Постанова

від 23.06.2008 по справі 33/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 23.06.2008                                                                                          

№ 33/134

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Пашкіної С.А.

          Калатай 

Н.Ф.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 Від позивача - Падалка К.В. (довір. №11/08 від

22.01.08);  Від відповідача -       ОСОБА_1 - директор;

                                      Якимчук

С.М. (довір. б/н від 25.03.2008р.);

 Від третьої особи -    не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Акціонерна

страхова компанія "АСКО-Медсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

07.04.2008

 у справі № 33/134 (Мудрий С.М.)

 за позовом                               Акціонерного

товариства закритого типу "Акціонерна страхова компанія

"АСКО-Медсервіс"

 до                                                   Приватного

підприємства "Торговельний дім "Афіна"

 третя особабез самостійних вимог           ОСОБА_2

 про                                                 

стягнення 91207,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

07.04.2008р. в позові відмовлено повністю.

          Рішення суду першої інстанції

грунтується на тому, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди , що сталася

24.02.2007р. в м. Києві  по вул.

Богатирській  за участю автомобіля

„ГАЗ-ЧАЗ” НОМЕР_1, що належить Приватного підприємству Торговельний дім

„Афіна”, яким керував ОСОБА_2, автомобіля „ВАЗ-2107” , НОМЕР_2, який не

рухався, та автомобіля Ford Fusion НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_3, завдано

шкоди автомобілю Ford Fusion НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_3 Акціонерним

товариством закритого типу  „АСК „АСКО

„Медсервіс” згідно з умовами договору  

№СО-06-0610-06  страхування

наземного транспорту сплачено страхувальнику (ОСОБА_3) суму страхового

відшкодування в розмірі 69 241, 87 грн.         

          Місцевий господарський суд зазначає

про те, що винна у скоєні ДТП особа ОСОБА_2 була працівником (водієм)

відповідача.

          Однак, як зазначає суд, що  ОСОБА_2, керував транспортним засобом у стані

алкогольного сп'яніння, тобто всупереч посадової інструкції, з якою при

працевлаштуванні  ОСОБА_2 було

ознайомлено, пунктом 3.11 якої передбачено 

що водію-експедитору категорично забороняється вживати під час роботи

алкогольні напої та використовувати автомобіль для власних потреб без

письмового дозволу директора 

підприємства в неробочий час з 18.30 год. до 08.30 год., у вихідні та

святкові дні.  В зв'язку з тим, що ДТП

сталося не під час виконання трудових обов'язків водієм ОСОБА_2 то і

відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести не відповідач , а водій

ОСОБА_2

         Не погоджуючись із вказаним рішенням

суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить

Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від

07.04.2008р. та прийняти нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги.

         В апеляційній скарзі  позивач вказує про те, що  Господарським судом міста Києва при розгляді

справи  не була врахована та обставина,

що під час розгляду кримінальної справи, щодо дорожньо-транспортної пригоди,

відповідач  не ставив питання про

притягненняОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння

транспортним засобом, що належить відповідачу. Цей факт свідчить про те, що

ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем з відома відповідача.

         В судове засідання апеляційної

інстанції двічі не з'являлась  третя

особа, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладався.

Враховуючи

те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників

судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної

скарги, явка представників сторін у засідання апеляційної інстанції не визнана

обов'язковою та враховуючи думку представників сторін щодо розгляду апеляційної

скарги у відсутності третьої особи  колегія  суддів вважає можливим здійснити перевірку

рішення суду першої інстанції за наявними у справі матеріалами без представника

третьої особи.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги,

наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія

суддів встановила наступне.

           24.02.2007р. в м. Києві  по вул. Богатирській сталась

дорожньо-транспортна пригода за участю 

автомобіля „ГАЗ-ЧАЗ” , НОМЕР_1, що належить Приватному підприємству  Торговельний дім „Афіна”, яким керував

ОСОБА_2, автомобіля   Ford Fusion НОМЕР_3,

яким керував ОСОБА_3 та є власником цього транспортного засобу, автомобіля

„ВАЗ-2107” НОМЕР_2, який не рухався.

