Постанова

від 08.12.2011 по справі 36/293

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 36/293

Вищий господарськ ий суд України у складі колег ії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів : Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали касаційної скарги Фірми “Т.М.М.” - Товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову від 13.10.2011 року Київського апе ляційного

господарського суду

у справі № 36/293

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю (далі - ТОВ) “ Ласка Лізинг ”

до Фірми “Т.М.М.” - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 139 051,22 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.06 .2011р.)

від відповідача: не з' явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськог о суду міста Києва (суддя Троф именко Т.Ю.) від 05.09.2011 року, залише ним без змін постановою Київ ського апеляційного господа рського суду (головуючий суд дя - Тищенко А.І., судді - Миха льська Ю.Б., Отрюх Б.В.) від 13.10.2011 ро ку, у справі № 36/293 позовні вимог и задоволено повністю; стягн уто з відповідача на користь позивача суму основного бор гу 130 556,91 грн., пеню в розмірі 4 799,26 г рн., три проценти річних в розм ірі 928,89 грн., індекс інфляції в р озмірі 2 766,16 грн., витрати по спла ті державного мита в сумі 1390,51 г рн., витрати на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу в сумі 236,00 грн.

В касаційній скарзі відпов ідач просить скасувати ухвал ені по справі судові акти та п рийняти нове рішення, яким ві дмовити в задоволенні позовн их вимог, посилаючись на пору шення норм матеріального та процесуального права, а саме : ст.99 Конституції України, ст.с т.192, 203, 215, 524 ЦК України, ст.ст.179, 189, 198 ГК України, п.“г” ч.4 ст.5 Декрету К абінету Міністрів України “П ро систему валютного регулюв ання і валютного контролю”.

Відзиву на касаційну скарг у позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним право м на участь в засіданні суду к асаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представни ка позивача, перевіривши пов ноту встановлення обставин с прави та правильність їх юри дичної оцінки в постанові ап еляційного господарського с уду, колегія суддів Вищого го сподарського суду України пр иходить до висновку, що касац ійна скарга не підлягає задо воленню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою від повідальністю “Ласка Лізинг ” звернулось до Господарсько го суду міста Києва з позовом до Фірми “Т.М.М.”- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованост і за Договором фінансового л ізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 року в роз мірі 139 051,22 грн., в тому числі 130 556,91 г рн. основного боргу, 4 799,26 грн. не устойки, 2 766,16 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 928,89 г рн. трьох процентів річних.

Задовольняючи позовні вим оги, суди правомірного виход или з такого.

11.04.2008 року між Товариством з о бмеженою відповідальністю “ Ласка Лізинг” (лізингодавець ) та Товариством з обмеженою в ідповідальністю Фірма “Т.М.М .” (лізингоотримувач) було укл аденого Договір фінансового лізингу № 1290/04/2008 (надалі - Догові р).

Відповідно до пункту 1.1. Дого вору лізингодавець зобов' я зався набути у свою власніст ь техніку згідно з установле ною лізингоодержувачем спец ифікацією і передати його бе з надання послуг по управлін ню та технічній експлуатації лізингоодержувачу як предме т лізингу у тимчасове володі ння та користування за плату , а лізингоодержувач зобов' язався прийняти його на умов ах Договору.

Згідно з пунктом 2.3. Договору вартість майна, що передаєть ся лізингоодержувачу склада є суму еквівалентну 97 282,00 у.о., в т ому числі ПДВ в розмірі 20 % - 16 213,67 у .о., виражену в гривнях України .

Як передбачено пунктом 3.1. До говору передача позивачем ма йна, а також необхідних компл ектуючих та документів, які є невід' ємною частиною майна , і прийняття його лізингооде ржувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здач і-прийняття майна.

У відповідності до пункту 3. 5. Договору з моменту підписан ня акту здачі-прийняття майн а права володіння і користув ання переходять до лізингоод ержувача і зобов' язання ліз ингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг лізингоод ержувачу вважаються виконан ими.

26.08.2008 року лізингоодержувач о тримав від позивача автобето нозмішувач ШТАТТЕР АМ 10 FHC за ви датковою накладною № РН-0000379, ва ртість переданого майна скла дає 750 811,12 грн.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що валютою договор у являється умовна одиниця (у .о.). Під умовною одиницею розу міється сума, виражена у грив нях України та дорівнює одно му Євро по курсу відповідно д о п.6.1.1. Договору.

Відповідно до пункту 6.4. Дого вору лізингоодержувач зобов ' язався вносити на розрахун ковий рахунок лізингодавця а вансові платежі, зазначені в додатку №1 до договору, з урах уванням правил, викладених в додатку №7 до Договору.

Сума авансового платежу пі длягає сплаті в гривнях, розр аховується як множення суми авансового платежу, зазначен ого в додатку № 1 до договору, т а курсу НБУ, встановленого дл я одного Євро на дату встанов лену для здійснення такого а вансового платежу. Для аванс ових платежів використовуєт ься курс НБУ, встановлений дл я одного Євро на дату, визначе ну для внесення такого аванс ового платежу, але не нижче ку рсу НБУ на дату підписання да ного договору. Авансові плат ежі вносяться протягом трьох банківських днів з дати, вста новленої для проведення плат ежу, відповідно до додатку № 1 до Договору (пункт 6.4. Договору ).

Відповідно до частини 1 стат ті 626 Цивільного кодексу Украї ни договором є домовленість двох або більше сторін, спрям ована на встановлення, зміну або припинення цивільних пр ав та обов' язків.

Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу Укра їни лізинг - це господарська діяльність, спрямована на ін вестування власних чи залуче них фінансових коштів, яка по лягає в наданні за договором лізингу однією стороною (ліз ингодавцем) у виключне корис тування другій стороні (лізи нгоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізи нгодавцю або набувається ним у власність (господарське ві дання) за дорученням чи погод женням лізингоодержувача у в ідповідного постачальника (п родавця) майна, за умови сплат и лізингоодержувачем період ичних лізингових платежів.

Як зазначено в частині 1 ста тті 806 Цивільного кодексу Укра їни за договором лізингу одн а сторона (лізингодавець) пер едає або зобов' язується пер едати другій стороні (лізинг оодержувачеві) у користуванн я майно, що належить лізингод авцю на праві власності і бул о набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодер жувачем (прямий лізинг), або ма йно, спеціально придбане ліз ингодавцем у продавця (поста чальника) відповідно до вста новлених лізингоодержуваче м специфікацій та умов (непря мий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинг ові платежі).

Нормами пункту 3 частини 2 ст атті 11 Закону України “Про фін ансовий лізинг” закріплено, що лізингоодержувач зобов' язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата л ізингових платежів здійснює ться в порядку, встановленом у договором.

Сторони у пунктах 6.5. та 6.6. Дог овору погодили, що лізингові платежі нараховуються за ко жен період строку фінансовог о лізингу. Розмір, порядок і ст роки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внес ення платежів.

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України с уб' єкти господарювання та і нші учасники господарських в ідносин повинні виконувати г осподарські зобов' язання н алежним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності ко нкретних вимог щодо виконанн я зобов' язання - відповідно до вимог, що у певних умовах з вичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільн ого кодексу України порушенн ям зобов' язання є його неви конання або виконання з пору шенням умов, визначених зміс том зобов' язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, щ о прострочив, якщо він не прис тупив до виконання зобов' яз ання або не виконав його у стр ок, встановлений договором а бо законом (частина 1 статті 612 Ц ивільного кодексу України).

Касаційна інстанція не бер е до уваги доводи скаржника, щ о пункти 6.1.2., 6.2. та 6.4. Договору суп еречать вимогам чинного зако нодавства, оскільки відповід ачем не було надано доказів в изнання вказаних пунктів Дог овору недійсними, не доведен о їх нікчемності, отже, у відпо відача відсутні підстави для невиконання умов Договору.

Враховуючи наведене, касац ійна інстанція погоджується з висновком судів, що факт ная вності основної заборговано сті за Договором фінансового лізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 року в пе ріод з 03 лютого 2011 року по 03 липн я 2011 року, згідно графіку внесе ння платежів, у відповідача п еред позивачем в сумі 130 556,91 грн. належним чином доведений, до кументально підтверджений і скаржником не спростований, тому позовні вимоги позивач а в цій частині задоволені су дами цілком правомірно.

Відповідно до частини 2 стат ті 193 Господарського кодексу У країни кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідн их для належного виконання н ею зобов' язання, враховуючи інтереси другої сторони та з абезпечення загальногоспод арського інтересу. Порушення зобов' язань є підставою дл я застосування господарськи х санкцій, передбачених цим К одексом, іншими законами або договором.

Пунктом 8.5. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо л ізингоотримувач не сплатить в строк, передбачений Догово ром, передбачені Договором п латежі, то лізингодавець отр имує право вимагати сплати н еустойки в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за ко жен день прострочення платеж у в перші п' ять днів простро чки і 0,5 % від суми простроченог о платежу за кожний день прос трочки платежу починаючи з ш остого дня прострочки, а лізи нгоотримувач зобов' язуєть ся її сплатити.

Як зазначено в частині 1 ста тті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються г осподарські санкції у вигляд і грошової суми (неустойка, шт раф, пеня), яку учасник господа рських відносин зобов' язан ий сплатити у разі порушення ним правил здійснення госпо дарської діяльності, невикон ання або неналежного виконан ня господарського зобов' яз ання.

Згідно частини 3 статті 549 Цив ільного кодексу України пене ю є неустойка, що обчислюєтьс я у відсотках від суми несвоє часно виконаного грошового з обов' язання за кожен день п рострочення виконання.

Нормами частини 6 статті 232 Го сподарського кодексу Україн и передбачено, що нарахуванн я штрафних санкцій за простр очення виконання зобов' яза ння, якщо інше не встановлено законом або договором, припи няється через шість місяців від дня, коли зобов' язання м ало бути виконано.

Боржник, який прострочив ви конання грошового зобов' яз ання, на вимогу кредитора зоб ов' язаний сплатити суму бор гу з урахуванням встановлено го індексу інфляції за весь ч ас прострочення, а також три п роценти річних від простроче ної суми, якщо інший розмір пр оцентів не встановлений дого вором або законом (стаття 625 Ци вільного кодексу України).

Грошовими зобов' язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з у рахуванням встановленого ін дексу інфляції та трьох проц ентів річних. Оскільки інфля ційні втрати пов' язані з ін фляційними процесами в держа ві та за своєю правовою приро дою є компенсацією за понесе ні збитки, спричинені знецін енням грошових коштів, а три п роценти річних - платою за кор истування коштами, що не були своєчасно сплачені боржнико м, то ні три проценти річних, н і інфляційні втрати не можна розцінювати як заходи відпо відальності за порушення зоб ов' язань.

Таким чином, передбачене за коном право кредитора вимага ти сплати боргу з урахування м індексу інфляції та процен тів річних є способами захис ту його майнового права та ін тересу, суть яких полягає у ві дшкодуванні матеріальних вт рат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок і нфляційних процесів та отрим анні компенсації (плати) від б оржника за користування утри муваними ним грошовими кошта ми, належними до сплати креди торові.

Перевіривши розрахунок пе ні, інфляційних втрат та трьо х процентів річних, суди дійш ли вірного висновку про прав омірність і обґрунтованість вимог позивача в частині стя гнення з відповідача 4 799,26 грн. п ені, 2 766,16 грн. втрат від інфляцій них процесів та 928,89грн. трьох п роцентів річних.

Беручи до уваги все наведен е та вимоги чинного законода вства в їх сукупності, колегі я суддів не вбачає підстав дл я скасування постанови Київс ького апеляційного господар ського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст .1119, ст.11111 ГПК України, Вищий госп одарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірми “Т.М.М.” - Товариства з обмежен ою відповідальністю на поста нову Київського апеляційног о господарського суду від 13.10.20 11 року у справі № 36/293 залишити бе з задоволення, а постанову Ки ївського апеляційного госпо дарського суду від 13.10.2011 року у справі № 36/293 - без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

С у д д і С.Бакуліна

Л.Рогач