Постанова

від 13.12.2011 по справі 16/278-52/139

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 16/278-52/139

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі

Кривошея О.В.  

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від третьої особи – не з‘явився  

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»   

на рішення  

господарського суду

міста Києва     

від

25.07.2011 року

у справі

№ 16/278-52/139 (суддя – Чебикіна С.О.)

за позовом

Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4       

до

Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

третя особа

Фізична особа – підприємець ОСОБА_5

про

стягнення 404 877,60 грн.    

та за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

до

Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4       

про

визнання договору оренди таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року, при новому розгляді, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 535 402,44 грн. заборгованості з орендної плати, 48 933,60 грн. неустойки, 8 322,35 грн. компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, 37 469,74 грн. пені, 67 099,02 грн. інфляційних витрат, 17 367,07 грн. 3 % річних, 7 145,94 грн. державного мита, 225,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди від 21.04.2008 року та Додаткових угод до нього, в частині сплати орендних платежів, компенсації комунальних та експлуатаційних витрат.

Щодо вимог по зустрічному позову, то Відповідачем не доведено суду наявності між сторонами домовленостей про нотаріальне посвідчення договору оренди чи наявність закріпленого у законі, що регулює спірні відносини, обов’язку щодо нотаріального посвідчення договору оренди, що укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством Банк «Траст».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року по справі № 16/278-52/139 та прийняти нове, яким позовні вимоги по зустрічному позову про визнання договору таким, що не підлягає виконанню задовольнити в повному обсязі. У задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з‘ясував обставини, які відповідають обставинам справи, які мали значення для справи, дав невірну оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Так, Апелянт зазначає, що спірний договір є неукладеним, оскільки у ньому відсутні істотні умови, а тому висновок суду про прострочення взятих зобов‘язань за договором необґрунтований.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін‘юсту України від 03.03.2004 року № 20/5, яка зареєстрована у Мін‘юсті України 03.03.2004 року № 28034/2004, і діяла на час укладення спірного Договору, договори найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини), крім договорів найму (оренди) житла для проживання, строком на один рік і більше, а також договори найму (оренди) або позички транспортного засобу за участю фізичної особи підлягають обов‘язковому нотаріальному посвідченню. Спірний Договір нотаріально не посвідчений, тому відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України є нікчемним.  

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» встановлює вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дати засвідчення копії. Жодного засвідчення справжності наданих документів фізичної особи ОСОБА_4 Банку не надано.    

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 16/278-52/139.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що до спірних правовідносин не можна застосовувати положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки договір укладено не з фізичною особою, а з фізичною особою-підприємцем, тому до даних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що регулюють діяльність суб‘єкта господарювання.            

Позивач стверджує, що являється власником орендованого приміщення, що підтверджується договорами купівлі-продажу та Свідоцтвом про право власності. На підтвердження зайняття Позивачем підприємницької діяльності надавались Свідоцтво про реєстрацію, довідку із статистики, довідку про взяття на облік платником податків, а на підтвердження представництва Позивача – довіреності та документи, що посвідчують особу.

Щодо виклику Позивача особисто, то Позичка з‘являлась до суду першої інстанції та надавала витребувані судом документи.        

Фізична особа – підприємець ОСОБА_5 заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що апеляційна скарга є надуманою, не відповідає фактичним обставинам справи, та спрямована на уникнення відповідальності за користування приміщенням, що Відповідач фактично орендував, крім того, станом на теперішній час Відповідач жодним чином не звільнив та не надав доказів звільнення орендованих приміщень. Відповідач також жодним чином не спростовує ту обставину, що він користується приміщенням і не платив за це орендну плату та комунальні платежі за спожиті комунальні послуги.

Банком заявлялось клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010 року, укладений між П ОСОБА_4 та ТОВ «Нікателл».

Позивач проти зазначеного заперечує, посилаючись на те, що договір оренди від 01.07.2010 року не впливає на дані правовідносини, та стосується іншого приміщення.

Надана Відповідачем копія Договору у встановленому законодавством порядку не засвідчена, що є порушенням ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а тому оцінюється колегією суддів критично.  

Також Банком заявлялось клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Нікателл».

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки не обґрунтоване в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України.  

Листом від 02 грудня 2011 року Київський апеляційний господарський суд зобов‘язував ТОВ «Нікателл» подати належним чином завірену копію Договору оренди б/н від 01 липня 2010 року.

Доказів реагування матеріали справи не містять.

Позивачем подані письмові доповнення до відзиву, зі змісту яких вбачається, що дійсність договору вже було предметом розгляду, зокрема постанова Вищого господарського суду України від 24 лютого 2011 року у справі № 16/278 та рішення господарського суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року у справі № 32/5009/4669/11.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року у справі № 32/5009/4669/11 виселено ПАБ Банк «Транс» із нежитлових приміщень 63, 63А у будинку АДРЕСА_1.   

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.11.2011 року оголошувалась перерва.

Третя особа просить розглядати апеляційну скаргу у справі № 16/278-52/139 за його відсутності, посилаючись на поганий стан здоров‘я. Як слідує із письмових пояснень Фізична особа – підприємець ОСОБА_5 дійсно помилково поставив свій підпис на додатковій угоді № 3 до Договору оренди від 21.04.2008 року, що є порушенням статті 237 Цивільного кодексу України, а тому додаткова угода є неукладеною.

