Постанова

від 07.12.2011 по справі 26/246

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011                                                                                           № 26/246

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі

Кривошея О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –  ОСОБА_1. (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_2. (представник за довіреністю);

від третьої особи – ОСОБА_3. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»   

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

20.10.2011 року

у справі

№ 26/246 (суддя – Пінчук В.І.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Таро-Пак»        

до

Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салекс»

про

розірвання іпотечного договору

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року у справі № 26/246 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таро-Пак». Розірвано договір іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24.11.2006 року, укладений між  Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таро-Пак», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., зареєстрований в реєстрі за № 1999, щодо нерухомого майна - об’єкта незавершеного будівництва, 100 % готовності, а саме: нежитлова будівля літ. «А» виробничий корпус, 6 092, 50 кв.м., «Б» водомаслогрійка, 128,50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належить  ТОВ «Таро-Пак» на праві власності.

Зобов‘язано Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяву про припинення зобов‘язання за договором іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24.11.2006 року зареєстрованого в реєстрі заборон за № 2000.    

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний Договір підлягає розірванню у зв‘язку із істотною зміною обставин відповідно до вимог статті 652 Цивільного кодексу України.

Також господарським судом міста Києва було встановлено, що умови укладених додаткових угод, за якими встановлено окремий графік погашення заборгованості по кредиту, не були погоджені із Позивачем, як Поручителем.   

Вимогу про зобов‘язання Банку протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяву про припинення зобов‘язання за договором іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24.11.2006 року зареєстрованого в реєстрі заборон за № 2000 суд визнав обґрунтованою з посиланням на положення Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року у справі № 26/246 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.     

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги невірно застосував положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, та, укладаючи спірний договір, сторони прийняли на себе певні ризики.

За змістом статей 1046, 1054 ЦК України саме Позичальник взяв на себе відповідальність за валютні ризики, і оскільки спірний укладався у забезпечення виконання зобов‘язання за валютним кредитом, Позивач, усвідомлюючи можливість курсу іноземної валюти до гривні, як наслідок, прийняв на себе аналогічні валютні ризики.        

Також Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував до договору іпотеки положення Цивільного кодексу України, що регулюють відносини за договором поруки.

Вимога по зобов‘язанню Банку направити до приватного нотаріуса заяву про припинення зобов‘язання за Договором іпотеки неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 17 Закону України «Про іпотеку».   

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 26/246.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Таро-Пак» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Салекс» заперечують проти апеляційної скарги та просять залишити рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Товариства не скористались, відзив на апеляційну скаргу не подали.       

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салекс» - Позичальником та Публічним акціонерним товариством  «Кредитпромбанк» - Банком укладений кредитний договір № 49.8/26/2006 –КЛТ, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредити ( транші ) на загальну суму 2 000 000 дол. США з кінцевим погашенням заборгованості 05.05.2011 року /а.с. 21-24/.

          Згідно умов зазначеного договору Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. - п. 2.1. Договору.

          Підставою для надання кредитів є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду) - п. 2.3. Договору.  

          Згідно п. 2.7. Кредитного договору процентна ставка за кредитами (траншами) встановлюється в розмірі LIBOR+7% річних. Про розмір процентної ставки Банк повідомляє Позичальника у письмовій формі після отримання відповідних повідомлень від ЄБРР про розмір ставки LIBOR, на момент видачі кожного траншу та двічі на рік, а саме до 20 листопада та 20 травня.

          05.07.2006 року між Банком та Позичальником була підписана додаткова угода № 1 до вказаного кредитного договору, за умовами якої Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 250 000 доларів США на сплату одноразової комісії за надання кредитної лінії ЄБРР, на ретроактивне фінансування понесених витрат ТОВ «Салекс» та послідуючу конвертацію в національну валюту в сумі 480 000 доларів США для розрахунків по договорам /а.с. 25/.

          29.09.2006 року між Банком та Позичальником укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, за умовами якої Банк надає Позичальнику кредит в сумі 750 000 доларів США на сплату одноразової комісії за надання кредитної лінії ЄБРР, на ретроактивне фінансування понесених витрат ТОВ «Салекс» та послідуючу конвертацію в національну валюту для розрахунків по договорам /а.с. 26/.

          Зазначеними додатковими угодами встановлюється окремий графік погашення заборгованості по кредиту.

          Окрім того, 26 листопада 2007 року, 25 липня 2008 року, 26 січня 2009 року, 25 січня 2010 року, 26 квітня 2010 року, 11 травня 2010 року, 05 жовтня 2010 року, між Банком та Позичальником укладені Додаткові угоди № № 5, 7, 8, 14, 15, 16 та 17 відповідно /а.с. 28-35/.

          За умовами зазначених Додаткових угод змінювався графік погашення заборгованості за основним зобов’язанням.  

          24.11.2006 року в забезпечення виконання зобов’язання по Кредитному договору  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таро-Пак» - Іпотекодавець, як Майновий поручитель та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», як  Іпотекодержатель укладений договір іпотеки № 49.8/26/1378/06, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрований в реєстрі за № 1999, за умовами якого Позивач надає Відповідачу в іпотеку майно, об’єкт незавершеного будівництва, 100 % готовності, а саме: нежитлові будівлі літ. «А» виробничий корпус, 6 092, 50 кв.м., «Б» водомаслогрійка, 128,50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належать  ТОВ «Таро-Пак» на праві власності , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12614822 від 23.11.2006 року, наданим Білоцерківським МБТІ, у відповідності до якого об’єкти незавершеного будівництва зареєстровані за № 16848816, що підтверджується витягом з реєстру прав власності № 12617033 від 23.11.2006 року, наданим Білоцерківським МБТІ. /а.с. 19-20/.

          Об’єкти незавершеного будівництва розташовані на земельній ділянці площею 2,0768 га у відповідності до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Іпотекодавцем та Білоцерківською райдержадміністрацією 16.06.2006 року та зареєстрованого у Київській регіональній філії № 29 державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 16.06.2006 р. за р. № 040601000101.

Істотними умовами договору іпотеки є: розмір основного зобов’язання – 2 000 000 доларів США; процентна ставка за користування кредитними коштами - LIBOR + 7% річних; термін повернення кредитних коштів – до 05 травня 2011 року включно; порядок виконання основного зобов’язання – згідно умов п. 3.4.5. кредитного договору; заставна вартість майна за згодою сторін складає 10 089 586,90 грн., що на момент укладання договору іпотеки становило 1 997 938,00 доларів США.

За умовами вказаного договору іпотеки, Відповідач як Іпотекодерджатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, Іпотекодавця.

Видача кредиту за Кредитним договором здійснювалась в іноземній валюті.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі господарський суд міста Києва виходив із наступного.

Позовні вимоги ТОВ «Таро-Пак» обґрунтовані настанням з незалежних від волі сторін за договором № 49.8/26/2006-КЛТ від 23.06.2006 року причин непередбачуваної обставини – всесвітньої фінансової кризи. Одним з наслідків світової фінансової кризи в Україні став процес девальвації гривні, який розпочався на кінці жовтня 2008 року, внаслідок чого витрати Позичальників по валютним кредитам значно збільшилися. Так, станом на дату укладання Кредитного договору та договору іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24 листопада 2006 року, офіційний курс долара США встановлений Національним банком України складав 5,05 грн. за один долар США. Станом на 10.08.2011 року  офіційний курс долара складав 7,97 грн. за один долар, тобто збільшився на 60% порівняно із курсом, який існував на дату укладання договору.

Для розірвання Договору слід виходити із положення ст. 652 Цивільного кодексу України, наявність одночасно вимог, які передбачені п. 2 зазначеної статті.

Так, першою умовою є ті обставини, що в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності з даною умовою, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх.  В свою чергу, за поясненнями Позивача на час укладення іпотечного договору сторони  виходив з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютою кредиту не наступить. Така впевненість сторін базувалася на стабільному в Україні курсі долару США за попередній період. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в момент укладання договору іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24 листопада 2006 року сторони виходили зі стабільності курсу гривні  та не могли розраховувати на його різке падіння.

Другою умовою є те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. В даному випадку причини  падіння курсу гривні не можуть бути усунені Позивачем при всій його турботливості та обачності, оскільки ці причини не залежать від його волі, а пов’язані з об’єктивними змінами ситуації на українському валютному ринку, на який вплинули негативні економічні процеси.  Девальвація гривні у даному випадку, як обставина, що призвела до ускладнень у виконанні договору, знаходилася поза межею контролю ТОВ «Таро-Пак».

Третьою умовою є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  Виконання кредитного договору в умовах різкої девальвації  гривні та при відсутності об‘єктивних передумов до стабілізації її курсу призводить до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і як вже зазначалося збільшує його зобов’язання при зменшенні вартості заставного майна. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Салекс» отримувало валютний кредит з одночасною конвертацією в національну валюту. Таким чином, внаслідок девальвації національної валюти, для повернення кредиту та виплати відсотків за користування кредитом ТОВ «Салекс» майновим поручителем якого є ТОВ «Таро-Пак» має витратити значно більше ніж він планував на дату укладення кредитного договору. З огляду на викладене, господарський суд міста Києва визнав обґрунтованими та  правомірними доводи Позивача про те, що подальше виконання  вказаного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та призводить до порушення одного з основних принципів цивільно-правових відносин, закріплених в статтях 3 та 509 ЦК України –принципу справедливості.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов‘язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов‘язання. Але в даному випадку ані із суті договору, ані зі змісту зобов’язання, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни курсу національної грошової одиниці несе ТОВ  «Таро –Пак».

Як слідує із матеріалів справи 08.07.2011 року Позивачем на адресу Банку направлений  лист, яким останнього  повідомлено про намір розірвати  договір іпотеки № 49.8/26/1378/06 від 24.11.2006 року, у зв’язку з істотною зміною обставин /а.с. 36/.

Однак, зазначені вимоги Позивача Відповідачем були залишені без задоволення /а.с. 37/.

Таким чином, з огляду на викладене господарський суд міста Києва визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

За статтею 18 Закону України «Про іпотеку» слідує, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;  зміст та розмір основного зобов‘язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов‘язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

          У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 652 зазначеного Кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов‘язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1). в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2). зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3). виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4). із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при укладені Додаткових угод, за якими встановлено графік погашення заборгованості по кредиту не було отримано погодження Позивача, як Майнового поручителя.

За статтею 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов‘язання, а також у разі зміни зобов‘язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.     

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 2, 6 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 410 реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. Повідомлення - це документ, який складається іпотекодержателем або уповноваженою ним особою з метою внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру. Внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року у справі № 26/246.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року у справі № 26/246 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 26/246 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді