Рішення

від 13.12.2011 по справі 3/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/315

13.12.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»                      

Про                стягнення 317 117,70 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 4153 від 24.12.2010

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»277 972,47 грн. основного боргу, 28 394,82 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 10 750,41 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору фінансового лізингу № 080729-113/ФЛ-Ю-Е від 29.07.2008.                 

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011 порушено провадження у справі № 3/315 та призначено її до розгляду на 29.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/315 від 29.11.2011, в зв‘язку з нез’явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.11.2011, розгляд справи було відкладено на 13.12.2011.

Відповідач в судове засідання 13.12.2011 не з‘явився, письмовий  відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.11.2011 та ухвалі від 29.11.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.11.2011 є юридичною адресою відповідача, а саме :  м. Київ, вул. Дегятрівська, 9, нежиле приміщення 69. Також ухвали суду надсилались відповідачу на адреси, що зазначені в договорі : Київська область, Рокитянський район, смт. Рокитне, вул. Радянська, 2 та м. Київ, вул. Клеманська, 3.

Проте ухвали суду надіслані за вищевказаними адресами відповідача були повернуті поштовими відділеннями зв‘язку, оскільки адресат за ними не знаходиться.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 080729-113/ФЛ-Ю-С (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору)(далі –предмет лізингу або майно) для підприємницьких цілей  у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно додатку № 2 (Специфікація) в редакції додаткової угоди № 1 від 29.07.2008 предметом лізингу є сідельний тягач МАЗ, рік випуску - 2007, модель 642208-230Р15 у кількості - одна одиниці та напівпричіп МАЗ, рік випуску - 2008, модель 975830-3012 у кількості - одна одиниця, загальною вартістю 526 600,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 52 477,49 грн. та 225 494,98 грн. боргу несплаченої вартості майна, та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 28 394,82 грн. та 3% річних в сумі 10 750,41 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов‘язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов‘язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п. 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 08.08.2008, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач прийняв предмет лізингу : напівпричіп МАЗ 975830-3012, 2008 року випуску, державний номер АА 0900ХР, номер шасі Y3M97583080002873.

Згідно п. 3.1.  договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 3.1.1);

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 –3.4.5 договору (п. 3.1.2).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість майна на момент укладення договору становить 526 600,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно складає суму без ПДВ 20% –223 627,54 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана остання сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 –3.4.5 договору.   

Згідно додаткової угоди  від 16.04.2009 до договору додаток № 1 (Графік сплати лізингових платежів) викладено в новій редакції.

Додаток № 1 (Графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить суми, які відповідають «платежу, який відшкодовує  (компенсує) частину вартості майна, в т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 4), «винагороді (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, без ПДВ, грн.», (колонка таблиці № 5) та «загальній сумі платежу, в т.ч. т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 6).     

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця  у наступному порядку:

Згідно п. 3.4.1. договору в редакції додаткової угоди від 27.10.2008 лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn , що підлягає сплаті на користь позивача на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

            So   *   Kn

Sn =   

                   Ko

де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Кn курсу гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким ВАТ «ВіЕйБі Банк»(далі – «Банк лізингодавця») здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього договору. Сторони досягли згоди про те, що про розмір Кn щомісячно не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу, лізингодавець інформує лізингоодержувача. Таке інформування здійснюється шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків лізингоодержувача. Лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком лізингодавця, завірену печаткою лізингодавця, який підтверджує розмір Кn.

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу Майна (надалі –«Банківська установа»). Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі –«Довідка Банківської установи»), лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської установи. До моменту отримання Довідки Банківської установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США(кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У випадках коли за даними Довідки Банківської установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США) встановлений Національним Банком України на дату укладання цього договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов‘язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання Довідки Банківської установи та виставлення лізингодавцем відповідного рахунку. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Ко курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банк лізингодавця здійснював продаж (конвертування у гривню) доларів США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати вартості майна продавцю, підтвердженого довідкою(ами) Банку лізингодавця. Якщо сплата загальної вартості предмету лізингу продавцю здійснювалась в декілька етапів, розраховується середньозважений курс. При розрахунку середньозваженого курсу не враховується сплата частини вартості Майна, яка сплачена продавцю за рахунок авансового лізингового платежу лізингоодержувача в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

* - знак множення;

Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Якщо Кn є меншим за Ко, Sn дорівнює So.

