Постанова

від 19.09.2012 по справі 23/279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 23/279

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівБакуліної С.В., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. у справі№23/279 Господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" доПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" простягнення суми

за участю представників

- позивача:Карпов С.Б. (довіреність від 13.12.11р.) - відповідача:Бородіна Ю.В. (довіреність від 12.04.12р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" (далі -позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі -відповідач) 24990,00 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування особі, що застрахувала свій транспортний засіб, у зв'язку з пошкодженням його при дорожньо-транспортній пригоді, отримав згідно статті 993 Цивільного кодексу України право вимоги в межах фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки -страховика цивільної відповідальності іншого учасника пригоди. Оскільки винними у дорожньо-транспортній пригоді судом були визнані обидва учасника пригоди, позивач просить стягнути з відповідача пропорційно встановленій вині 1/3 від вартості виплаченого страхового відшкодування (витрати на ремонт) з урахуванням ліміту відповідальності відповідача за договором страхування цивільної відповідальності та за вирахуванням франшизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т.Ю.) від 09.08.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Гарник Л.Л., судді Верховець А.А., Панталієнко В.О.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. вищеназвана постанова апеляційного суду залишена без змін.

Постановою Верховного Суду України від 28.08.2012р. зазначену постанову Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

При новому розгляді у Вищому господарському суді України розглядається касаційна скарга позивача, в якій він посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права просить їх судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2007р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вулиці Боженка та вулиці Федорова в м. Києві, за участю автомобілів Hyundai Tucson (державний реєстраційний номер ВІ4029ІК) під керуванням Капусти В.В. та ВАЗ (державний реєстраційний номер АА9173АА) під керуванням Сидоренка М.О., пошкодженно автомобіль Hyundai Tucson, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Hyundai Tucson Капустою В.В. вимог п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України та порушення водієм автомобіля ВАЗ Сидоренком М.О. вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2007р. року у справі №3-22271/4.

Згідно акту товарознавчого дослідження №1417/5066 від 18.06.2007р. складеного ТОВ "Респект", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai Tucson, внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, складає 84712,06грн.

Позивач відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного з Капустою В.В., на підставі страхового акту №5210/АТ від 13.07.2007р., виплатив на його користь страхове відшкодування у сумі 84148,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9527 від 17.07.2007р.

Як також встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем згідно полісу №ВА/4894930 застраховано цивільно-правову відповідальність Сидоренка О.Г. та Сидоренка М.О., забезпечений транспортний засіб -ВАЗ-21124 (державний реєстраційний №АА9173АА). Строк дії договору - з 13.07.2000р. по 12.07.2007р.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний та касаційний суд, відмовляючи в позові виходив з того, що оскільки позивач не звертався з вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування, то строк виконання відповідачем зобов'язання не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду і про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до пункту другого статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Приймаючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним оскільки він не звертався з вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування, то і строк виконання відповідачем зобов'язання не настав.

Між тим, такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права

Так, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається що позивач мав безпосередньо звертатись до відповідача з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач здійснив страхування потерпілої особи, та здійснив виплату їй страхового відшкодування, та оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України як потерпілим, так і особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, заперечень щодо розміру позову не надходило, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки судами порушено норми матеріального права, та не вбачається, що суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове, про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.2, 111 11 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011р. у справі №23/279 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" 1540 (тисяча п'ятсот сорок) грн. 55 коп. сплачених судових витрат на подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

Л.І. Рогач