Постанова

від 17.10.2006 по справі 34/234-06-5780

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17"

жовтня 2006 р.

Справа

№ 34/234-06-5780

           Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у складі:

головуючого

Жекова В.І.

суддів

Картере В.І.,

Пироговського В.Т.

секретар

судового засідання

Буравльова О.М.

        За участю представників сторін 17 жовтня 2006р.

від

позивача -Ковачов

О.М.

від

відповідача -ОСОБА_1

від

3-ої особи -Колеснік О.І.

розглянувши  апеляційні скарги

ДПІ у

Приморському районі м. Одеси та Роздільнянської МДПІ

на

рішення  господарського суду Одеської

області

від

11.08.2006р.

у

справі №

34/234-06-5780

за

позовом ДПІ у

Приморському районі м. Одеси 

до СПД ОСОБА_1

3-тя

особа без самостійних вимог на стороні позивача: Роздільнянська МДПІ

про 

стягнення 7182грн.

Ухвалою

Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2006р., яка надіслана

сторонам у справі 20.09.2006р., прийняті до провадження апеляційні скарги ДПІ у

Приморському районі м. Одеси та Роздільнянської МДПІ на рішення господарського

суду Одеської області від 11.08.2006р. та призначені до розгляду  на 17.10.2006р., тобто сторони повідомлені про

час та місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення

поштового відправлення.

Присутнім

у засіданні суду представникам сторін роз'ясненні їх процесуальні права та

обов'язки.

Відповідно

до вимог ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 жовтня 2006р. оголошено

вступну та резолютивну частини ухвали.

15.06.2006р.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулась до господарського  суду 

Одеської області із позовом, в якому просило стягнути з  СПД ОСОБА_1 до бюджету  7182,55грн.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 11 серпня  2006р.(суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено

частково, стягнуто   з   суб'єкта  

підприємницької 

діяльності-фізичної   особи   ОСОБА_1 

на користь бюджету  фінансові

санкції, застосовані на підставі п.1 статті 17 Закону України „Про застосування

  реєстраторів   розрахункових   операцій  

у   сфері   торгівлі громадського харчування та послуг”

від 06.07.1995р.  на суму 2555 грн.

Врешті позову відмовлено.

Не

погодившись із рішенням суду, ДПІ у Приморському районі м. Одеси та

Роздільнянська МДПІ звернулись із апеляційними скаргами до Одеського

апеляційного господарського суду, в яких просять його скасувати, позов

задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом при прийнятті

оскаржуваного рішення  норм матеріального

та процесуального права.

Представник

відповідача не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі  просить рішення  суду залишити без змін, а апеляційну скаргу

без задоволення, вважають оскаржуване рішення 

таким, що прийнято відповідно до обставин справи та  вимог чинного законодавства.

Розглянувши

матеріали справи у відкритому судовому засіданні  вислухавши пояснення представників сторін,

дослідивши правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваного судового

рішення  норм матеріального та

процесуального права судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для

задоволення  апеляційної скарги виходячи

з наступного:

  Державною податковою інспекцію у

Роздільнянському районі Одеської області, правонаступником якої є

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція, здійснена перевірка

магазину СПД ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, щодо контролю за

здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу

суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт

перевірки НОМЕР_1.

З

наведеного акту перевірки вбачається, що СПД порушені  вимоги абз.6 ст.15 Закону України „Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”  внаслідок реалізації алкогольних напоїв

особі, яка не досягла 18 років, 

встановлено реалізацію слабоалкогольних напоїв без наявності ліцензії

(наявна одна пляшка „Лонгер” вартістю 2,7грн., та 8 пляшок слабоалкогольних

напоїв „Шейк” вартістю 3грн. на загальну суму 26,7грн.) всупереч вимог п.5, п.9

та п.10 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Перевіркою  також встановлено порушення відповідачем

вимог п.1 та п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

внаслідок реалізації слабоалкогольного напою „Лонгер” вартістю 2,7грн. без

видачі розрахункового документу, сума готівкових коштів на місці проведення

розрахунків становить 511грн., тоді як в поточному звіті РРО значиться 0

(нуль)грн. Поряд з цим, всупереч вимог п.13 ст.3 названого Закону у відповідача

відсутні книга обліку розрахункових операцій, звітні 2-звіти, контрольні

стрічки.

Наведений

акт перевірки був направлений до Спеціалізованої державної податкової інспекції

у Приморському районі м. Одеси, правонаступником якої є Державна податкова

інспекція у Приморському районі м. Одеси, яка за наявністю встановлених  в акті перевірки порушень прийняла податкове

повідомлення-рішення №0000662320/0 від 05.05.2004р. про застосування до СПД

ОСОБА_1 штрафних санкцій на підставі підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України „Про

порядок  погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення  п. 1 ст. 3; 

п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р.  на суму 2555грн. та рішення про застосування

фінансових санкцій НОМЕР_2 на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону України „Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. на суму

3400грн.

Прийняття

наведеного  податкового повідомлення

-рішення та рішення стало підставою звернення ДПІ до господарського суду із

відповідним позовом, який господарським судом задоволено частково.

