Рішення

від 30.11.2007 по справі 4/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "30" листопада 2007 р.Справа №  4/242

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилько Ю.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 4/242

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Кіровоград-Авто", м. Кіровоград  

до відповідача: Приватного підприємства "Л-Арт", м. Кіровоград     

про стягнення 53 470 грн. 75 коп.  

Представники сторін:

від позивача - Грабовська А.О., довіреність № 26  від 22.11.07;

від відповідача - Мороз Н.О., довіреність № 51  від 17.09.07.

СУТЬ СПОРУ:  

Заявлено позов про стягнення з відповідача 53 470 грн. 75 коп. неустойки за невиконання умов договору підряду.

Заявою  від  16.10.07р. позивач просить змінити позовні вимоги, стягнути з відповідача 45123 грн. боргу по договору та 8347 грн. 45 коп. збитків.

В судових засіданнях  по справі  оголошувались  перерви  до  12 год.  26.10.2007 року  та  до  09 год. 30 хв. 30.11.2007 року.

За згодою сторін в судовому засіданні  30.11.2007 року  оголошено вступну та  резолютивні частину  рішення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський  суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору  №19/09/2006-1 від  19.09.2006 року  (в подальшому договір), предметом якого при   укладанні сторони в результаті  вільного волевиявлення, без  будь-яких зауважень, заперечень чи  доповнень  визначили   зобов'язання виконавця (відповідач) виконати  якісно, власними силами та в передбачений строк роботи по виготовленню елементів оформлення  приміщення автосалону за  адресою: м.Кіровоград,  вул. Родімцева,  123 в м.Кіровограді: світлових вивісок «ЗАЗ», «Укравто», «Шевроле» та світової  емблеми «Шевроле» в кількості по 1  шт. кожного виробу, а  замовник (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити вказані вироби в порядку та на підставах, передбачених  договором.

Згідно до розділу 4 договору сторони визначили загальну вартість робіт в розмірі  45123 грн. включаючи ПДВ.

Згідно до  п.4.2  договору оплата вартості робіт проводиться замовником у вигляді  100% від загальної суми договору в строк не пізніше 5 банківських днів  з часу підписання договору.

У відповідності до п.7.1 договору факт виконання робіт підтверджується актом  приймання - передачі виконаних робіт, підписаних  обома сторонами.

Крім того, згідно до п.3.1  договору сторонами передбачено виконання робіт по виготовленню виробів протягом 30 календарних днів  з моменту отримання  від замовника суми попередньої оплати та затвердженням замовником макетів виробів.

Згідно до п.3.2 договору виконавець надає гарантію на виготовлені конструкції  на термін 1 рік з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно до п.1.3 договору сторонами конкретизовано предмет договору та  визначено розміри конструкцій та матеріали з яких вони мають бути виготовлені: вивіска «ЗАЗ»  розміром  19,7 Х1.0 м.,  «Укравто» 20,5Х 1,0 м, «Шевроле» 4,5 Х 1,0 м, та  світлова  емблема «Шевроле» 2 Х1 м.

Матеріалом для виготовлення сторони погодили акріл молочний, пластик  ПВХ, оцинкований лист та профіль, світлотехніку фірми PHILIPS та плівку для  склеювання  ORACAL для всіх конструкцій, а для виготовлення  світлової емблеми «Шевроле» також повинен  застосовуватись золотистий пластиковий  профіль.

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням №97 від  10.10.2006 року перерахував на розрахунковий  рахунок  відповідача 45123 грн. за  виконання робіт по виготовленню конструкцій.

Однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та інших умов договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, заявивши в  первісному  позові   вимоги про стягнення з  відповідача суми неустойки в розмірі  53470 грн. 75 коп. на підставі п.5.2 договору за порушення термінів виконання робіт, вказаних в п.3.1  договору, тобто   0,5 % від суми за кожен  день відстрочки (45123 Х 5 % Х237 =53470)  та  судових витрат.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується повністю та вважає їх  необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства посилаючись на наступне.

Твердження позивача про те, що станом на 05.07.2007 року сторонами не  підписано  акти приймання – передачі виконаних робіт є  безпідставним,  оскільки не базується на вимогах закону.  

Акти виконаних робіт були підписані начальником відділу маркетингу та реклами позивача  Бондарем  І.М., який  підписував акти приймання виконаних робіт і за іншими угодами, що засвідчує про наявність на підприємстві позивача практики, коли документи розглядаються і  підписуються начальником відділу маркетингу і реклами Бондарем І.М. і лише після його підпису надаються на затвердження    директору підприємства позивача.

Факт виготовлення конструкцій також підтверджується виконанням робіт   приватним підприємцем  Задорожним  А.В. на  цьому самому об'єкті щодо монтажу та установки світлових рекламних вивісок, виготовлених саме відповідачем.

Позивачем неправильно проведено розрахунок  пені, оскільки  відповідно до  ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України прострочення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом,  припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На думку відповідача, ним виконано всі можливі дії для належного виконання зобов'язання, результатом чого є відсутність вини останнього у простроченні  термінів  виконання  робіт.

Позивачем не подано доказів того, що акти приймання - передачі виконаних робіт не були підписані саме з вини  відповідача, тому нарахування до стягнення пені на суму 53470 грн. позивачем проведено без обґрунтованого розрахунку цієї суми.

Заявою від 16.10.2007 року позивач змінив та уточнив  свої позовні вимоги, просить стягнути з  відповідача  на користь позивача   суму  по договору  в розмірі   45123 грн. та  суму збитків  в розмірі  8347 грн. 45 коп. посилаючись на наступне.

Акти приймання-передачі виконаних робіт фактично не були підписані   позивачем, оскільки після виготовлення та встановлення  конструкцій спостерігалась деформація світлового оформлення, про що комісія у складі представників  позивача  та відповідача склала відповідний акт.

Після огляду  представником  корпорації  «Укравто» згідно до листа №188/15 від  05.04.2007 року зроблено висновок лицьових панелей вивісок є низька якість   пластику, тобто  матеріалу з якого виготовлено  конструкції.

У відзиві на заяву про зміну та  уточнення  позовних вимог відповідач  просить в задоволенні позовних вимог про стягнення суми за договором  45123 грн. та  суми збитків 8347 грн. 45 коп.  відмовити, оскільки   вимоги  позивача не узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 853  ЦК України про зобов'язання   замовника прийняти  роботу та негайно заявити підряднику  про  наявні  недоліки.  

За викладеними в заяві обставинами  позивач  протягом  3-х місяців спостерігав за  деформаціями  світлового  оформлення і  не заявляв  про це  відповідачу. Лише  13.03.2007 року складено акт, коли  комісія  фактично не визначилась з причиною  деформації, а тому даний акт не може слугувати доказом наявності вини  відповідача.

Згідно п.1 ст.858 ЦК України замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, в т.ч. відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право усувати їх встановлено договором.

Умови укладеного між сторонами договору не  містять такого права, наданого позивачеві, як замовникові, усувати недоліки, та відповідно, вимагати відшкодування своїх витрат на це усунення.

Акт від 24.04.2007 року  складено  пізніше, ніж було укладено договір між  ВАТ «Кіровоград-Авто» та ТОВ «Сіті Стайл» 23.04.2007 року (а.с.67-69), тому  виключається  будь-яка  можливість погодження  сторонами спору умов складеного 24.04.2007 року   акту.  

Заява про зміну та уточнення позовних вимог не відповідає вимогам  п.5 ст.54 ГПК України щодо викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтованого  розрахунку сум, що стягуються та законодавство, на підставі  якого подається  позов.

Висуваючи вимогу про відшкодування суми збитків в розмірі  8347 грн. 45 коп.,  позивач  не надає  обґрунтованого розрахунку цієї суми та не зазначає,  в чому  саме полягають ці збитки.

В судове  засідання  30.11.2007 року  позивач  подав  обґрунтування  до змін та  уточнення  позовних вимог, яким  обґрунтовує своє право на відшкодування  збитків за рахунок підрядника неналежним виконанням вказаних в договорі робіт та з посиланням на   п.1 ст. 623 та п. 3 ст. 849 ЦК України.

Суму  спричинених  збитків просить визнати в розмірі 8347 грн. 45 коп. як пеню, що дорівнює різниці між нарахованою за неповернення грошових коштів по договору (45123 Х0,5% Х237 =53470 грн. 75 коп.) та заявленою до стягнення передоплатою виконаних робіт в розмірі  45123 грн. (53470,75 – 45123= 8347,75).

Проаналізувавши правовідносини між учасниками  спору та надавши їм  правову  оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги  підлягають до часткового задоволення, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача   45123 грн., а в решті  позовних вимог  необхідно  відмовити.

Такий висновок  господарський  суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд зробив висновок, що у  відповідності  до  ст. 626  Цивільного  кодексу України та ст.179 Господарського кодексу України сторони досягли  домовленості, спрямованої на встановлення цивільних прав і обов'язків та в  результаті вільного волевиявлення  взяли  на  себе  відповідні  обов'язки.

Факт  укладення  договору  сторонами  не оспорюється.

Правовідносини,  що  виникли  між  сторонами,  підпадають  під дію  глави 61  Цивільного кодексу  України.  

За  приписом  ст.837 Цивільного  кодексу України  за  договором  підряду  одна  сторона (підрядник) зобов'язується  на свій  страх  і  риск  виконати  певну  роботу за  завданням другої сторони (замовника), а  замовник зобов'язується прийняти та  оплатити виконану роботу.

За  правилом  ст. 840  Цивільного  кодексу України  якщо робота  виконується   частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати  замовникові  звіт  про  використання  матеріалу  та  повернути  його  залишок.

У  відповідності  до  ч.2  ст.846 Цивільного  кодексу  України  якщо  у  договорі  підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник  зобов'язаний  виконати  роботу, а  замовник має право вимагати  її виконання  у  розумні  строки,  відповідно  до  суті  зобов'язання,  характеру та  обсягів  роботи  та  звичаїв  ділового  обороту.

Однак, в порушення домовленості сторін, відповідач не провів передачу виконаних робіт у встановлений договором 30 денний  термін  з  часу  перерахування  на його розрахунковий рахунок коштів у якості оплати за роботу.

Судом приймається  до  уваги,  що  строк виконання  робіт  мав   чітко  визначені  терміни, виходячи з  наявності впевненості у позивача щодо якісного виконання  робіт, оскільки  було фактично проведено  попередню  оплату   всього  обсягу робіт.

Поряд з цим, господарський  суд приходить до переконання, що визначальним  для вирішення спору є саме факт приймання-передачі виконаних робіт у  відповідності до умов  договору.

Господарським  судом  не може  бути прийнятим в якості доказу  складений  в односторонньому порядку  відповідачем  акт  № ОУ-000068 здачі-прийняття  робіт (надання послуг) від 28.11.2006 року, оскільки від імені замовника цей акт підписано  Бондарь І.М. при відсутності  посилань на   повноваження цієї особи та  фактично самою формою цього акту відповідач визнав наявність підпису керівника  замовника  для  придання  дійсності  вказаному  документу.

Відповідачем були надані листи, що підтверджують наявність переписки з позивачем та  господарських відносин, однак  не  можуть бути належним доказом  виконання  робіт в певному  розмірі та належної якості.

Натомість, сторонами  без будь-яких  заперечень прийнято до  оплати  та  між ними  не виникло  суперечок  щодо виконаних  робіт по акту № ОУ-00015 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01.03.2007 року, однак  цей акт не має будь - якого відношення  до  розгляду  справи, оскільки зазначені  в ньому роботи не є предметом спору ( а.с.35).

Судом  приймається  до уваги,  що  згідно  до  ч.1 ст. 9 Закону  України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, які  фіксують  здійснення господарських  операцій. Первинні  документи повинні бути  складені під  час  здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо  після  її   закінчення.

Крім того, господарським судом визнається, що спірний акт приймання - передачі  робіт складено без врахування вимог Закону України  “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказу  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995року “Про затвердження Положення про  документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку” якими визначено, що єдиним належним та  допустимим доказом здійснення господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними Законом реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назва документа (форми),  код форми,  дата і місце складання, зміст господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному і вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Такі  документи відповідачем до суду не надані, а його посилання на встановлений  порядок  документообігу  між сторонами спору не  може  відмінити вимоги  цих нормативних  документів.

