Постанова

від 23.11.2011 по справі 5020-1080/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1080/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2011 року Справа № 5020-1080/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія";

представник відповідача, не з'явився,    приватне підприємство "ТАХО";

розглянувши  апеляційну скаргу приватного підприємства "ТАХО" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Кравченко В.Є) від 19 вересня 2011 року у справі № 5020-1080/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" (вул. Горького, 58, місто Суми, 40004)

до приватного підприємства "ТАХО" (вул. В. Морська, 30, кв.10, місто Севастополь, 99011)

про стягнення 20811,18 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "ТАХО" про стягнення 20 811,18 грн., у тому числі 19 751,53 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави та 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за надані послуги генерального підряду по Договору №СП0018-09 з позивачем не розрахувався.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 вересня 2011 року (суддя Кравченко В.Є.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія" задоволено частково, з приватного підприємства "ТАХО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія" стягнуто 19751,52 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "ТАХО" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 19 вересня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на 23 листопада 2011 року.

                    31 жовтня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, яким просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

                    У судове засідання 23 листопада  2011 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

             Стаття  22  Господарського  процесуального  кодексу  України   зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки  явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

             Статтею  77  Господарського  процесуального  кодексу  України передбачено, що господарський суд відкладає  в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному  засіданні.

           Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника  відповідача.

          Як вбачається з матеріалів справи 21.05.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія" (Генпідрядник) та Державним вищим навчальним закладом „Українська академія банківської справи Національного банку України" (Замовник) був укладений договір генерального підряду в капітальному будівництві б/н (далі - Договір генерального підряду), предметом якого   було   будівництво   об'єктів:   навчального   закладу,   гуртожитку   № 1   та   котельні (будівельно-монтажні  роботи  та  пусконалагоджувальні  роботи,   придбання   інженерного обладнання) - першої черги будівництва матеріальної бази банківського інституту НБУ в м. Севастополі (далі-Об'єкт).

            27.05.2008          року на  виконання  Договору  генерального   підряду,  позивач  (Генеральний підрядник) уклав з відповідачем (Субпідрядник) договір № СП0018-09 (далі-Договір), предметом якого є виконання підрядних робіт з монтажу дверей посилених протипожежних, згідно з   проектною  документацією  по   Гуртожитку  для  студентів  № 1,   передбачених локальними    кошторисами,    на    новому    будівництві    комплексу    будівель:    „Інституту банківської справи Академії банківських наук НБУ в м. Севастополі".

          Відповідно до пункту 3.2 Договору, розрахунок за виконані за договором роботи здійснюється Генпідрядником на підставі підписаних Актів виконаних робіт (форма № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), наданих Субпідрядником.

          Згідно з пунктом 2.4 Договору послуги генерального підрядника сплачуються субпідрядником в сумі 4% від вартості виконаних робіт.

          На виконання умов Договору, відповідач в період з липня по вересень 2009 року виконав підрядні роботи на суму 493788,00 грн., про що складені Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3):

               - за липень 2009 року на суму 183 028,80 грн.;

          - за вересень 2009 року на суму 153 432,00 грн. (за звітний місяць); на загальну суму 336460,80 грн. (з початку року по звітний місяць);

          - за вересень 2009 року на суму 157 327,20 грн.; та Акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в):

          - за липень 2009 року на суму 183028,80 грн.;

          - за вересень 2009 року на суму 153432,00 грн.;

           - за вересень 2009 року на суму 157327,20 грн.,

а позивач в період з травня по вересень 2009 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 493 788,00 грн.:

          - платіжним дорученням № 1435 від 28.05.2009 на суму 50000,00 грн.;

          - платіжним дорученням № 663 від 02.06.2009 на суму 270000,00 грн.;

          - платіжним дорученням № 151 від 24.09.2009 на суму 173788,00 грн..

          Відповідно до умов Договору з липня 2009 року по вересень 2009 року відповідачу були виставлені Акти наданих послуг генерального підряду на загальну суму 19 751,53 грн.:

          -акт № ФБ-0001120 на суму 7321,16 грн. з ПДВ;        

          -акт № ФБ-0001373 на суму 12430,37 грн. з ПДВ.

          Звернення позивача на адресу відповідача відповідними листами з вимогою виконати умови Договору в частині сплати генпідряднику його послуг та повторним надісланням відповідачеві актів наданих послуг генерального підряду № ФБ-0001120 та № ФБ-0001373 - для підписання (листом № 667/1 від 18.08.2010) були залишені відповідачем без відповіді.

          Також судовою колегію встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 у справі № 5020-3/130 повністю відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" до приватного підприємства "ТАХО" про стягнення 19 751,53 грн. (а. с. 62-64).

          Рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

          У вказаному рішенні встановлені наступні факти.

          Щодо підстав виникнення спірних відносин, встановлених судом при розгляді справи №5020-3/130.

          Абзац другий пункту 3.4 Договору визначає, що „підлягаюча оплаті Генпідряднику сума у розмірі 4% від вартості виконаних робіт указується в довідках про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3) і утримується Генпідрядником з суми, що підлягає оплаті Субпідряднику за виконані роботи".

          За висновком суду, позивач (Генеральний підрядник) мав самостійно утримувати кошти, які підлягають сплаті за надані ним послуги генерального підрядника.

          Судом при розгляді справи № 5020-3/130 також було встановлено, що позивач оплатив відповідачеві за виконані останнім підрядні роботи 493 788,00 грн., тобто 100% їх вартості.

          У рішенні здійснено висновок, що позивач сплатив відповідачеві зайве, встановлений розмір надмірно сплачених позивачем відповідачеві коштів -19751,52 грн. (493788,00*4%).

Суд дійшов висновку, що сума 19 751,52 грн. не є заборгованістю за Договором.

          Відмовляючи у позові ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія" про стягнення з приватного підприємства „ТАХО" заборгованості за договором підряду саме з підстав невірно обраного способу захисту, судом було зауважено, що застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають загальні положення про зобов'язання повернути грошові кошти у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто положення глави 83 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Враховуючи наведене, суд приймає вищевикладені факти, встановлені у рішенні господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 у справі № 5020-3/130, такими, що не потребують повторного доведення.

          Відхиляючи заперечення представника відповідача проти вимог про стягнення 4 % вартості виконаних робіт у сумі 19 751,53 грн. з підстав статті 1212 Цивільного кодексу України, суд виходив з наступних мотивів.

          Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

          Зміст, відповідно до вже зазначеного предмета договору № СП0018-09 від 27.05.2009 складають права та обов'язки сторін, що характерні для різних видів договорів. Тобто, договір підряду за своєю правовою природою є змішаним договором, право на укладання якого передбачено статтею 628 Цивільного кодексу України.

          Згідно зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.                    Відповідно до  статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Крім того, як вбачається із частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

          В порядку частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          За змістом статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Судова колегія встановила, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного договору № СП0018-09 27.05.2009.

          Договір було підписано та скріплено печаткою ПП "Тахо" без жодних застережень з його боку, що свідчить про розуміння останнім на момент укладення договору про можливі наслідки виконання та порушення зобов'язань. Відповідач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору, (зокрема п.2.4) скласти протокол розбіжностей (частина 4 статті 181 Господарського кодексу України).

          Договір жодною зі сторін не оспорювався, не розірваний та не визнаний судом недійсним, а позовні вимоги виникли з правовідносин сторін, врегульованих, саме, цим договором. З урахуванням викладеного, сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у відповідності його умовам.

          Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

          Передбачені пунктом 2.4. цього договору грошові кошти у розмірі 4% вартості виконаних робіт по суті є платою відповідача позивачу за послуги з надання фронту підрядних робіт.

          Враховуючи умови укладеного договору, відповідач, складаючи довідки про вартість виконаних робіт, мав самостійно визначити розмір належних позивачу 4% від їх вартості, зазначивши про це у відповідній довідці (п. 3.4. договору). Проте, відповідач, у порушення умов договору, цього не зробив. У свою чергу позивач, на виконання умов договору, мав утримати вказані суми при здійсненні розрахунку з відповідачем, чого ним також зроблено не було, внаслідок чого належні позивачеві кошти були зайве отримані відповідачем та не були ним повернуті на вимогу позивача.

          Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

          Відповідач не оскаржив рішення суду по справі № 5020-3/130 за непогодженістю з мотивами відмови у позові. Не скористався правом на звернення з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 2.4 договору або іншим позовом, не клопотав перед судом про визнання цього пункту недійсним згідно з пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

          Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції правомірно вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, грошові кошти у сумі 19 751,52 грн. (493788,00*4%) є такими, що набуті відповідачем безпідставно та підлягають стягненню з нього на користь позивача. Позовні вимоги в частині стягненні решти 0,01 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, є необґрунтованими, внаслідок чого у позові в цій частині правомірно відмовлено.

          Решта позовних вимог про стягнення 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами правомірно не задоволена, з урахуванням наступного.

          Відповідно до частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

          Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

          Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Тобто позивач дійсно має право на нарахування відповідачу процентів за користування коштами, передбачених статтею 1214 та 536 Цивільного кодексу України.

          Проте, розрахунок розміру процентів за користування грошовими коштами обґрунтовано посиланнями на положення статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Наведена норма передбачає необхідність наявності у правовідносинах грошового зобов'язання та двох суб'єктів - кредитора та боржника.

          Проте, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі мають іншу правову природу - обов'язок відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти виникає внаслідок їх безпідставного набуття відповідачем, внаслідок чого таке зобов'язання не має ознак грошового зобов'язання.

          До того ж, вищевказана норма передбачає наявність прострочення виконання зобов'язання, яке може мати місце лише у випадку наявності конкретного проміжку часу, в який вказані дії (у даному випадку повернення грошових коштів) мають бути вчинені, тоді як чинним законодавством України не встановлений термін вчинення таких дій.

          Судова колегія цілком погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо  необґрунтованості позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

                  Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

                  Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "ТАХО" залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 вересня 2011 року у справі № 5020-1080/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                                    В.М. Плут

                                                                                                    С.А. Рибіна

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" (вул. Горького, 58,Суми,Сумська область,40004)

2.  Приватне підприємство "ТАХО" (вул. В. Морська, 30, кв.10,Севастополь,99011)