Постанова

від 06.12.2011 по справі 23/279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 23/279

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

за участю представників :

позивача - Карпов С.Б.,

відповідача - Бородіна Ю.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

ПАТ "ПРОСТО-Страхуван ня"

на постанову Київського апеляційного г осподарського суду від 21.09.2011

у справі №23/279

за позовом ПАТ "ПРОСТО-Страхування"

до ПАТ "СТ "Іллічівське"

про стягнення 24990 грн. страховог о відшкодування в порядку ре гресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду м.Києва від 09.08.2011 (суддя Ки рилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеля ційного господарського суду від 21.09.2011 (судді: Гарник Л.Л., Пант елієнко В.О., Верховець А.А.), в з адоволенні позову відмовлен о у зв' язку з недоведеністю порушення відповідачем прав позивача на відшкодування ш коди в порядку регресу, оскіл ьки на момент пред'явлення по зову позивач не звертався до відповідача з регресною вим огою про відшкодування випла ченої страхової суми у добро вільному порядку.

ПАТ "ПРОСТО-Страхування" у п оданій касаційній скарзі про сить рішення та постанову ск асувати, прийняти нове рішен ня про задоволення позову, по силаючись на порушення та не правильне застосування суда ми норм матеріального та про цесуального права, а саме ст.с т.993,1191 ЦК України та ст.ст.35,37 Зако ну України "Про обов' язкове страхування цивільно-правов ої відповідальності власник ів наземних транспортних зас обів". Зокрема, скаржник вказу є на те, що особа, яка має право на отримання страхового від шкодування, не позбавлена мо жливості реалізувати відпов ідне право шляхом звернення безпосередньо до суду та без попереднього звернення до с траховика із заявою про відш кодування виплаченої страхо вої суми в порядку регресу. За явник вважає таке попереднє звернення процедурою досудо вого врегулювання спору, що в изнано необов'язковим згідно рішення Конституційного Суд у України від 09.07.2002 по справі №15-р п/2002.

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет правильності заст осування судами попередніх і нстанцій норм матеріального і процесуального права, засл ухавши пояснення присутніх у засіданні представників сто рін, дійшла висновку, що касац ійна скарга підлягає відхиле нню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступн их підстав.

Залишаючи без змін первісн е рішення про відмову в позов і, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Згідно полісу №ВА/4894930 ПАТ „СТ „Іллічівське” застраховано цивільно-правову відповідал ьність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , забезпечений транспортни й засіб - ВАЗ-21124 державний реє страційний №НОМЕР_1. Строк дії договору - з 13.07.2000р. по 12.07.2007р.

07.06.2007р. сталася дорожньо-тран спортна пригода (ДТП) за участ ю транспортних засобів: Hyundai Tucson д ержавний реєстраційний №Н ОМЕР_2 та ВАЗ державний реєс траційний № НОМЕР_1 під ке руванням ОСОБА_2 Дорожньо -транспортна пригода відбула ся внаслідок порушення водіє м ОСОБА_2 пункту 10.1 Правил д орожнього руху України.

Зазначене підтверджується постановою Голосіївського р айонного суду м.Києва від 26.06.2007 у справі №3-22271/4 про притягнення до адміністративної відпові дальності ОСОБА_2

Транспортний засіб ОСОБА _3 - автомобіль Hyundai Tucson, державни й реєстраційний №НОМЕР_2, застрахований позивачем згі дно договору добровільного с трахування транспортного за собу від 27.04.2007 №121008.

Згідно платіжного доручен ня №9527 від 17.07.2007 позивачем оплаче но на користь ОСОБА_3 стра хове відшкодування в сумі 24990 г рн.

Відповідач, який є страхови ком відповідальності винної особи, не здійснював виплати страхового відшкодування бе зпосередньо потерпілому. Нат омість, позивач сплатив поте рпілому у ДТП страхове відшк одування за договором добров ільного страхування.

Між тим, позивачем не надсил алась відповідачу вимога про відшкодування виплаченої ст рахової суми (24990 грн.). Докази зв оротного в матеріалах справи відсутні, сторонами не надан і.