        Внаслідок ДТП автомобілю Ford Fusion

НОМЕР_3 були завдані механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про

дорожньо-транспортну пригоду 

Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 

       Акціонерним товариством закритого

типу  „АСК „АСКО „Медсервіс” згідно з

умовами договору   №СО-06-0610-06  страхування наземного транспорту сплачено

страхувальнику (ОСОБА_3) суму страхового відшкодування в розмірі 69 241, 87

грн.

       03.03.2008р. до Господарського суду

міста Києва надійшла позовна заява  до

Приватного підприємства  Торговельний дім

„Афіна”  про стягнення 91 207,90 грн., а

саме 69 241,87 грн. страхового відшкодування, сплаченого позивачем

страхувальнику, 34,05 грн. оплата за довідку 

про обставини ДТП, 632,00 грн. - оплати експертних послуг, па всього

загальний розмір  фактичних затрат,

понесених позивачем у зв'язку із сплатою страхового відшкодування складає 70

159,92 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 3 508 грн. 00 коп.

оплати за надання юридичних послуг адвоката та 17 539,98 грн. витрат позивача

по сплаті прибутку.  

        Оспорюваним рішенням місцевого

господарського суду в позові відмовлено.

         Колегія суддів вважає що вказане

рішення Господарського суду міста Києва підлягає зміні з наступних підстав.

Свої  вимоги 

позивач обґрунтовує тим, що 23.05.2007р. Оболонським районним судом м.

Києва розглянуто справу про притягнення до кримінальної відповідальності

ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_2 24 лютого

2007р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним

автомобілем  ГАЗ-ЧАЗ,НОМЕР_1, рухаючись

по вул.. Богатирській зі сторони проспекту Московського в напрямку  вул. Лугової, грубо порушуючи  вимоги п.п.2.9а, 12.1 ПДР України, не

впоравшись з керуванням, переїхав 

розподільчу зелену смугу, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив

зіткнення з автомобілем Ford Fusion НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_5, який рухався

в зустрічному напрямку, з послідуючим наїздом автомобілем  Ford Fusion на автомобіль „ВАЗ-2107”,

НОМЕР_2, що стояв, в результаті чого 

пасажир автомобіля „ГАЗ-ЧАЗ” ОСОБА_6отримав тілесні  ушкодження. 

Вироком  Оболонського районного

суду м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого

ст.286 ч.2 КК України і призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення

волі з позбавленням права  керувати

транспортним засобом  строком на 2 роки.

Згідно

з умовами договору страхування наземного транспорту, укладеного  між позивачем та ОСОБА_3, позивач

зобов'язався в разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику

страхове відшкодування.

Відповідно

до звіту №222, матеріальний збиток, завданий власникові Ford Fusion НОМЕР_3, в результаті

його пошкодження  при

дорожньо-транспортній пригоді складає 73 938,10 грн.

Страховим

актом №06-07-035 від 27.03.2007р. 

позивачем було встановлено  розмір

страхового відшкодування в обсязі 69 241,87 грн., яке позивач сплатив

страхувальнику, що підтверджується 

платіжним дорученням № 0018456 від 29.03.2007р.

Винна

особа у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 була працівником (водієм)

відповідача (наказ №ОФ-75-06-01 від 18.10.2006р.).

Відповідно

до частини першої статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка

відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу)

до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не

встановлений законом. Стаття 27 Закону України “Про страхування” зазначає, що до

страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового

страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке

страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,

відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна

норма міститься і в ст.993 Цивільного кодексу України відповідно до якої до

страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового

страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке

страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,

відповідальної за завдані збитки.

Як

вбачається з матеріалів справи винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди,

яка сталася в м. Києві  по вул.

Богатирській  визнано ОСОБА_2

Статтею

1187 Цивільного Кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є

діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних

засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,

радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких

звірів, утриманням службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює

підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом  підвищеної

небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право

власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє

транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або

утримання якого створює підвищену небезпеку.

Господарським  судом міста Києва встановлено, що при  працевлаштуванні з ОСОБА_2укладено

договір  №01-10/06 від 18.10.2006р. про

повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія-експедитора, ознайомлено

під розпис з посадовою інструкцією водія-експедитора  від 18.10.2006р., ознайомлено з інструкцією

по охороні праці для водіїв від 18.10.2006р.

Однак

висновки суду першої інстанції  про те,

що  ОСОБА_2  скоїв дорожньо-транспортну пригоду  24.02.2007р. не під час виконання трудових

обов'язків , оскільки неправомірно заволодів транспортним засобом  (ч.3 ст.1187 ЦК України), відмовивши в позові

позивачу, не грунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві з огляду

на наступне.

В

пункті 4  Постанови Пленуму Верховного

суду України від 27.03.1992р. №6 із змінами і доповненнями  Верховний суд звертає увагу на те, що

джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність,

здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через

неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню,

транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого,

господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова

відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при

цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих

властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху

автомобіля).

Під

володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або

громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу

права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з

інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не

вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності

за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в

силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор

тощо).

          Відповідно до п. 8 зазначеної

постанови Пленуму Верховного суду  з

винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на

виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі

відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати

стягуються в цих межах та враховуючи норми ст.27 Закону України „Про

страхування”  випливає, що розмір вимоги,

що переходить до страховика  повинна

відповідати сумі понесених  витрат на

виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, в даному випадку   Акціонерним товариством закритого типу „Акціонерна

страхова компанія „АСКО-Медсервіс”.

         З наведених вище положень вбачається,

що саме власник джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду, заподіяну

їхнім працівником під час виконання трудових обов'язків.

           В позовних вимогах позивача про

стягнення з відповідача  3 508 грн. 00

коп. оплати, зробленої позивачем за надання юридичних послуг  за договором №01-08-пр від 01.01.2007р. та  витрат по сплаті податку на прибуток

підприємства у розмірі 17 539,98 грн. слід відмовити, оскільки  такі не є витратами  по виконанню зобов'язання позивачем  по відшкодуванню шкоди, сплаченою позивачем

за договором  страхування ОСОБА_3,

власнику пошкодженого автомобіля Ford Fusion, внаслідок протиправних дій

ОСОБА_2 - водія  Приватного підприємства

„Торговельний дім „Афіна”.

        Твердження відповідача про те, що  ОСОБА_2 самовільно заволодів  автомобілем „ГАЗ-ЧАЗ” НОМЕР_1 і тому

відповідач не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди до уваги колегією суддів не приймається оскільки

спростовуються  доказами, наявними в

матеріалах справи.

         Відповідно до ст.49 ГПУ України суми,

які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача,

адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та

інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому

задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.  

          За таких обставин, Київський

апеляційний господарський суд вважає, що 

рішення Господарського суду м. Києва по справі № 33/134  від 07.04.2008р.  підлягає зміні.

         Керуючись ст.ст.101-105 Господарського

процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства

закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” задовольнити

частково.

  2. Рішення Господарського суду міста Києва

від 07.04.2008р. у справі № 33/134 

змінити, резолютивну частину виклавши в наступній редакції:

           „ Позовні вимоги задовольнити

частково.

             Стягнути з  Приватного підприємства „Торговельний дім

„Афіна” (04021, м.Київ, вул. Рокосовського, 10, р/р 260020100098 в ЗАТ

„ПроКредитБанк” в м.Києві, МФО 320984 код ЄДРПОУ 23503376) на користь

Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія

„АСКО-Медсервіс” (03150, м. Київ, вул. Горького - ,122, р/р 265080130143 в ЗАТ

„Банк НРБ”, МФО 320626, код ЄДРПОУ 13550765) 

відшкодування шкоди в сумі - 70 159 грн. 92 коп.  (сімдесят тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн.,

92 коп.).

            Стягнути з  Приватного підприємства „Торговельний дім

„Афіна” на користь Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова

компанія „АСКО-Медсервіс” суму державного мита в розмірі 693 грн. та 89 грн.

витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              В іншій частині позову

відмовити”.

  3. Видачу наказу на виконання постанови

доручити Господарському суду м. Києва.

4.  Матеріали справи № 33/134 повернути до

Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Пашкіна С.А.

Калатай  Н.Ф.

 27.06.08 (відправлено)