Відповідачем також не подано до суду безспірних доказів про відмову   замовника від підпису наданого на його розгляд акту приймання-передачі виконаних робіт, оскільки   поштові  відправлення №2528570  та  №2528588,  які   були  вручені   позивачу 04.05.2007 року не містять опису вкладення  та  не можуть  підтверджувати наявність умислу  замовника  від  прийняття  виконаних робіт  та  підписання  акту.  Крім того, відповідач  за  захистом  свого права не  звернувся до суду  з позовними вимогами  щодо спонукання   замовника  підписати акт виконаних робіт.

Згідно  ст.34  Господарського  процесуального  кодексу  України  господарський  суд  приймає  тільки  ті  докази, які  мають  значення  для  справи.  Обставини  справи, які  відповідно до  законодавства повинні  бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,  не  можуть  підтверджуватись  іншими  засобами  доказування.  

Так,  відповідачем  не  подано  до  суду  доказів  фактичного  виконання  робіт  та  передачі  їх  позивачу,  а  складений  в  односторонньому  порядку  та  підписаний  представниками відповідача акт виконаних робіт від 28.11.2007 року не  узгоджується  з  вимогами   ст.853  Цивільного  кодексу  України,  оскільки у  разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи  протягом 1   місяця,  підрядник має  право  після  дворазового  попередження   продати  результат  роботи, а суму  виторгу, з  вирахуванням усіх   належних  підрядникові  платежів, внести в  депозит  нотаріуса на  ім'я  замовника, якщо  інше  не  встановлено  договором.

При  цьому  суд  виходить  з  положення  ст. 33 Господарського  процесуального  кодексу України  про  те, що  кожна  сторона  повинна   довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається як  на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.

Господарським  судом  не  приймаються  як  належні  докази  по  справі і  надані  відповідачем Договір підряду №24-11/06 від 24.11.2006 року укладений між  Відкритим акціонерним товариством “Кіровоград -Авто” та фізичною особою - підприємцем Задорожнім А.В., предметом  якого є виконання  підрядних  робіт на об'єкті ВАТ “Кіровоград -Авто”, оскільки як вбачається з  цього договору його предметом визначено монтаж та установка світлових рекламних вивісок “ЗАЗ- Кіровоград Авто” розміром  19,7 Х1.01 м, “OPEL  Кіровоград -Авто” розміром  13,64 Х1 м, “Укр Авто – Кіровоград- Авто”  розміром  24 Х1,01 м, тобто   інших вивісок, ніж ті стосовно яких виник спір  по  даній  справі. Не мають будь - якого відношення для  вирішення спору  також довідка  про вартість виконаних робіт за  грудень 2006 року та акт приймання виконаних робіт за грудень 2006 року, складені на виконання  умов Договору   підряду №24-11/06 від 24.11.2006 року  укладеним  між  Відкритим акціонерним товариством  “Кіровоград _Авто” та фізичною особою- підприємцем Задорожнім А.В., будь-які  посилання  в  цих документах  на   договір  №19/09/2006-1 від  19.09.2006 року .

Крім того,  відповідно до спільного наказу Міністерства статистики України і Державного комітету України у справах містобудування та архітектури №26/5 від 27.01.1997 року „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку будівництва" зі змінами внесеними наказом Державного комітету  статистики України  та Державного комітету України з будівництва  та архітектури  №237/5 від  21.06.2002 року  введені типові форми первинних облікових документів з обліку  будівництва:  № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт"; N КБ-3 “Про  вартість виконаних підрядних робіт та витрат"; N 4-а вартість виконаних проектно-вишукувальних робіт". Дія типових документів форми була розповсюджена на об'єднання, підприємства та організації всіх власності та господарювання, розташованих на території України, що виконують будівельно-монтажні, будівельно-ремонтні, проектно-вишукувальні роботи (п.І і 2 Наказу). Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для розрахунку за виконані будівельні роботи. Акт складається у двох примірниках (для підрядника і замовника) на основі журналу виконаних робіт (форма N КБ-6). Таким чином, підтвердженням факту виконаних робіт є акт приймання виконаних робіт форми №КБ-2в. Зазначені  акти  були складені виконавцем  та  підписані замовником.

