Рішення

від 04.09.2008 по справі 9/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/133

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.09.08 р.                                                                                                    Справа № 9/133                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни, Полтавська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь

про стягнення 3 764грн.17коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Первіненко Н.О. – директор філії (за довіреністю №198 від 24.12.2007р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни, Полтавська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 3 764грн.17коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2 700грн.00коп., пені в розмірі 316грн.17коп. та штрафу в розмірі 748грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №50/2 від 04.01.2007р., видаткову накладну №003455/2 від 01.11.2007р., довіреність серії ЯОЖ №910261 від 01.11.2007р., банківськи виписки від 25.01.2008р., 11.02.2008р., 13.05.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 21.07.2008р., заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/2364 від 28.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь станом на 28.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

06.08.2008р. позивачем надана заява про зменшення розміру позовних вимог №159 від 30.07.2008р., відповідно з якою останній зазначає, що після подання позовної заяви відповідач частково оплатив борг на суму 300грн.00коп., у зв`язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 400грн.00коп., пеню в розмірі 316грн.17коп. та штраф в розмірі 748грн.00коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

04.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни, Полтавська область та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь укладений договір купівлі-продажу №50/2, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується поставити та передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, надалі – товар, ціна, номенклатура та кількість якого відповідає товаросупроводжувальним документам (видатковим накладним, актам приймання-передачі та інше), які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 3 739грн.99коп., що підтверджується видатковою накладною №003455/2 від 01.11.2007р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав” та печаткою підприємства, а також довіреністю серії ЯОЖ №910261 від 01.11.2007р. на отримання цінностей від ТОВ „Автотехцентр-3000” (копія довіреності наявна в матеріалах справи).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за товар, поставляємий відповідно до даного договору, повинна бути здійснена в гривнях на поточний рахунок продавця в наступному порядку: покупець повинен здійснити оплату в розмірі 100% від вартості отриманого ним товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних товаросупроводжувальних документів.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, кінцевим строком оплати товару є 15.11.2007р.

За твердження позивача, всупереч умовам договору та закону, вже після спливу встановленого строку оплати, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму в розмірі 1 039грн.99коп., що вбачається з наданої позивачем копії банківських виписок з рахунку ТОВ „Автотехцентр-3000” від 25.01.2008р., 11.02.2008р., 13.05.2008р.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість на суму 300грн.00коп., на підставі чого позивачем зменшено розмір позовних вимог. Сума основного боргу становить 2 400грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2 400грн.00коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 07.08.2008р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності підпису та печатки на видатковій накладній №003455/2 від 01.11.2007р., письмові пояснення стосовно наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЖ №910261 від 01.11.2007р., відповідно до зазначеної накладної, надати належним чином засвідчену копію журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за листопад 2007р. (для залучення до матеріалів справи) та оригінал зазначеного журналу (для огляду у судовому засіданні).

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 2 400грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 400грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого п.3.3 даного договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищезазначеного пункту договору та з урахуванням положень ст.232 ГПК, позивачем нарахована пеня в розмірі 316грн.17коп. за період прострочення з 14.11.2007р. по 13.05.2008р. (з урахуванням часткової оплати).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Як зазначено вище, кінцевим строком оплати товару за видатковою накладною №003455/2 від 01.11.2007р. є 15.11.2007р. (сплив 10 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних товаросупроводжувальних документів).

В свою чергу, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначене положення, нарахування пені повинно починатися з наступного дня, коли сплив кінцевий строк оплати отриманої продукції, тобто з 16.11.2007р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 316грн.17коп., з урахуванням часткової оплати, підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 305грн.46коп.

Відповідно до п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що в разі порушення більше ніж на 5 календарних днів строку оплати, встановленого п.3.3 даного договору, покупець зобов`язується на 6-й календарний день сплатити продавцю одноразовий штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.7.5 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу становить 748грн.00коп.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати товару, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 748грн.00коп. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни, Полтавська до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 3 464грн.17коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2 400грн.00коп., пені в розмірі 316грн.17коп. та штрафу в розмірі 748грн.00коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплайф-Плюс” (за адресою: бул.Шевченко, б.331, кв.34, м.Маріуполь, Донецька область, 87512, р/р 26003301513415 в Іллічевськом ГО Промінвестбанку м.Маріуполь, МФО 334442, код ЄДРПОУ 23173387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000” (за адресою: вул.І.Франка, 1, м.Лубни, Полтавська область, 37500, р/р 26004179500001 в ПРУ КБ „Приватбанк” м.Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 30568711) суму боргу в розмірі 2 400грн.00коп., пеню в розмірі 305грн.46коп. та штраф в розмірі 748грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 93грн.58коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108грн.25коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 04.09.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя