. та ПДВ 100 481,81 грн., чим порушено вимоги п.1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п.п. 5,8 ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що з свого боку призвело до збитків на суму 602 890,85 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між Національною телекомпанією України та Фізичною особою –підприємцем «ОСОБА_1 було укладено Договір оренди майна № 744-24 від 01.08.2008р.

Відповідно до Договору позивач передав, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти у тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, та своєчасно сплатити орендну плату.

Згідно з п. 4.2.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги (оренди обладнання) в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за зобов’язаннями по сплаті орендних платежів по оренді обладнання у розмірі 38 197,70 грн., Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований,  і тому ця сума має бути стягнуті з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 8.2. Договору за порушення строків оплати за користування об’єктом оренди, орендар зобов’язується сплатити орендодавцеві пеню за кожен день затримки, у розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла у період прострочення (від суми, оплати якої прострочена).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за послуги оренди обладнання, передбачених п. 8.2. Договору оренди майна № 744-24 від 01 серпня 2008р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2952,23 грн., відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 2521,03 грн. індекс інфляції та 571,40 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача 602 890,85грн. збитків, задоволенню не підлягає, з наступного.

Позивач заявляючи вимогу про стягнення збитків обґрунтовує її ст.ст. 22, 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Окрім цього, згідно ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, повинен доводити позивач.

Докази про розмір збитків, які надані позивачем суд вважає недостатніми та необґрунтованими.

Позивачем, в порушення норм зазначених статей, не доведено належними та допустимими доказами  наявності збитків.  

Суд погоджується з твердженням Відповідача, що у позовній заяві Позивач не зазначив, в чому полягає порушення з боку відповідача, не довів і аргументований розрахунок збитків до позовної заяви, відсутній також і причинно - наслідковий зв'язок.   

Судом прийнято до уваги, що між позивачем та відповідачем не укладалися договори оренди, зазначених у позовній заяві приміщень, та не мали місце будь які юридичні факти, які б призвели до виникнення у відповідача господарських прав чи обов’язків стосовно оренди приміщень позивача.

Позивачем не обґрунтовано, які саме його права порушено відповідачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивач просить стягнути суму грошових коштів, абсолютно не аргументуючи, яке саме зобов'язання було порушено наймодавцем, не встановивши взагалі факт господарського правопорушення з боку орендодавця, не довівши причинно-наслідковий зв'язок між не існуючим господарським правопорушенням та так званими збитками, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 602 890,85 грн. не підлягає  задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині основного боргу 38 197,70 грн., 2952,23 грн. пені, 2521,03 грн. індексу інфляції, 571,40 грн. 3% річних. В частині стягнення збитків суд відмовляє, з підстав  вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул.. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 38 197 (тридцять вісім тисяч сто дев’яносто сім) грн.. 70 коп. основного боргу, 2 952 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві) грн.. 23 коп. пені, 2 521 (дві тисячі п’ятсот двадцять одну) грн.. 03 коп. індексу інфляції, 571 (п’ятсот сімдесят одну) грн. 40 коп. 3% річних, 442 (чотириста сорок дві ) грн.. 42 коп. державного мита та 16 (шістнадцять) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині позову про стягнення збитків-відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 09.12.2011р.