Застосування

позивачем фінансових санкцій у вигляді штрафу на загальну суму 3400грн. є

неправомірним на підставі наступного.

Судова

колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в

оскаржуваному судовому рішенні стосовно відмови у задоволенні стягнення штрафу

у сумі 3400грн. застосованого контролюючим органом за продаж алкогольних напоїв

неповнолітній особі. Так відповідно до вимог пункту 5 Постанови КМУ від

02.06.2003р. № 790 Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій,

передбачених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і

обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів”, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є

акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених

законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і

роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений

органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні

порушені норми законодавства.

Відповідно

до вимог ч.6 ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів” від 19.12.1995р.  роздрібна

торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися

суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її

виробниками, за наявності у них ліцензій. Наведеним законом забороняється

продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

 З наявного 

у справі акту перевірки не вбачається, що перевірку наявності ліцензії

здійсненого органом який її видав, актом перевірки не доведено, що алкогольні

напої відпускалися особі, яка не досягла 18 років, крім того необґрунтованість

застосування штрафної санкції додатково спростовується наявною на час перевірки

у  СПД ліцензії  НОМЕР_3 на право здійснення роздрібної

торгівлі алкогольними напоями.

Що

стосується застосування  контролюючим

органом фінансових санкцій на загальну суму 2555грн. то судова колегія зазначає

наступне.

Відповідно

до вимог п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

від 21.12.2000р. № 2181 -ІІІ (зі змінами та доповненнями), контролюючий орган

зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника

податків у разі якщо:

а)

платник податків не подає у встановленні строки податкову декларацію;

б)

дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать

про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у

податкових деклараціях;

в)

контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій

платником податків декларації, які призвели до заниження або завищення суми

податкового зобов'язання;

г)

згідно з Законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування

окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Перелічені

підстави та встановленні вимоги у п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від

21.12.2000р. №2181-ІІІ, зі змінами та доповненнями не мають відношення до

застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України „Про

застосування  реєстраторів  розрахункових операцій в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”  та

Закону України „Про державне регулювання виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв спирту етилового, коньячного і плодового,

алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Податкові

повідомлення -рішення приймаються податковим органом на суму визначеного

податкового зобов'язання. Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону України від

21.12.2000р. №2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, податкове зобов'язання -це

зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових

фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або

іншими Законами України, тоді як штрафні санкції, застосовані відповідачем на

підставі п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  із змінами та доповненнями  та абз. 5 та абз.8 ч.2 ст.17 Закону України

„Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. із змінами

та доповненнями  не є податком,

податковим зобов'язанням.

Відповідно

до вимог п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від

21.12.2000р. №2181 -ІІІ (зі змінами та доповненнями), податкове повідомлення

-це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків

сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у

випадках, передбачених цим Законом.

Отже,

прийняття податкового повідомлення - рішення податковим органом може бути лише

у разі не сплати платником податків, податків і зборів (обов'язкових платежів),

вичерпний перелік який  визначено у

статтях 14 і 15 Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. №77/97-ВР

зі змінами та доповненнями, серед яких не зазначені штрафні санкції,

застосовані на підставі Закону України „Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”  зі

змінами та доповненнями.

Таким

чином, обов'язок юридичної особи щодо сплати штрафних санкцій, застосованих на

підставі  наведених законів не належить

до категорії податкового зобов'язання.

Відповідно

до вимог пункту 1.5 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами

та доповненнями, положення цього Закону поширюється лише на штрафні санкції,

які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил

оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки

штрафні санкції застосовані до позивача у даному випадку не за порушення правил

оподаткування, у позивача  не було

законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на

них вимог Закону України „Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами„ від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ зі змінами та

доповненнями щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Разом

з тим, у зв'язку з відсутністю у ДПІ правових підстав для визначення штрафних

санкцій  на час перевірки за порушення

передбачене п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із

змінами та доповненнями повідомлення-рішення 

не може бути визнано неправомірним 

в цілому, оскільки контролюючим органом в цій частині на загальну суму

2555грн. цілком обґрунтовано встановлено порушення збоку СПД ОСОБА_1 вимог

чинного податкового законодавства.

Що

стосується решти заявлених вимог , а саме на суму  1227,55 грн. то така сума заявником не

підтверджена взагалі, оскільки податковим повідомленням  - рішенням 

застосована штрафна санкція у сумі 2555 грн.,   рішенням 3400 грн., а позов заявлено на  суму 7182,55 грн.

Відтак,

наведене свідчить про обґрунтованість висновків наведених господарським судом в

оскаржуваному рішенні, відповідність їх вимогам чинного податкового та

процесуального законодавства та відповідно про відсутність  підстав для зміни або скасування

оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС

України,      колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Рішення

господарського суду Одеської області від 11 серпня  2006р. зі справи № 34/234-06-5780 - залишити

без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Ухвала

в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і

може бути оскаржена в касаційному порядку.

 Головуючий, суддя

 Жеков В.І.

Судді

 Картере В.І.

Пироговський

В.Т.