Рішення

від 19.09.2011 по справі 5020-1080/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року

справа № 5020-1080/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія”

(вул. Горького, 58, м. Суми, 40004)

до приватного підприємства “ТАХО”

(вул. В. Морська, 30 кв. 10, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 20 811,18 грн,

суддя Кравченко В.Є.

за участю представників сторін

від позивача – не з'явився;

від відповідача –ОСОБА_1, довіреність від 01. 08.2011

                                                                  суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства “ТАХО” про стягнення 20 811,18 грн, у тому числі 19 751,53 грн грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави та 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 12.07.2011 (суддя Ребриста С.В.) порушено провадження у справі.

У зв'язку з відпусткою судді Ребристої С.В., згідно з вимогами статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, на виконання  розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 01.09.2011 № 73, внаслідок повторного автоматизованого перерозподілу справу передано до провадження судді Кравченко В.Є.  

Ухвалою суду від 01.09.2011 справу прийнято до провадження суддею Кравченко В.Є.

Представник позивача  у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином, у  встановленому законом порядку,  надав до матеріалів справи заяву  від 26.07.2011  ( арк.с. 71), в якій просив  розглянути справу  на підставі наявних та витребуваних доказів за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” у зв'язку зі скрутним фінансовим  становищем, яке склалось в товаристві.    

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду

Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відзиві на позов представник відповідача  просив відмовити у позові,  зазначив, що згідно з нормами чинного законодавства у підрядних договірних відношеннях не передбачено право утримання генеральним підрядником суми в якості винагороди за виконанні підрядником роботи та зобов'язання підрядника перерахувати цю суму генеральному підряднику, у той час коли відповідачем зобов'язання виконано без застережень з боку позивача.

Відповідач у засіданні суду також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність для цього законних  підстав, проти  розгляду справи за відсутністю представника  позивача не  заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В :

21.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія” (Генпідрядник) та Державним вищим навчальним закладом „Українська академія банківської справи Національного банку України” (Замовник) був укладений договір генерального підряду в капітальному будівництві б/н (далі –Договір генерального підряду), предметом якого було будівництво об'єктів: навчального закладу, гуртожитку № 1 та котельні (будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи, придбання інженерного обладнання) –першої черги будівництва матеріальної бази банківського інституту НБУ в    м. Севастополі (далі –Об'єкт).

27.05.2009 на виконання Договору генерального підряду, позивач (Генеральний підрядник) уклав з відповідачем (Субпідрядник) договір № СП0018-09 (далі –Договір), предметом якого є виконання підрядних робіт з монтажу дверей посилених протипожежних, згідно з проектною документацією по Гуртожитку для студентів № 1, передбачених локальними кошторисами, на новому будівництві комплексу будівель: „Інституту банківської справи Академії банківських наук НБУ в м. Севастополі”.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, розрахунок за виконані за договором роботи здійснюється Генпідрядником на підставі підписаних Актів виконаних робіт (форма            № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), наданих Субпідрядником.

Згідно з пунктом 2.4 Договору послуги генерального підрядника сплачуються субпідрядником в сумі 4% від вартості виконаних робіт.

На виконання умов Договору, відповідач в період з липня по вересень 2009 року виконав підрядні роботи на суму 493788,00 грн., про що складені Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3):

-          за липень 2009 року на суму 183 028,80 грн.;

-          за вересень 2009 року на суму 153 432,00 грн. (за звітний місяць); на загальну суму 336460,80 грн. (з початку року по звітний місяць);

-          за вересень 2009 року на суму 157 327,20 грн.;

та Акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в):

-          за липень 2009 року на суму 183028,80 грн.;

-          за вересень 2009 року на суму 153432,00 грн.;

-          за вересень 2009 року на суму 157327,20 грн.,

а позивач в період з травня по вересень 2009 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 493 788,00 грн.:

-           платіжним дорученням № 1435 від 28.05.2009 на суму 50000,00 грн.;

-           платіжним дорученням № 663 від 02.06.2009 на суму 270000,00 грн.;

-           платіжним дорученням № 151 від 24.09.2009 на суму 173788,00 грн..

Відповідно до умов Договору з липня 2009 року по вересень 2009 року відповідачу були виставлені Акти наданих послуг генерального підряду на загальну суму 19 751,53 грн.:

-          акт № ФБ-0001120 на суму 7321,16 грн. з ПДВ;

-          акт № ФБ-0001373 на суму 12430,37 грн. з ПДВ.

Звернення позивача на адресу відповідача відповідними  листами з вимогою виконати умови Договору в частині сплати генпідряднику його послуг та повторним надісланням відповідачеві актів наданих послуг генерального підряду № ФБ-0001120 та № ФБ-0001373 –для підписання (листом № 667/1 від 18.08.2010) були залишені відповідачем без відповіді.

Також судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 у справі № 5020-3/130 повністю відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” до приватного підприємства “ТАХО” про стягнення 19 751,53 грн (арк.с. 62-64).

Рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

У вказаному рішенні встановлені наступні факти.

Щодо підстав виникнення спірних  відносин, встановлених судом при розгляді справи № 5020-3/130.

Абзац другий пункту 3.4 Договору визначає, що „подлежащая оплате Генподрядчику сумма в размере 4% от стоимости выполненных работ указывается в справках о стоимости выполненных работ (Форма КБ-3) и удерживается Генподрядчиком из суммы, подлежащей оплате Субподрядчику за выполненные работы.”

За висновком суду, позивач (Генеральний підрядник) мав самостійно утримувати кошти, які підлягають сплаті за надані ним послуги генерального підрядника.

Судом при розгляді справи № 5020-3/130 також було встановлено, що позивач оплатив відповідачеві за виконані останнім підрядні роботи 493 788,00 грн., тобто 100% їх вартості.

У рішенні здійснено висновок, що позивач сплатив відповідачеві зайве, встановлений розмір надмірно сплачених позивачем відповідачеві коштів -19751,52 грн. (493788,00*4%).

Суд дійшов висновку, що сума 19 751,52 грн.  не є заборгованістю за Договором.

Відмовляючи у позові  ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія” про стягнення з приватного підприємства „ТАХО” заборгованості за договором підряду саме  з підстав невірно обраного способу захисту, судом  було  зауважено, що застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають загальні положення про зобов'язання повернути грошові кошти у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто положення глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене, суд приймає вищевикладені факти, встановлені у рішенні господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 у справі № 5020-3/130, такими, що не потребують повторного доведення.

Відхиляючи заперечення представника відповідача проти вимог про стягнення 4 % вартості виконаних робіт у сумі 19 751,53 грн з підстав статті 1212 Цивільного кодексу  України, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Зміст, відповідно до вже зазначеного предмета договору № СП0018-09 від 27.05.2009 складають права та обов'язки сторін, що характерні для різних видів договорів. Тобто, договір підряду за своєю правовою природою є змішаним договором, право на укладання якого передбачено статтею 628 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 180 Господарського кодексу  України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного договору № СП0018-09 27.05.2009.

Договір було підписано та скріплено печаткою ПП ”Тахо” без жодних застережень з його боку, що свідчить про розуміння останнім на момент укладення договору про можливі наслідки виконання та порушення зобов‘язань. Відповідач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом  правом  за  наявності  заперечень  щодо  окремих  умов договору, (зокрема п.2.4) скласти  протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір жодною зі сторін не оспорювався, не розірваний та не визнаний судом недійсним, а позовні вимоги виникли з правовідносин сторін, врегульованих, саме, цим договором.  З урахуванням викладеного, сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними  на підставі вільного волевиявлення договору та у  відповідності його умовам.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Передбачені п. 2.4. цього договору грошові кошти у розмірі 4% вартості виконаних робіт по суті є платою відповідача позивачу за послуги з надання фронту підрядних робіт.

Враховуючи умови укладеного  договору, відповідач, складаючи довідки про вартість виконаних робіт, мав самостійно визначити розмір належних позивачу 4% від їх вартості, зазначивши про це у відповідній довідці (п. 3.4. договору). Проте, відповідач, у порушення умов договору, цього не зробив. У свою чергу позивач, на виконання умов договору, мав утримати вказані суми при здійсненні розрахунку з відповідачем, чого ним також зроблено не було, внаслідок чого належні позивачеві кошти були зайве отримані відповідачем та не були ним повернуті на вимогу позивача.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідач не  оскаржив рішення суду по справі № 5020-3/130 за непогодженістю з мотивами відмови у позові. Не скористався правом на звернення з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 2.4 договору або іншим позовом, не клопотав перед судом про визнання  цього пункту недійсним згідно з пунктом 2 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем відповідає статті 16 ЦК України, грошові кошти у сумі 19 751,52 грн. (493788,00*4%) є такими, що набуті відповідачем безпідставно та підлягають стягненню з нього на користь позивача. Позовні вимоги  в частині стягненні решти 0,01 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, є необгрунтованими, внаслідок чого у позові в цій частині суд відмовляє.

Решта позовних вимог про стягнення 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає,  з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто позивач дійсно має право на нарахування відповідачу процентів за користування коштами, передбачених ст. ст. 1214 та 536 Цивільного кодексу України.

Проте, розрахунок розміру процентів за користування грошовими коштами обґрунтовано посиланнями на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма передбачає необхідність наявності у правовідносинах грошового зобов'язання та двох суб'єктів –кредитора та боржника.

Проте, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі мають іншу правову природу –обов'язок відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти виникає внаслідок їх безпідставного набуття відповідачем, внаслідок чого таке зобов'язання не має ознак грошового зобов'язання.

До того ж, вищевказана норма передбачає наявність прострочення виконання зобов'язання, яке може мати місце лише у випадку наявності конкретного проміжку часу, в який вказані дії (у даному випадку повернення грошових коштів) мають бути вчинені, тоді як чинним законодавством України не встановлений термін вчинення таких дій.

З урахуванням викладеного, у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 059,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами повинно бути відмовлено.

Таким чином даний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення             19 751,52 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, а в задоволенні решти вимог позивача суд відмовляє.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення   23.09.2011.

Керуючись ст. ст. 35, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,            суд –                   

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “ТАХО” (вул. М. Морська, 30 кв. 10,                    м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний номер 34751768, р/р 260000326801 у СФ Банк «Фінанси та кредит», м. Севастополь, МФО 384812, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (вул. Горького, 58,                  м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 34013232, р/р 26006014019400 а АТ «УкрСиббанк»,                 м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750, або на інші рахунки) 19 751,52 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, а також 197,51 грн. державного мита та 223,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті  позову -  відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя                                                                                                                         В.Є. Кравченко

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано 23.09.2011.