В судовому засіданні 13.12.2011 року представник Апелянта усно заявив, що відмовляється в частині вимог про визнання договору оренди таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні зазначеного, як такого, що суперечить вимогам ст.ст. 22, 78, 100 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21 квітня 2008 року між  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 - Орендодавець та Відкритим акціонерним товариством Банк «РНС» (правонаступник якого є Відповідач) - Орендар укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлові приміщення 63, 63А, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84,9 м2 /т. 1, а.с. 8-10/.

Згідно із п. 5.1. Договору розмір орендної плати за місяць становить 18 436, 00 грн.

Додатковою угодою від 17.10.2008 року розмір орендної плати змінено до 18 936, 00 грн. В період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року згідно умов додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 року діяв зменшений розмір орендної плати,  а саме –15 148, 00 грн. /т.1, а.с. 11, 110/.  

Згідно п. 5.6. Договору орендна плата нараховується щомісяця, Орендар здійснює авансові орендні платежі за об’єкт оренди у розмірі 100 % від суми орендної плати на місяць у строк до 5 числа кожного місяця на поточний рахунок Позивача.

Відповідно до п. 5.10. Договору розмір орендної плати, що зазначений в п. 5.1. цього договору, є незмінним протягом 1-го року з моменту підписання цього договору. Кожний наступний рік оренди розмір орендної плати збільшується на 10 (десять) відсотків від суми, зазначеної в п. 5.1. Договору.

По акту приймання - передачі від 28.04.2008 року  Позивач передав Відповідачу нежитлові приміщення 63, 63А, які знаходяться по АДРЕСА_1 в орендне користування /т. 1, а.с. 108/.

У відповідності до умов договору оренди з урахуванням додаткової угоди від 17.10.2008 року та додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 року Відповідач повинен був сплатити за період з травня 2008 року по березень 2011 року 743 248, 60 грн. орендної плати.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було проведено судову почеркознавчу експертизу, за якою було встановлено, що додаткова угода № 3 від 31.03.2010 року підписана не позивачем, а іншою не уповноваженою на це особою і в подальшому позивачем не узгоджена, а тому зазначена угода є неукладеною, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 4860/11-11 від 16.06.2011 року /т.3, а.с. 11-13/.

Як свідчать матеріали справи Банк взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати виконав лише частково, сплативши Позивачеві 207 846, 16 грн., в зв’язку з чим має заборгованість перед Позивачем у розмірі 535 402, 44 грн. (743 248, 60 грн. - 207 846, 16 грн.).

Згідно п. 3.1. договору строк оренди складає 35 місяців з дати приймання об’єкта оренди за актом прийому-передачі.

Об’єкт оренди був переданий Позивачем Відповідачу за актом  приймання - передачі орендованого приміщення від 28.04.2008 року.  

Враховуючи умови п. 3.1. договору та зважаючи на те, що орендоване приміщення було передано Відповідачеві за актом приймання - передачі від 28.04.2008 року, строк оренди закінчився 28.03.2011 року.

Крім того, за умовами Договору оренди компенсація вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат, оплачується окремо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа поточного місяця, починаючи з 30 квітня 2008 року компенсація вартості комунальних і експлуатаційних витрат розраховується пропорційно загальної площі об’єкта оренди, яку займає орендар. Орендодавець повинен документально підтвердити орендареві сплату комунальних платежів та надати розрахунок вартості комунальних і експлуатаційних платежів - п. 5.5. Договору оренди.

Вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат задоволена частково у розмірі 8 322, 35 грн. сплачених, але не компенсованих Відповідачем витрат, як документально обґрунтована.

Судом першої інстанції також задоволені вимоги про стягнення неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України, договірної пені, інфляційних витрат та 3 % річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.  

Відмовляючи у задоволенні вимог по зустрічному господарський суд міста Києва зазначив, що між сторонами відсутні домовленості щодо нотаріального посвідчення Договору оренди. Сторони домовились укласти договір оренди у певній формі, узгодили її умови, підписали договір та приступили до його виконання: відповідач за зустрічним позовом передав майно у користування позивача, а позивач в свою чергу вступив у користування орендованим майном, а також сплачував орендні платежі, а тому відсутні підстави для визнання Договору таким, що не підлягає виконанню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

За статтею 795 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму – п. 1 ст. 762 ЦК України.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором – п. 5 ст. 762 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.  

Доказів погашення заборгованості по сплаті орендних платежів та компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат матеріали справи не містять.  

Колегія суддів звертає увагу Апелянта на положення п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України - наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Чого останнім не було доведено, а тому підстави для звільнення від сплати відсутні.

Якщо наймач не виконує обов‘язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення – п. 2 ст. 785 ЦК України.

У зв‘язку із порушенням Відповідачем щодо повернення орендованого майна (відсутній акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна) обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки.

Як вже зазначалось рішенням господарського суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року у справі № 32/5009/4669/11 виселено ПАБ Банк «Транс» із нежитлових приміщень 63, 63А у будинку АДРЕСА_1.   

Разом з цим, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.2. Договору оренди у випадку порушення орендарем строків оплати оренди відповідно до п. 5.5 договору, він зобов’язаний  сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За таких обставин, вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Щодо вимог по зустрічному позову, то Договір оренди, який є предметом розгляду по даній справі, за чинним Цивільним кодексом України не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.   

          Більше того, часткова сплата орендних платежів Банком свідчить про його виконання.

Посилання Апелянта на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін‘юсту України від 03.03.2004 року № 20/5 є помилковим, оскільки Договір оренди укладений із фізичною особою – підприємцем.    

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені Апелянтом в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

                    За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі № 16/278-52/139.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі № 16/278-52/139 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 16/278-52/139 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді