Рішення

від 12.12.2011 по справі 36/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/348

12.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»

до Приватного підприємства «Інап і К»

про стягнення 1 134 584, 45 грн.  

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 3796 від 29.11.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 07.07.2011 р.     

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення  з Приватного підприємства «Інап і К»заборгованості в розмірі 573 591, 12 грн. відповідно до договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.,  з яких: сума основного боргу в розмірі 369 783, 57 грн., пеня  в розмірі 28 803, 33 грн., 3% річних в розмірі  12 158, 90 грн., збитки понесені у зв’язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 27546, 01 грн., неустойки за прострочення повернення майна в розмірі  58800, 21 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі  76 500, 00 грн. та про вилучення та передачу власнику  - позивачу предмету лізингу, а  саме: гусеничний екскаватор JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 765 000,00 грн.   Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів  відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У судових засіданнях 30.11.2011 р. та 07.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви.

07.12.2011 р.  через відділ діловодства Господарського суд міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує посилаючись на те, що курсова різниця між гривнею та доларом США на момент проведення лізингових платежів не відповідає  природі винагороди як плати за комісійні послуги. Також, зазначає, що 10.11.2011 р. предмет лізингу передано представникам позивача , про що складено та підписано сторонами акт приймання-передачі. Стосовно стягнення штрафу за несвоєчасне повернення предмету лізингу  повідомляє, що відповідач не мав можливості повернути предмет лізингу оскільки представниками позивача вилучено технічні паспорти  та комплект ключів від предмету лізингу, а транспортування його без належним чином оформлених документів не можливо.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду заяву про припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо вилучення і передачі власнику предмету лізингу,  а  саме: гусеничного  екскаватора JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 560 989, 33 грн., у зв’язку з підписанням сторонами 10.11.2011 р. акту приймання-передачі вказаного предмету лізингу.    

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у  поданому відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі –лізингодавець) та Приватним підприємством «Інап і К»(далі –лізингоодержувач) укладено договір № 081006-205/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу, за умовами якого предметом даного договору є надання лізингодавцнм в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодржувачу предмет лізингу, наменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток «2 до договору)  для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 37місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3. даного договору за умови належної  сплати ним лізингових платежів та належного ним користування  майном за цим договором.     

Згідно з п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1. платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна.

3.1.2. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

Пунктом 3.2. договору сторони домовились, що загальна вартість майна на момент укладення Договору складає: - 765 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором  складає суму без ПДВ 20% - 269 220, 85  грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором  графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов п.  3.4.1.-3.4.5. договору.

Згідно з п. 3.4. договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у наступному порядку:

3.4.1. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:  

                  So x Kn

Sn =    

                    Ko

де Kn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%;

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу майна.

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).

Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

До моменту отримання вищевказаної довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару СІЛА), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

So - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору);

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток 1 до Договору), Лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеноо формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний за вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів т поточний рахунок Лізингодавця.

Відповідно до 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно у таких випадках:

10.1.1. лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

10.1.2.  лізингоодержувач використовує майно не у відповідності до умов договору  або його призначення.

10.1.3. якщо лізингоодержувач порушує пункти 5.3., 5.5. цього договору.

10.1.4. якщо лізингооджержувач не виконує умов гарантії на майно, не підтримує майно у в справному стані ( в т.ч.  не проводить капітальний ремонт майна в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан майна.

10.1.5. якщо лізингоодержувач порушує умови ст. 7 цього договору.

Згідно п. 11.1. договору якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов цього Договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує: заподіяні збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 11.2. договору  лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує Лізингодавцю  такі штрафні санкції:

11.2.1. За порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачений пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоадрежувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця;

11.2.2. Якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідног  письмового дозволу Лізингодавця, може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Майна у    відповідності  до статті 10. даного Договору, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної   облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від  загальної вартості Майна на момент укладення Договору, вказаної в пункті 3,2. Договору, за кожний  день прострочення строку повернення Майна;

11.2.3. За  використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у  відповідноств до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна,  неподання  інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору,   порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення;

11.2.4. За порушення умов зберігання Майна, недопущення представників Лізингодавця до інспектування Майна - штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків загальної вартості Майна на момент укладення цього договору кожен випадок такого порушення;

11.2.5. За порушення процедури вилучення Майна, порушення положень статті 7., пунктів 5.3.,5.5. цього Договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно з  п. 11.3. договору у випадку порушення Лізингоодержувачем обов'язків зі своєчасної та повної сплати лізингових платежів (в разі, якщо строк прострочки перевищує 10 (десять) календарних днів) та/або якщо Лізингоодержувач своїми діями або бездіяльністю порушує умови статті 7. цього Договору, Сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій, згідно статей 235-237 Господарського Кодексу України, Лізингодавець має право тимчасово обмежити право Лізингоодержувача на користування та/або володіння Майном шляхом:

- вилучення у Лізингоодержувача комплекту ключів від Майна; реєстраційних документів на Майно; окремих деталей Майна;

- застосування технічних засобів, які унеможливлюють рух Майна;

- передачу Майна на зберігання іншим особам (з покладанням на Лізингоодержувача відповідних витрат).

Застосування штрафних та/або оперативно-господарських санкцій не звільняє Лізингоодержувача від виконання усіх обов'язків за Договором, в т.ч. від сплати лізингових платежів.

Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо Лізингоодержувач надасть Лізингодавцю докази відповідно погашення заборгованості чи усунення порушень умов статті 7 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 р. лізингодавець передав майно, а саме: гусеничний екскаватор JS 220, серійний номер JSВJS22DЕ81612232, 9626, базова машина JS 220 з монострілою (кабіна включає: обігрів, обдув скла, омивачі скла, внутрішнє освітлення, зовнішні дзеркала, робоче освітлення на стрілі та на рамі. Генератор для робіт в складних умовах, акумулятор для робіт в складних умовах. Звукоізоляція кабіни та двигуна). Гусениці: ширина 600мм., Рукоять 2,4м., тяга з кільцем для вантажопідйомних робіт, Інструкція по експлуатації на російській мові, Ківш: ширина 1500мм, 1,19 м.куб., додаткове робоче освітлення 2008 року випуску, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування за договором № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»надіслало лист Приватному підприємству  «Інап і К», в якому зазначає, що орендарем за договором  № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. порушені зобов’язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів і строк прострочення перевищує 30 днів, у зв’язку з чим орендодавець просить орендаря  сплатити заборгованість за вказаним договором в розмірі 1 316 083, 60 грн.

Відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав, заборгованість за вказаним договором відповідач не сплатив.

Також, 29.10.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»надіслало лист Приватному підприємству  «Інап і К», в якому зазначає, що у зв’язку простроченою заборгованістю за договором № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. орендар відмовляється від вказаного договору, у зв’язку з чим вимагає в строк до 15.11.2010 р.  повернути предмет лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 10.11.2011 р. повернув позивачу гусеничний   екскаватор JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 560 989, 33 грн., що підтверджується актом приймання-передачі вказаного предмету лізингу.    

Проте, станом на день розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача у зв’язку з неналежним  виконанням останнім умов договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. суму основного боргу в розмірі 369 783, 57 грн., пеню   в розмірі 28 803, 33 грн., 3% річних в розмірі  12 158, 90 грн., збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 27546, 01 грн., неустойку  за прострочення повернення майна в розмірі  58800, 21 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі  76 500, 00 грн. та вилучити  та передати власнику  - позивачу предмету лізингу, а  саме: гусеничний екскаватор JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 560 989, 33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач  після звернення позивача до суду з даним позовом, повернув  позивачу відповідно до договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.  предмет лізингу, а  саме: гусеничний екскаватор JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 560 989, 33 грн., що підтверджується актом приймання-передачі вказаного предмету лізингу від 10.11.2011 р.,  суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі  в частині повернення предмету лізингу  та про виникнення останнього з вини відповідача, у зв’язку з чим вважає за необхідне припинити провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині повернення предмету лізингу  з покладанням судових витрат на відповідача.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).  

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач  зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача за договором № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. становить 369 783, 57 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судовому засіданні  відсутність  у нього заборгованості перед позивачем станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 369 783, 57 грн.  відповідно до договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за  договором № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 28 803, 33 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовЧязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань”, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 3.9 Договору сторони передбачили, що лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору, а саме:

За порушення обовЧязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших, передбачених пунктом 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню (п. 11.2.1 Договору).

За використання Майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7., 18.3. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 Договору). Так, відповідно до п. 8.2.1 Договору лізингоодержувач (відповідач) зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця (позивача) про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток № 3 до Договору).

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми позовної заяви за договором  фінансового лізингу № 081006-205/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р. в частині розрахунку пені,  суд дійшов  до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 803, 33 грн. за період з 09.06.2010 р. до 11.04.2011 р.  обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі сплати лізингових платежів  за договором № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі  27 546, 01  грн. за період 09.06.2010 р. до 14.10.2011 р.  та 3 % річних в розмірі 12 158, 90 грн. за період з 09.06.2010 р. до 14.10.2011 р.  

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з  відповідача інфляційних  нарахувань  в розмірі  27 546, 01  грн. за період 09.06.2010 р. до 14.10.2011 р.  та 3 % річних в розмірі 12 158, 90 грн. за період з 09.06.2010 р. до 14.10.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача нустойку за прострочення повернення предмету лізинга в розмірі 58 800, 21 грн.  та штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 76 500, 00 грн. відповідно до  договору  № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю (п. 10.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлене повідомлення вих. №3517 від 28.10.2010  р. з вимогою в строк до 15.11.2010 р. повернути отримане за договором  № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. майно. У зазначеному повідомленні позивач також повідомив про розірвання договору на підставі частини 2 статті 7, пунктів 2, 4 частини 2 статті 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, пунктів 10.1.1., 10.1.5., 10.2., 16.3.2. договору.

Відповідач  після звернення позивача до суду з даним позовом, повернув  позивачу відповідно до договору № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.  предмет лізингу, а  саме: гусеничний екскаватор JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 560 989, 33 грн., що підтверджується актом приймання-передачі вказаного предмету лізингу від 10.11.2011 р.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що договір № 081006 -205/ФЛ –Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р.  є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно з п. 11.2.2. договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов’язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. цього договору –штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5. договору). З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що договір є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Згідно з п. 11.2.2. договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов’язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. цього договору –штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5. договору).

Отже, позовна вимога щодо стягнення неустойки  за прострочення повернення предмету лізингу  в розмірі 58 800, 21 грн.  та штрафу за порушення процедури вилучення майна в розмірі 76 500, 00 грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1 % ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102, 00 грн.) та не більше 1 500 неоподаткованих мінімумів (25 500, 00 грн.); із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00  грн.).

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме -  про стягнення заборгованості в розмірі 573 591, 12 грн. ( 5735, 91 грн. ) та немайнового характеру,  а саме - про вилучення та передачу предмету лізингу позивачу (85, 00 грн.) .

Проте, позивач  сплатив державне мито в розмірі 11 345, 80 грн. (платіжне доручення № 8036 від 18.10.2011 р.), тобто в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Згідно з ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, про повернення позивачеві державного мита в сумі 5 524, 88 грн., внесеного в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»»задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інап і К»(02225, м. Київ, вул. Електротехнічна,  буд. 43-А, каб.14, код 3012094), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354)  369 783  (триста шістдесят дев’ять тисяч сімсот вісімдесят три )  грн. 57 коп. основного боргу, 28 803  (двадцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 33  коп. пені, 12 158  (дванадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) 90 коп. 3% річних,  27 546  (двадцять сім тисяч п’ятсот сорок шість) грн. 01коп. інфляційних нарахувань, 58 800 (п‘ятдесят вісім тисяч вісімсот ) грн. 21  коп. неустойки за прострочення повернення майна,  76 500 (сімдесят шість тисяч п’ятсот) грн.. 00 коп. штраф за порушення процедури вилучення майна, 11 345 (одинадцять тисяч триста сорок п’ять)  грн. 80  коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі № 36/348 в частині вилучення та передачі позивачу предмету лізингу, а  саме: гусеничного екскаватору JS220, серійний  № JSВJS22DЕ81612232, модель JS220,  державний номер № 437364 А, 2008 року випуску, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 765 000,00 грн.  припинити.

4.          Повернути Товариству  з обмеженою відповідальністю «ВійЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) державне мито в сумі 5 524  (п‘ять тисяч п’ятсот двадцять п‘ять) грн.  88  коп.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                      Повний текст рішення складений: 14.12.2011 р.