Згідно п.1 ст.35 Закону України “Про обов' язкове страхуван ня цивільно-правової відпові дальності власників наземни х транспортних засобів” для отримання страхового відшко дування особа, яка має право н а отримання відшкодування, п ротягом 30 днів з дня подання п овідомлення про дорожньо-тра нспортну пригоду подає страх овику заяву про страхове від шкодування.

Вимогами ст.37 Закону Україн и “Про обов' язкове страхува ння цивільно-правової відпов ідальності власників наземн их транспортних засобів” вст ановлено, що виплата страхов ого відшкодування здійснюєт ься протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 зазначе ного закону документів або в строки та в обсягах, визначен их рішенням суду.

Зважаючи на те, що позивач н е звертався до відповідача з вимогою про відшкодування в иплаченої страхової суми, ап еляційний суд погодився з ви сновком місцевого господарс ького суду про недоведеність позивачем наявності достатн іх правових підстав для стяг нення відповідних коштів в с удовому порядку.

Колегія погоджується з вис новками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України ос оба, яка відшкодувала шкоду, з авдану іншою особою, має право зворотної вимог и (регресу) до винної осо би у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмі р не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК Україн и та ст.27 Закону України "Про ст рахування" до страховика, яки й виплатив страхове відшкоду вання за договором майнового страхування, у межах фактичн их витрат переходить прав о вимоги, яке страхувальни к або інша особа, що одержала с трахове відшкодування, має д о особи, відповідальної за за вдані збитки.

Таким чином, виходячи зі змі сту ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст .27 Закону України "Про страхув ання" відшкодуванню шкоди в п орядку регресу має передуват и звернення страховика зі зв оротною (регресною) вимогою д о особи, відповідальної за за вдані збитки.

Відповідно до ст.1 ГПК Украї ни підприємства, установи, ор ганізації, інші юридичні осо би (у тому числі іноземні), гро мадяни, які здійснюють підпр иємницьку діяльність без ств орення юридичної особи і в ус тановленому порядку набули с татусу суб'єкта підприємниць кої діяльності, мають право з вертатися до господарського суду згідно з встановленою п ідвідомчістю господарських справ за захистом своїх по рушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інте ресів.

Тобто, порушення або оспор ювання прав та інтересів осо би, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відповідно до ст.33 ГПК України обов'язком позивача є доведе ння (підтвердження) в установ леному законом порядку наявн ості факту порушення або осп орювання його прав та інтере сів.

Передчасне уявлення позив ача про наявність підстав дл я відшкодування шкоди в поря дку регресу за відсутності п ри цьому порушень прав та інт ересів позивача, не є підстав ою для здійснення регресного відшкодування в судовому по рядку, оскільки відповідно д о приписів ст.1 ГПК України осо ба звертається до суду саме з а захистом своїх порушени х або оспорюваних прав та охо ронюваних законом інтересів .

Вирішуючи спір, суд пови нен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент зверне ння до господарського суду ч и на момент прийняття судом р ішення, а також визначити, чи відповідає обраний позив ачем спосіб захисту порушено го права тим, що передбачені з аконодавством, та чи забезпе чить такий спосіб захисту ві дновлення порушеного права п озивача.

Відсутність порушеного пр ава чи невідповідність об раного позивачем способу йог о захисту способам, визначен им законодавством, встановлю ється при розгляді справи по суті та є підставою для пр ийняття судом рішення про ві дмову в позові.

Наведеної правової позиц ії дотримується також Верхов ний Суд України при здійснен ні перегляду судових рішень господарських судів у справа х, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (пос танова ВГСУ від 23.03.2011 та постано ва ВСУ від 12.09.2011 у справі №33/341).

Крім того, приписами ч.2 ст.530 Ц К України передбачено, що у ра зі, якщо строк (термін) виконан ня боржником обов'язку не вст ановлений або визначений моментом пред'явлення вимог и, кредитор має право вима гати його виконання у будь-як ий час. Боржник повинен викон ати такий обов'язок у семиден ний строк з дня пред'явлення в имоги.

Чинним цивільним законода вством не визначений строк в иконання одним страховиком з обов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в по рядку регресу, однак, цей стро к пов'язаний з моментом пред'я влення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

З матеріалів справи не вбач ається, судами не встановлен о та скаржником не доведено п ред'явлення позивачем на мом ент звернення з позовом нале жної вимоги в розумінні ч.2 ст. 530 та ч.1 ст.1191 ЦК України, що свідч ить про ненастання строку ви конання відповідачем зобов'я зання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірн о відмовив у позові з тих моти вів, що позивач передчасно зв ернувся до суду з позовом до і ншого страховика про стягнен ня страхового відшкодування в порядку регресу, не довівши порушення своїх прав на добр овільну виплату відповідаче м страхового відшкодування, оскільки як на момент пред'яв лення позову так і на момент п рийняття судом першої інстан ції рішення позивач на підст аві ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України з від повідною вимогою не звертавс я до відповідача, а останній н е відмовляв у її задоволенні .

Жодних доказів з цього прив оду матеріали справи не міст ять та заявником не надано.

Сама по собі участь ПАТ "СТ "І ллічівське" у якості іншого в ідповідача при розгляді циві льної справи не є доказом дот римання ПАТ "ПРОСТО-Страхува ння" положень ч.2 ст.530 та ч.1 ст.1191 Ц К України шляхом направлення зворотної (регресної) вимоги на адресу ПАТ "СТ "Іллічівське ".

Наведеним спростовується посилання заявника на те, що о соба, яка має право на отриман ня страхового відшкодування , не позбавлена можливості ре алізувати відповідне право ш ляхом звернення безпосередн ьо до суду та без попередньог о звернення до страховика із заявою про відшкодування ви плаченої страхової суми в по рядку регресу.

Колегія також не приймає до уваги твердження заявника, я кі ґрунтуються на помилковом у ототожненні попереднього з вернення позивача з регресно ю вимогою та процедури досуд ового врегулювання спору, ос кільки рішенням Конституцій ного Суду України від 09.07.2002 по с праві №15-рп/2002 визнано необов'я зковість досудового (претенз ійного) врегулювання спору, в становленого процесуальним законом, а в даному випадку ма ло місце невикористання пози вачем свого права на звернен ня з регресною вимогою до осо би, відповідальної за завдан і збитки, що передбачено норм ами матеріального права (ст.993 та ч.1 ст.1191 ЦК України).

Касаційна інстанція також відхиляє недоречні посиланн я скаржника на позбавлення й ого права звернутися у майбу тньому до суду з тим же позово м до відповідача у випадку ві дмови останнього добровільн о відшкодувати шкоду за заяв ою позивача про виплату стра хового відшкодування, оскіль ки у даній справі відмова в по зові мотивована лише ненаста нням у страховика обов'язку з дійснити таке відшкодування через відсутність звернення позивача до відповідача зі з воротною (регресною) вимогою про добровільне відшкодуван ня, що виключає передбачену п .2 ч.1 ст.80 ГПК України тотожніст ь підстав позовів у разі майб утнього звернення позивача д о господарського суду після відмови останнього відшкоду вати шкоду у добровільному п орядку.

Колегія погоджується з дов одами заявника щодо помилков ого застосування судами норм ст.ст.35,37 Закону України "Про об ов' язкове страхування циві льно-правової відповідально сті власників наземних транс портних засобів" до спірних п равовідносин, пов'язаних з ві дшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страх овиків, оскільки вказаними с таттями врегульовано віднос ини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли м іж страхувальником (вигодона бувачем) та страховиком, зокр ема, в частині порядку та стро ку виплати страхового відшко дування на користь страхувал ьника (вигодонабувача).

Разом з тим, враховуючи те, щ о в даному випадку помилкове застосування судами положен ь ст.ст.35,37 Закону України "Про о бов' язкове страхування цив ільно-правової відповідальн ості власників наземних тран спортних засобів" не зробило неможливим встановлення апе ляційним судом інших фактичн их обставин справи (ненастан ня у страховика обов'язку зді йснити відшкодування шкоди в порядку регресу, недоведені сть порушення відповідачем п рав позивача), що мають істотн е значення для правильного в ирішення спору, тобто не приз вело до прийняття неправильн их по суті судових рішень, том у в розумінні п.3 ст.1119 ГПК Украї ни вказана обставина не може бути достатньою підставою д ля їх скасування.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апе ляційного господарського су ду від 21.09.2011 у справі №23/279 залишит и без змін, а касаційну скаргу ПАТ "ПРОСТО-Страхування" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Ов ечкін

Судді: Є.Че рнов

В.Цвігун