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, перевищуватиме такий курс станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього, лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кn курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження  грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно п. 3.4.2. договору згідно додаткової угоди від 27.10.2008 , якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов‘язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Відповідно до п. 3.4.3. договору згідно додаткової угоди від 27.10.2008 в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п. 17.3. цього договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об‘єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Згідно п. 3.4.4. договору в редакції додаткової угоди від 22.04.2009 коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна, а таке коригування відноситься в повному обсязі на зміну частини лізингового платежу - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно. При цьому сторони підтверджують своє погодження з тим, що відповідно до умов п. 3.4.1. –3.4.3. договору, здійснюється коригування загальної суми лізингового платежу (зазначеного в стовбцях 6 Графіку сплати лізингових платежів № 1 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) в повному розмірі, і таке коригування відноситься сторонами на зміну розмірів комісії (винагороди) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, а під коефіцієнтом So сторони розуміють загальну суму платежу (зазначену в стовбцях 6 Графіку сплати лізингових платежів № (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) та Графіку сплати лізингових платежів № 2 (додаток до цієї додаткової угоди) Відповідно до п. 3.9 договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 договору.

В матеріалах справи наявні виписані позивачем наступні рахунки-фактури: № СФ-926684 від 28.05.2010 на суму 26 276,56 грн., № СФ-928036 від 30.06.2010 на суму 26 200,93 грн.

При цьому суд враховує, що вказані рахунки –фактури у відповідності до п. 3.4.1 договору містять зазначення розміру Кn (курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%).

Крім того, позивачем додані до матеріалів справи довідки про нарахування лізингових платежів відповідачу на 30.05.2010 та на 30.06.2010.

З огляду на вищенаведені довідки про нарахування лізингових платежів судом встановлено, що позивач вірно нараховує відповідачу лізингові платежі з урахуванням визначених сторонами умов пунктів 3.4.1. - 3.4.4. договору та «суми платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1)».

Отримання вищенаведених рахунків-фактур на сплату лізингових платежів на виконання умов договору відповідачем не заперечується.

Відповідач в порушення п. 3.1. договору, Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.4 договору свої зобов’язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам за обґрунтованими розрахунками позивача за травень, червень 2010 року становить 52 477,49 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з червня по вересень 2010 року у повному обсязі. При цьому як встановлено судом за періоди з червня по серпень станом на 01.10.2010 мало місце прострочення сплати платежів понад 30 днів.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 52 477,49 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем у відповідності до п. 14.8. договору пред‘явлені вимоги про стягнення з відповідача 225 494,98 грн. боргу несплаченої вартості майна, при цьому посилаючись на те, що прострочення по сплаті лізингових платежів мало місце понад 5 місяців, з якими суд не погоджується з огляду на наступне

Пунктом 14.8. договору передбачено, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов‘язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Отже, даний пункт договору передбачає право лізингодавця вимагати дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення вимоги частини загальної вартості майна за умови, якщо прострочення за будь-яким з лізингових платежів мало місце понад 30 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 24.06.2010 надіслано відповідачу вимогу за № 2024 від 23.06.2010 про сплату всієї несплаченої вартості майна.

Проте з Графіку сплати лізингових платежів № 1 в редакції додаткової угоди від 22.04.2009 вбачається, що строк оплати за травень 2010 встановлено 30.05.2010 та за червень 2010 року –30.06.2010.

Отже, на момент складання (23.06.2010) та відправлення (24.06.2010) вимоги про дострокову сплату залишкової вартості майна прострочення по сплаті лізингових платежів ані за травень ані за червень 2010 року понад 30 днів не мало місця.

Таким чином на момент направлення вищевказаної вимоги строк по сплаті несплаченої частини загальної вартості майна не настав.

Стаття 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов‘язки  виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. При цьому особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов‘язковим для неї.

Доказів того, що позивачем було надіслану відповідачу іншу вимогу, яка б була складена та відправлена хоча б після 30.06.2010 (коли б мало прострочення за лізинговим платежем за травень 2010 року) не подано.

Слід зазначити, що позивачем також не доведено, що існує прострочення по виконанню зобов‘язань відповідача по сплаті лізингових платежів до травня 2010 року.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті несплаченої вартості майна в розмірі 225 494,98 грн. задоволенню не підлягають.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів та платежу по сплаті несплаченої вартості майна, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  28 394,82 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 10 750,41 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 168,84 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2 206,31 грн. нарахованих за прострочення сплати лізингових платежів за травень та червень 2010 року (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Разом з цим в частині позовних вимог про стягнення 23 225,98 грн.  збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 8 544,10 грн. в позові слід відмовити, оскільки вони нараховані на суму несплаченої вартості майна, строк виконання зобов‘язання по якому не настав.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, нежиле приміщення 69, код ЄДРПОУ 32925860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 19017842) 52 477 (п‘ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 49 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 5 168 (п‘ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 84 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн. 31 коп., 1 197 (одну тисячу сто дев‘яносто сім) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 14.12.2011.