Постанова

від 17.11.2011 по справі 2/367-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/367-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011 року                                    Справа №  2/367-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Головко В.Г., Стрелець Т.Г.

при секретарі судового засідання       Литвин А.П.

з участю представників сторін :

позивача –Азарова Л.П.

відповідача –Весна С.М., Ревкова І.В., Маджарова Л.П.

третьої особи –Мамонов І.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Молагробізнес” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7.08.2008р. у справі

за позовом         Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації

до  відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю “Молагробізнес”

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –дочірнє підприємство “Фірма Дніпромед” державної акціонерної компанії “Укрмедпром”

           про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

    28.04.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов прокурора Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.04.2004р. між  Дніпропетровською районною державною адміністрацією та  товариством з обмеженою відповідальністю “Молагробізнес” (далі ТОВ “Молагробізнес”). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що надана відповідачу в оренду земельна ділянка є частиною ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні у дочірнього підприємства “Фірма Дніпромед” державної акціонерної компанії “Укрмедпром” (далі ДП “Дніпромед”). Крім того, рішення Дніпропетровської райдержадміністрації на підставі якого було укладено спірний договір оренди, було скасовано.

    Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т1 а.с.47-48, т4 а.с.10-15,,48-50, 93-94, 140-144).

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7.08.2008р. (суддя Баділовська М.М.) позов задоволено.

    Не погодившись з рішенням,  ТОВ “Молагробізнес” звернулось з апеляційною скаргою, в якій,  пославшись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на відсутність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що державним актом Б №097004 від 28.12.1991р., зареєстрованого під №380 у книзі запису державних актів, Дніпропетровській дирекції з будівництва та експлуатації підприємств Мінмедпрому СРСР (правонаступником якої є ДП “Дніпромед”) у постійне користування передано земельну ділянку площею 6га, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради (т1 а.с.9). Вказану земельну ділянку розпорядженням голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 6.11.2003р. №699-р було вилучено у Дніпропетровській дирекції з будівництва та експлуатації підприємств Мінмедпрому СРСР (т5 а.с.40).

    13.04.2004р. між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та  ТОВ “Молагробізнес” укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0761га, що знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради. Підставою укладення спірного договору було відповідне рішення  Дніпропетровської райдержадміністрації від 6.04.2004р. (т1 а.с.11-13,16). При цьому, до складу землі, що була надана в оренду відповідачу, увійшла частина земельної ділянки, що знаходилась у постійному користуванні Дніпропетровській дирекції з будівництва та її правонаступників.

    26.01.2005р., задовольнивши протест прокурора, Дніпропетровська райдержадміністрація скасувала розпорядження від 6.11.2003р. №699-р, а 4.05.2005р. вирішила переоформити право постійного користування землею, площею 6га на ДП “Дніпромед”. Крім того, розпорядженням голови адміністрації від 29.04.2005р. вирішено припинити користування відповідачем на умовах оренди частиною земельної ділянки площею 1,79га. та внести відповідні зміни до спірного договору оренди  (т2 а.с.90-92).

    29.02.2008р. Дніпропетровською райдержадміністрацією, на підставі протесту прокурора, скасовано розпорядження від 6.04.2004р. про передачу землі в оренду відповідачу (т2 а.с.110-111).

    Таким чином, матеріалами справи встановлено, що, правопопереднику ДП “Дніпромед” надано у постійне користування земельна ділянка, площею 6га. ДП “Дніпромед” є універсальним правонаступником перейменованої Дніпропетровській дирекції з будівництва та експлуатації підприємств Мінмедпрому СРСР, яку було реорганізовано шляхом перетворення у ДП “Дніпромед” без зміни форми власності та ідентифікаційного коду підприємства, що підтверджується відповідними рішеннями та Статутом підприємства (т1 а.с.18-23, т5 а.с.87-98). Отже до ДП “Дніпромед” з листопада 2000р., відповідно до ст.104,108 ЦК України, ст. 59 ГК України перейшло усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, в тому числі, права та обов'язки щодо спірної земельної ділянки. На цій підставі як ДП “Дніпромед” так і перейменована у нього Дніпропетровська дирекція з будівництва проводили оплату земельного податку та здійснювали заходи по проведенню підготовчих та будівельних робіт в межах державного фінансування, внаслідок чого станом на 1.09.2004р. об'єкт незавершеного будівництва було оцінено у 1014500гр. (т1 а.с.93,105, т5 а.с.113-150)

    До висновку про виникнення у ДП “Дніпромед” права користування земельною ділянкою площею 6га. колегія суддів дійшла на підставі такого.

    Згідно із ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Таким чином право постійного користування, як вбачається зі ст. 179,181,395 ЦК України, є речовим правом, яке може переходити до правонаступника.

    Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

    В постанові Верховного Суду України 21.02.2011р. (т5 а.с.177) роз'яснено, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Отже, з огляду на позицію Верховного Суду України, у випадку перетворення юридичної особи до її правонаступника переходить і право постійного користування земельною ділянкою.

    Оскільки ЗК України не встановлено строків на протязі яких правонаступник зобов'язаний переоформити на своє ім'я акт на право постійного користування землею, як і не встановлено наслідків не виконання вказаних дій, колегія суддів доходить висновку про те, що як на час прийняття розпорядження №699-р від 6.11.2003р., так і на час укладення спірного договору ДП “Дніпромед” мало право постійного користування земельною ділянкою, площею 6га.

    Відповідно до ч1 ст.203, 215 ЦК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) правочин може бути визнано судом недійсним, якщо зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Статтею 141 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачався вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

    Прийнявши 6.11.2003р. розпорядження №699-р про вилучення земельної ділянки у Дніпропетровській дирекції з будівництва та експлуатації підприємств Мінмедпрому СРСР Дніпропетровська райдержадміністрація не зазначила підстави припинення постійного землекористування, обмежившись посиланням на ст.141,149 ЗК України. В подальшому, задовольнивши протест прокурора, райдержадміністрація скасувала розпорядження від 6.11.2003р. як незаконне та вирішила повернути вказану ділянку користувачу. Отже, на час вилучення у державного підприємства з постійного користування земельної ділянки були відсутні підстави, передбачені діючим законодавством для прийняття такого рішення.

    З наданих під час апеляційного перегляду справи документів (т5 а.с.85,174-175) вбачається, що частина земельної ділянки ДП “Дніпромед” увійшла до складу земельної ділянки, отриманої відповідачем за договором оренди.

    Вказана обставина підтверджується, крім іншого, висновками спеціаліста з проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт (т5 а.с.86). Колегія суддів вважає безпідставними заперечення відповідача щодо можливості використання вказаного висновку при розгляді справи з огляду на таке.

    Відповідно до ст. 32,35 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і вищезгаданий висновок відповідає цим вимогам. Водночас, відповідач фактично не заперечуючи проти наявності часткового співпадання двох земельних ділянок, не надав ніяких доказів, які могли б ідентифікувати вказані ділянки та визначити межі такого співпадання.

     Оскільки, ані при незаконному вилученні земельної ділянки у неіснуючої на той час установи, ані на час укладення спірного договору оренди, Дніпропетровська райдержадміністрація не мала прав розпоряджатися земельною ділянкою ДП “Дніпромед” та передавати її частину в оренду відповідачу, дії райдержадміністрації суперечили вимогам чинного законодавства та порушували законні права та інтереси ДП “Дніпромед”.   

    В п.3.4.9 рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. N 04-06/15 зазначено, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори. Як передбачено частиною 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а тому суди мають правові підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    З огляду на це, та відповідно до ст. 216 ЦК України, рішення про вилучення землі з постійного користування не створює ніяких юридичних наслідків, а тому райдержадміністрація не мала права передавати в оренду частину землі ДП “Дніпромед” та укладати щодо неї спірний договір.

    В зв'язку з тим, що під час вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП “Дніпромед” та подальшої її передачі відповідачу було порушено права ДП “Дніпромед”, спірний договір є таким, що не відповідає приписам ч1 ст.203  ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

    Не зважаючи на те, що до орендованої землі увійшла лише частина земельної ділянки ДП “Дніпромед”, договір повинен бути визнано недійсним в цілому, оскільки видокремлення цієї частини та зміна таким чином умов договору неможлива.

    Крім того, колегія суддів враховує, що на час прийняття оскаржуваного рішення місцевого суду Дніпропетровською райдержадміністрацією були скасовані як незаконні і рішення про вилучення з постійного користування земельної ділянки і рішення про виділ відповідачу земельної ділянки в оренду. В той же час, відповідно до ст. 123 ЗК України та ст. 16 Закону України “Про оренду землі” договори оренди землі укладаються виключно за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Таким чином, скасування рішення про надання землі в оренду є підставою для розірвання чи визнання договору оренди недійсним.

    Безпідставними є посилання відповідача на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2011р. (т4 а.с.130-134) скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 29.02.2008р. з огляду на таке.

    На час розгляду господарської справи судом першої інстанції розпорядження голови райдержадміністрації від 29.02.2008р. не було скасовано чи визнано недійсним, отже суд не мав підстав не враховувати її наявність. Вказана постанова на час апеляційного перегляду справи №2/367-08 не набрала законної сили, оскільки на протязі тривалого часу відбувається процес апеляційного перегляду постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

    Крім того, відповідно до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. N04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”, всі спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам. Отже, оцінка законності дій органу державної влади як при прийнятті рішення про виділ землі, так і щодо її вилучення, може та повинна здійснюватися господарським судом під час розгляду відповідної справи, а тому, з огляду на приписи ст.35 ГПК України, висновки суду адміністративної юрисдикції з адміністративної справи не є преюдиціальними для господарського суду.

    Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що дії Дніпропетровської райдержадміністрації при вилученні з постійного користування ДП “Дніпромед” та подальшої передачі частині цієї землі в оренду відповідачу були незаконними, не створили якихось юридично значимих наслідків та навпаки, всі дії органу влади, направлені на усунення вказаних порушень та скасування незаконних розпоряджень на підставі протестів прокурора, є законними та такими, що відновлюють порушені права державного підприємства.

    Щодо посилань відповідача на те, що на частині земельної ділянки, якою райдержадміністрація могла розпоряджатися при укладенні спірного договору оренди, зведено об'єкт нерухомості, то колегія суддів зважує на таке.

     Дніпропетровська районна державна адміністрація не тільки не позбавлена можливості переукласти з відповідачем договір оренди для обслуговування об'єктів нерухомості, що збудовані ТОВ “Молагробізнес” на землях, які знаходяться в розпорядженні адміністрації, а й повинна це зробити, виконавши власне рішення від 29.04.2005р. (т2 а.с.92), яке на цей час не скасовано та не реалізовано.

    Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми, передбачені ст.104 ГПК України, підстави для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Молагробізнес” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7.08.2008р.–без змін.

    Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

   Суддя                                                                                                                     В.Г. Головко

    Суддя                                                                                                                  Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2011р.