Однак, за приписом  ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тобто надані позивачем листи не можуть беззаперечно підтверджувати факт виконання робіт саме відповідачем у справі, оскільки не є належними засобами доказування у розумінні ч.2 ст.34 ГПК України.

За приписом  ст.321  Господарського кодексу  України  та  ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата  виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові  обумовлену  ціну  після  остаточної  здачі  роботи за умови,  що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.

Натомість, відсутність  на актах  приймання- передачі  виконаних робіт  підписів замовника  можуть  засвідчувати  про   виконання  роботи неналежної якості та  про неможливість  оплати вартості такої роботи.

Поряд з цим, господарським судом дається оцінка п.3.2 договору щодо надання  виконавцем гарантії на виготовлену продукцію терміном в 1 рік з моменту підписання сторонами акту  приймання-передачі виконаних робіт з врахуванням  припису  ст.  859 Цивільного кодексу України згідно до якого  якщо договором або законом передбачено надання підрядником  замовникові  гарантії  якості   роботи,   підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має  відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного   строку. Гарантія  якості  роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

При цьому, господарським судом враховується, що згідно до складеного  24.04.2007 року акту комісією до участі в якій було залучено представника   відповідача Чорнобай О.Н. виявлені недоліки в виготовленій відповідачем  продукції (конструкціях), які засвідчують про порушення  відповідачем   умов договору  щодо встановлення  строку  гарантії. Створення  позивачем  комісій по визначенню якості  виконаних робіт  по виготовленню конструкцій та складання цими комісіями  актів  від  14.03.2007 року  та  від  24.04.2007 року  слугувало  безумовною  підставою для  відмови від  прийняття   виконаних робіт   через неналежну  якість.

На користь висновку про необхідність стягнення з відповідача  суми проведеної попередньої оплати за договором засвідчує також аналіз правовідносин між учасниками спору в часовому  розрізі, враховуючи, що   грошові  кошти  були  перераховані на оплату  вартості  виконаних робіт як попередня  оплата, однак  через неналежне виконання  взятих зобов'язань  ці  грошові кошти набули  для  відповідача  статусу  безпідставно набутого майна.

Враховуючи фактичні обставини справи, ці кошти є для відповідача   безпідставно набутим майном та правовідносини між  сторонами  щодо  повернення   цих коштів  урегульовано главою  83 Цивільного  кодексу  України.

Згідно  до   ст.1212  Цивільного  кодексу  України  особа, яка  набула  майно або  зберегла  його у  себе за  рахунок іншої  особи (потерпілого) без  достатньої  правової  підстави (безпідставно набуте  майно), зобов'язана повернути потерпілому це  майно.  Особа  зобов'язана  повернути майно і  тоді,  коли підстава, на  якій  воно було  набуте, згодом  відпала.

Таким  чином,  відповідач  отримав від  позивача  кошти  в  розмірі  45123   грн. як попередню оплату за виконання  робіт  по  виготовленню   елементів  оформлення  автосалону (конструкцій)  на  законних  підставах, однак  в  результаті  невиконання  ним  свого  зобов'язання  відпали  підстави,  на  яких  було  отримано  вказані  кошти і  відповідач  повинен  повернути їх  позивачу.

Господарським  судом  не приймається до уваги акт звірки  взаєморозрахунків між сторонами спору  складений станом на  18.09.2007року за  висновками якого    позивачем  визначено  наявність заборгованості на його  користь  в  розмірі  грн. 49 коп., а  відповідачем навпаки на його користь в розмірі   17349 грн. 51 коп., оскільки вказаний  акт підписано   неповноважними представниками сторін, зокрема  від імені  позивача Сопільняк Л.П., а не керівником підприємства.

Вказаний  акт може засвідчувати  про наявність господарських операцій  між сторонами спору та  про  факт  проведення   звірки  бухгалтерських  розрахунків та  не породжує   будь- яких  зобов'язань сторін.

Однак, при проведенні  звірки бухгалтерських операцій погоджено факт  перерахування  позивачем  відповідачу  45123 грн. 10.10.2006 року (дебет) та  факт   надходження  цих коштів  на  рахунок  відповідача (кредит)- а.с.62, а  дані  про їх повернення  позивачу   відсутні.

Аналізуючи  обґрунтованість  позовних  вимог  щодо  стягнення  і   нанесених   позивачу збитків  в розмірі  8347 грн. 45 коп.  господарський  суд  вважає, що вказані  вимоги  не  підлягають  до   задоволення виходячи  з  наступного.

За приписом  ст.224 Господарського  кодексу України учасник господарських  відносин,  який   порушив  господарське зобов'язання або  установлені  вимоги щодо   здійснення  господарської  діяльності,  повинен  відшкодувати завдані  цим  збитки суб'єкту,  права  і  законні  інтереси  якого  порушені.  

Під  збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,  втрата  або  пошкодження  її  майна,  а  також  не  одержані нею  доходи,  які  управнена  сторона  одержала  б у  разі  належного  виконання  зобов'язання  або  додержання  правил здійснення господарської  діяльності  другою  стороною.

Згідно  до  ст.611 Цивільного  кодексу  України  у  разі  порушення  зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором  або  законом,  відшкодування  збитків  та  моральної  шкоди.

За  приписом  ст.623  Цивільного кодексу  України  боржник, який  порушив зобов'язання, має  відшкодувати  кредиторові завдані  цим  збитки.

Позивачем  заявлено вимоги про стягнення з  відповідача   збитків  в   розмірі  8347 грн. 45 коп. без посилання на будь-які правові підстави та не надано  розрахунок  суми збитків.

Документальне  підтвердження  наявності та розміру  збитків  позивач  до суду не подав.  

Господарським судом не приймається до уваги  та  визнається  необґрунтованим посилання позивача в поясненні  від 30.11.2007 року на визначення  збитків  шляхом   проведення  арифметичної операції  по  відніманню  від  заявленої  до стягнення  в  попередніх позовних вимогах суми   пені  на суму   53470 грн. 75 коп.  суми   вартості  визначених  умовами договору  робіт на суму  45123  грн., оскільки  такий  розмір  пені  не відповідає  вимогам   наступним  вимогам  законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пунктів 5.1, 5.2 договору №19/09/2006-1 від  19.09.2006 року, якими передбачаються  наслідки несвоєчасної оплати та  порядку оплати і порушення строків  виконання  робіт сплату  винною стороною  пені і  штрафу в розмірі   0,5 % від неоплаченої суми та суми договору   за кожен  день прострочки платежу і  виконання  робіт, є таким, що суперечить чинному законодавству.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства, а також   моральним  засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Таким чином, на думку  господарського суду  до стягнення   може бути визначена лише пеня або штраф, які  нараховані  у  відповідності  до вимог вказаних  нормативних актів, тобто виходячи  з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку  НБУ.

Крім того, господарським судом приймається до уваги, що  умовами договору  №19/09/2006-1 від  19.09.2006 року взагалі не передбачалось нарахування та стягнення  пені за  порушення строків виконання  робіт  виконавцем (п.5.2), а   при укладанні договору сторонами погоджено в якості відповідальності сторін нарахування і  стягнення пені за  порушення строків та порядку  проведення  оплати (п.5.1- відповідальність замовника), а відповідальність у вигляді штрафу  передбачається  саме за невиконання зобов'язання по строкам виконання робіт, тобто  відповідальність виконавця. Крім того,  нарахування  до стягнення пені за   237 днів  не відповідає вимогам   п.6 ст.232  Господарського  кодексу України за приписом  якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо  інше  не передбачено законом  або договором, припиняється через  шість місяців від дня, коли зобов'язання мало  бути виконано.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача  пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки через невиконання ним  зобов'язання  позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись  ст.ст. 34, 49,  82,  84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд

                                                       В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Л-Арт" (25030, м. Кіровоград, вул. Волкова, 6, корп. 1, кв. 2, р/р 26007035308702 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 32615993) на користь Відкритого акціонерного товариства  “Кіровоград -Авто” (м.Кіровоград, вул. Родімцева, 123, р/р260075872 в АППБ "Аваль", МФО 323538, ідентифікаційний код 03120392) суму  попередньої оплати в розмірі  45123 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі    451 грн. 23 коп. та  99 грн. 58 коп.. витрат  на інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

В решті  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                        Ю.І. Хилько