Постанова

від 29.11.2011 по справі 16/352

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011                                                                                           № 16/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Державного підприємства

                                  «Центр державного земельного кадастру»

на рішення                Господарського суду міста Києва

від                               02.08.2011

у справі                      № 16/352 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом                 Державного підприємства

                                   «Центр державного земельного кадастру»

                                    в особі Харківської регіональної філії

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                   «Науково-впроваджувальна фірма «БКП-консалтинг»

про                              стягнення 90 600,00 грн.

за участю представників:

позивача                 ОСОБА_1 – дов. № 1140 від 31.08.2011

відповідача             не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії (надалі – позивач, апелянт) в липні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «БКП-консалтинг» (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача коштів у розмірі 90 600,00 грн., сплачених за договором № 25-01/06/08 від 25.06.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 16/352 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 600,00 грн. коштів, сплачених відповідачу в рахунок оплати за виконання робіт по договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду доказів відмови від прийняття робіт, відмови від договору в односторонньому порядку у відповідності до ст.849 ЦК України, а також доказів його звернення до відповідача з вимогою про повернення суми у відповідності до ст.530 ЦК України. Крім того, місцевим судом зазначено, що позивачем невірно обрано матеріально-правові підстави позову.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 5/2953 від 15.09.2011, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 16/352 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, те що строк дії договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008 закінчився 31.12.2008, у зв’язку з чим відпала підстава набуття відповідачем грошових коштів в сумі 90 600,00 грн., а тому останній повинен  повернути вказані кошти позивачу на підставі ст.1212 ЦК України. Крім того, апелянт стверджує, що відповідачем станом на час звернення позивача з апеляційною скаргою не надано жодного документу, який б свідчив про виконання зобов’язання по договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «БКП-консалтинг» (як виконавцем) був укладений договір № 25-01/06/08 від 25.06.2008 (копія договору – а.с.12).

Відповідно до умов названого договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати роботи з аудиту комп’ютерних мереж замовника в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.п. 1.1 договору).

Виконавець зобов’язаний виконати роботи якісно та протягом 90 календарних днів з дати перерахування замовником попередньої оплати за роботи (п.2.2 договору).

Згідно з п.3.2 договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008 замовник має право відмовитись від приймання виконаних робіт, розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення сплачених коштів у випадку невиконання виконавцем робіт у встановлений цим договором строк, якщо прострочення виконання робіт становить більше 90 календарних днів.

У розділі 4 названого договору сторонами була погоджена вартість робіт та порядок їх оплати.

Зокрема, згідно з п.4.1 договору вартість робіт за цим договором визначається згідно з додатком № 1 (протоколом погодження договірної ціни) та становить 90 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 100, 00 грн.).

Відповідно до п.4.2 договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів в безготівковому вигляді на визначений у цьому договорі рахунок виконавця у наступному порядку:

-          передплата - у розмірі 30% вартості робіт по договору не пізніше 5 банківських днів після дати підписання сторонами цього договору (п.п. 4.2.1);

-          остаточний розрахунок – у розмірі 70% вартості робіт по договору не пізніше 5 банківських днів після дати підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт (п.п. 4.2.2).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2008 (п.7.1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив відповідачу з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008» :

-          30 000,00 грн. - платіжним дорученням № 1724 від 15.07.2008 (а.с.16);

-          60 600,00 грн. - платіжним дорученням № 2369 від 02.10.2008 (а.с.17).

Спір у справі виник у зв’язку з тим, що позивач стверджує, що відповідач у встановлений договором термін не виконав своїх зобов’язань (обумовлених робіт) за укладеним між сторонами договором № 25-01/06/08 від 25.06.2008, у зв’язку з чим позивач просить суд на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610-612, 615 ЦК України стягнути з відповідача сплачені йому позивачем грошові кошти в сумі 90 600,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором підряду, до якого застосовуються положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України передбачено, що:

-          якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1);

-          підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч.2).    

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .     

У відповідності до п.2.2 договору сторонами було погоджено, що відповідач зобов’язаний виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати перерахування замовником попередньої оплати за роботи.

У відповідності до п.4.2 договору сторонами також було погоджено виплату замовником підряднику авансу у розмірі 30% вартості робіт по договору (у строк не пізніше 5 банківських днів після дати підписання договору) та остаточний розрахунок за договором (у розмірі 70% вартості робіт по договору) - у строк не пізніше 5 банківських днів після дати підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт.  

Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивач сплатив відповідачу з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008» :

-          30 000,00 грн. платіжним дорученням № 1724 від 15.07.2008;

-          60 600,00 грн. платіжним дорученням № 2369 від 02.10.2008.

Доказів того, що відповідач виконав роботи у передбачений договором строк, матеріали справи не містять.

Факт підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт, а також факт виконання відповідачем робіт по договору позивачем заперечується. Відповідачем також не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту виконання ним робіт для позивача за спірним договором.

Разом з тим, позивачем ніяким чином не пояснено суду, за яких обставин та з яких підстав ним (в порушення умов укладеного договору щодо порядку розрахунків) було сплачено відповідачу залишок вартості робіт за договором (70%) без наявності підписаного сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт.  

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, всупереч умовам укладеного сторонами договору, була сплачена відповідачу повна вартість робіт за договором без наявності підписаного сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт.  

В якості матеріально-правової підстави позовних вимог позивач, зокрема, посилається на ст.ст.610-612 ЦК України.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)          зміна умов зобов‘язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної шкоди.   

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, за змістом цієї норми, відмова замовника від договору підряду можлива до закінчення передбаченого договором строку виконання роботи підрядником.

Пунктом 3.2. договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008 сторонами погоджено право замовника відмовитись від приймання виконаних робіт, розірвати договір в односторонньому порядку  та вимагати  повернення сплачених коштів  у випадку  невиконання  виконавцем робіт у встановлений договором строк, якщо прострочення виконання становить більше 90 календарних днів.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем суду не надано будь-яких доказів відмови від прийняття робіт та відмови від договору в односторонньому порядку до закінчення строку виконання робіт підрядником (у відповідності до ст.849 ЦК України).

За укладеним сторонами договором відповідач (як боржник) був зобов‘язаний виконати для позивача певну роботу, що обумовлена укладеним договором, а позивач (як кредитор) мав право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Умовами договору не передбачено обов’язку підрядника повернути замовнику отриманий аванс у розмірі повної вартості робіт за договором у випадку порушення строків виконання робіт.  

Будь-яких доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення спірної суми матеріали справи не містять та апелянтом суду не надано.

За таких обставин  вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 600,00 грн. коштів, сплачених відповідачу в рахунок оплати за виконання робіт по договору № 25-01/06/08 від 25.06.2008, є необґрунтованими, належними доказами не доведеними та  задоволенню не підлягають.

Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 90 600,00 грн., оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов’язань за договором, а повинен був виконати певні роботи у встановлений договором термін.  

Апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд не врахував ту обставину, що відповідач після закінчення строку дії договору зобов’язаний був повернути позивачу отримані грошові кошти на підставі ст.1212 ЦК України, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно позовної заяви в обґрунтування позовних вимог позивач посилався саме на порушення відповідачем умов договору (прострочення  виконання), в якості матеріально-правової підстави своїх вимог позивач вказав ст.ст. 610-612, 615 ЦК України (якими передбачено правові наслідки та відповідальність за порушення зобов’язання) та саме ці позовні вимоги були розглянуті судом першої інстанції.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач при розгляді справи в місцевому суді просив суд зобов’язати відповідача повернути позивачу спірні грошові кошти на підставі ст.1212 ЦК України як майно, що безпідставно набуте відповідачем у зв’язку з закінченням строку дії договору.

У відповідності до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2011 у справі № 16/352.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.    Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 16/352 за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «БКП-консалтинг» – без змін.

2.       Матеріали справи № 16/352 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді