Постанова

від 29.11.2011 по справі 6/197

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2011 р.           справа №6/197

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Зубченко І.В.

суддів:

Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.09.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

18.10.2011р. (повний текст підписано 24.10.2011р.)

у справі

№6/197 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  «Гледфарм ЛТД», м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк

про

стягнення заборгованості у сумі 25518,60грн., пені у сумі 3851,76грн., інфляційних втрат у сумі 7988,31грн., 3% річних у сумі 2004,09грн., всього 39362,76грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гледфарм ЛТД», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 25518,60грн., пені у сумі 3851,76грн., інфляційних втрат у сумі 7988,31грн., 3% річних у сумі 2004,09грн., всього 39362,76грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. (повний текст підписано 24.10.2011р.) у справі №6/197 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Фенікс-Рент» на користь ТОВ «Гледфарм ЛТД» заборгованість у сумі 25518,60грн., інфляційні у сумі 7637,56грн., 3% річних у сумі 2004,09грн., в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що 08.10.2008р. між ТОВ «Гледфарм ЛТД»(продавець) та ТОВ «Медфармсервіс Плюс»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №232, на виконання якого продавець передав у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 29674,23грн., а покупець, відповідно, прийняв цей товар згідно видаткових накладних на суму 25518,60грн.; у зв’язку із невиконанням покупцем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 25518,60грн.; відповідач у справі є правонаступником покупця; позивач також нарахував пеню у сумі 3851,76грн., інфляційні втрати у сумі 7988,31грн., 3% річних у сумі 2004,09грн.; позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 25518,60грн., 3% річних у сумі 2004,09грн., інфляційних у сумі 7637,56грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи; в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних відмовлено як у безпідставно заявлених; в задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності, встановленого ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. у справі №6/197 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник вказав на доведеність правонаступництва «Фенікс-Рент»в частині зобов’язань ТОВ «Медфармсервіс Плюс»з оплати придбаного за договором купівлі-продажу №232 від 18.10.2011р. товару у сумі 25518,60грн., а також на те, що умовами договору не визначено строків оплати отриманого товару та позивач не звертався з відповідною вимогою до покупця або відповідача, тому момент платежу не настав. Крім цього, скаржник посилався на те, що податкові накладні, за якими заявлена заборгованість, складені з порушенням законодавства, підпис особи уповноваженої на прийняття матеріальних цінностей не відповідає справжньому підпису, а на накладних за листопад 2008 року взагалі відсутня печатка підприємства та прізвище особи ТОВ «Медфармсервіс», що нібито приймала товар.

23 листопада 2011 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли пояснення від позивача, в яких він зазначив, що апеляційну скаргу відповідача позивач не отримав, а тому не має можливості надати суду відзив на неї. В той же час оскаржуване рішення господарського суду Донецької області він вважає таким, що прийнято із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Обставини, що підтверджують наявність у відповідача непогашеного грошового зобов’язання, з’ясовано і доведено. Тому рішення господарського суду Донецької області просив залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі:         Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.11.2011р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судове засідання 23.11.2011р. не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

08 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гледфарм ЛТД” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №232, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов’язався протягом дії цього договору передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, а покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 2.1., 2.2.. 2.3., 2.4. договору, поставка товару покупцю здійснюється партіями. Кількість, асортимент, ціна, комплектність, а також строки оплати вказуються в накладних на кожну партію товару, які є невід’ємними частинами цього договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом продавця або за домовленістю сторін іншим видом транспорту. Датою поставки товару вважається дата прийомки товару покупцем. Прийомка товару здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийомки продукції по кількості №П-6 від 15.06.65р. та по якості №П-7 від 25.04.66р. Покупець зобов’язується довіреності та накладні на отримання товару кожен раз засвідчувати підписом та печаткою та передавати продавцю після отримання товару.

Вимоги щодо якості товару та порядок вирішення спору з приводу якості та кількості товару визначено у розділі 3 договору.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, покупець зобов’язується оплатити товар на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування покупцем грошових коштів за отриманий товар на розрахунковий товар продавця.

За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (пункт 5.4. договору).

Даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2009р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. У разі, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах та на той же строк (пункт 6.3. договору).

У пункті 6.6. договору передбачено обов’язок сторін протягом 3 банківських днів повідомити в письмовій формі іншу сторону про зміни реквізитів (поштову, юридичну адресу, банківські реквізити, відомості про реєстрацію, перереєстрацію та ліквідацію).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов‘язки були передбачені договором між ТОВ „Гледфарм ЛТД” та ТОВ „Медфармсервіс Плюс”.

Факт передачі продукції у період з 10.10.2008р. по 05.11.2008р. на загальну суму 29674,23грн. підтверджується видатковими накладними №16/20 від 10.10.2008р. у сумі 10785,96грн., №25/20 від 15.10.2008р. у сумі 3614,17грн., №26/20 від 15.10.2008р. у сумі 7129,71грн., №41/20 від 22.10.2008р. у сумі 2950,62грн., №49/20 від 28.10.2008р. у сумі 1936,05грн., №1/21 від 03.11.2008р. у сумі 1530,35грн., №13/21 від 05.11.2008р. у сумі 1727,37грн. (копії, арк. справи 16, 17, 20, 22, 23, 25, 27, 29, 31) з підписами в графі «Прийняв» уповноваженого представника відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №40 від 14.10.2008р., №59 від 15.10.2008р. (копії, арк. справи 19, 33).

Як стверджує позивач, 15.10.2008р. покупець повернув товару на суму 4155,63грн.

Фактично ТОВ „Медфармсервіс Плюс” прийняло продукцію на суму 25518,60грн., не відмовилось від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направило, доказів того що вказана продукція ним не отримана не представлено.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судовою колегією встановлено, що вищевказані видаткові накладні згідно п.1.3 договору містять дати оплати поставленого товару покупцем. Між тим, у пункті 4.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов’язується оплатити товар на умовах відстрочки платежу у кількості 45 календарних днів. Отже, покупцю надана відстрочка виконання грошового зобов’язання, яка більше ніж строки вказані у видаткових накладних, що надає покупцю додатковий строк для оплати.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно встановлює строк (термін) виконання зобов’язання ТОВ „Медфармсервіс Плюс” згідно п.4.1 договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання продавцем своїх зобов‘язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, покупець свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого у ТОВ „Медфармсервіс Плюс” перед позивачем виник борг у сумі 25518,60грн.

Як стверджує відповідач, 12.09.2010р. ТОВ „Медфармсервіс Плюс” було надіслано на юридичну адресу ТОВ «Гледфарм ЛТД»повідомлення про реорганізацію підприємства шляхом злиття з ТОВ «Медфармсервіс»та акт звірки розрахунків станом на 01.09.2010р., про що надано до матеріалів справи фотокопію фіскального чеку №9659 від 12.09.2010р.

Як вбачається з розділу 7 договору, ТОВ „Медфармсервіс Плюс” знало юридичну, фактичну та поштову адреси ТОВ «Гледфарм ЛТД». В матеріалах справи відсутні докази надіслання повідомлення про реорганізацію на фактичну та поштову адреси позивача.

В п.1.1. статуту ТОВ „Фенікс-рент”, затвердженого протоколом загальних зборів Засновників (Учасників) №1 від 10.12.2010р., зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент” створено в результаті злиття Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, та є правонаступником всіх прав та обов’язків вищевказаних товариств.

Згідно передавального акту станом на 30.11.2010р., у зв’язку з реорганізацією (припинення) ТОВ „Медфармсервіс Плюс” передало на баланс майно, усі активи та пасиви ТОВ „Фенікс-Рент”, яке його приймає.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст.104 ЦК України).

Відповідно до ст.59 ГК України, у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до передавального акту не надано розшифровки (додатку) до нього в підтвердження своїх заперечень щодо не передачі кредиторської заборгованості ТОВ „Медфармсервіс Плюс”, яка, на його думку, є спірною, оскільки на час реорганізації не було відомо чи списана заборгованість контрагентом як прострочена, чи не ліквідований контрагент тощо.

Посилаючись на приписи ст.107 ЦК України відповідач безпідставно не врахував, що передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Незатвердження учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, передавального акта чи розподільчого балансу або недотримання вимог стосовно нотаріальної форми документів тягне за собою відмову у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державної реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Тобто державний реєстратор відмовляє у внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державні реєстрації створюваної юридичної особи лише з підстав ненадання всіх необхідних документів для внесення таких змін.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач по справі є правонаступником покупця за договором.

Доказів у підтвердження відсутності боргу у сумі 25518,60грн. відповідачем надано не було.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі.

Позивач у позові також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2004,09грн. за періоди з 24.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 6630,33грн.), з 29.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 10743,88грн.), з 06.12.2008р. по 10.08.2011р. (борг 2950,62грн.), з 12.12.2008р. по 10.08.2011р. (борг 1267,50грн.), з 18.12.2008р. по 10.08.2011р. (борг 1530,35грн.), з 20.12.2008р. по 10.08.2011р. (борг 1727,37грн.) та інфляційні втрати у сумі 7988,31грн. за періоди з 24.11.2008р. по 01.07.2011р. (борг 6630,33грн.), з 29.11.2008р. по 01.07.2011р. (борг 10743,88грн.), з 06.12.2008р. по 01.07.2011р. (борг 2950,62грн.), з 12.12.2008р. по 01.07.2011р. (борг 1267,50грн.), з 18.12.2008р. по 01.07.2011р. (борг 1530,35грн.), з 20.12.2008р. по 01.07.2011р. (борг 1727,37грн.).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не  встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2004,09грн. та інфляційних у сумі 7637,56грн., оскільки правомірно врахував положення ст.625 ЦК України та вірно із дотриманням положень пункту 4.1. договору визначив момент виникнення права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 20.09.2011р. подав до господарського суду Донецької області заяву №б/н від 13.09.2011р., в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено строк, в межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України –строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

При цьому, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, в яких буде доведено факт порушення або оспорювання права. Отже, якщо є інші підстави для відмови у позову ніж застосування судом спливу строків позовної давності, то суд відмовляє у позові з тих підстав.

У пункті 5.4. договору сторонами передбачено, що штраф нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Оскільки, словосполучення «за кожен день прострочки»може стосуватися як періоду за який дозволено нараховувати пеню, так і визначення розміру подвійної облікової ставки, що застосовується при розрахунку пені, то судова колегія вважає, що сторони у договорі чітко, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, нараховується за весь час прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи, що прострочка з оплати виникла з 25.11.2008р., 30.11.2008р., 19.12.2008р., 21.12.2008р. та у даному випадку при нарахуванні пені підлягав застосуванню строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, натомість заявлена до стягнення пеня у сумі 3851,76грн., нарахована на підставі п.5.4. договору за період з 10.08.2010р. по 10.08.2011р., тобто поза межами шестимісячного строку, у межах якого нараховуються штрафні санкції, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Доводи скаржника щодо необхідності призначення по справі судової технічної експертизи документів також відхиляються судовою колегією, оскільки згідно приписів ст.41 ГПК України необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ТОВ «Медфармсервіс Плюс»були видані уповноваженій особі підприємства довіреності на отримання матеріальних цінностей від продавця, отже у суду відсутні підстави сумніватися у справжності складених первинних документів контрагентами.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. (повний текст підписано 24.10.2011р.) у справі №6/197 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. (повний текст підписано 24.10.2011р.) у справі №6/197 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. (повний текст підписано 24.10.2011р.) у справі №6/197 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.О. Мартюхіна

                                                                                                    В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 2 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС