Рішення

від 07.08.2008 по справі 15/53-08-1226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/53-08-1226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "07" серпня 2008 р.Справа  № 15/53-08-1226

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –       Потопа В.О., Заєць Н.О.,

від відповідача -     не з'явився,

від третьої особи -  Гречко Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Рембуд”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Рівненська обласна рада, до Затоківської селищної ради про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:  

В засіданнях суду 18.07.2008 р., 30.07.2008 р. та 06.08.2008 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство „Рембуд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради про визнання права власності на будівлю спального корпусу та будівлю сторожів, які розташовані за адресою: смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ВАТ „Рембуд” створено відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна у Рівненській області № 928 від 30.08.1996 р., яким був затверджений план приватизації підприємства „Рембуд”. При цьому позивач вказує, що ВАТ „Рембуд” є правонаступником Рівненського облрембудтресту, на балансі якого перебувала база відпочинку „Рівненчанка”, яка знаходиться в смт. Затока Одеської області.

Так, позивач зазначає, що будівництво вказаної бази відпочинку відбувалося з використанням сил і коштів Рівненського облрембудтресту та на підставі дозволу того ж Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів № 186 від 16.05.1981 року. В подальшому відповідно дозволу Виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 02.09.1988 року Рівненським облрембудтрестом за власний рахунок було проведено реконструкцію вказаної бази відпочинку, а саме: будівництво двоповерхового спального корпусу літнього типу на 60 місць замість існуючого. У 1996-2005 роках позивачем було збудовано їдальню бази відпочинку загальною площею 345 кв.м, право власності на яку було визнано за ВАТ „Рембуд" на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2005 року.

Крім того, позивач вказує, що на території бази відпочинку знаходиться і інше майно ВАТ „Рембуд”, а саме: будівля санітарного вузла, споруда водонапірної башти, адміністративне побутове приміщення, а також за власний рахунок прокладені мережі електрозабезпечення 0,4 кВ.

Також позивач зазначає, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Рівненській області № 32 від 16.01.1996 року був затверджений перелік об'єктів обласної комунальної власності, по яких прийнято рішення з приватизації  шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства, в якій було включено і базу відпочинку „Рівненчанка".

20.08.2000 р. з метою будівництва і належного обслуговування бази відпочинку ВАТ „Рембуд” було укладено із Затоківською селищною радою м. Білгород-Дністровського Одеської області договір оренди земельної ділянки, на якій розташована вказана база відпочинку, терміном на 25 років.

Разом з тим, на думку позивача, оскільки ВАТ „Рембуд" на протязі більше 25-ти років утримує базу відпочинку „Рівненчанка", тому має пріоритетне право викупу будівлі спального корпусу та будівлі сторожів, так як ці будівлі є невід'ємною складовою частиною цілісного комплексу бази відпочинку „Рівненчанка" в смт. Затока Одеської області. Також, на думку позивача, відповідно до вимог ст.ст. 328, 331 ЦК України ВАТ „Рембуд” має законне право власності на збудовані своїми силами приміщення бази відпочинку, тобто які новостворені ним в ході своєї виробничої діяльності. У зв'язку з тим, що ВАТ „Рембуд” на протязі більше 10 років тривало, добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном бази відпочинку „Рівненчанка", при цьому вкладаючи кошти на його реконструкцію та на покращення умов для відпочиваючих, тому відповідно до вимог ст.ст. 344, 345 ЦК України набуває право власності на це майно шляхом набувальної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2008 р. порушено провадження у справі № 15/53-08-1226 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 25.04.2008 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, згідно яких позивач просив суд визнати за ВАТ „Рембуд” право власності на самочинно збудоване нерухоме майно бази відпочинку „Рівнечанка”, а саме: на будівлю спального корпусу та будівлю сторожів, які розташовані за адресою: вул. Приморська, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. При цьому як на підставу позовних вимог позивач послався на ст.ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України. Також згідно вказаної заяви позивачем було визначено Рівненську обласну раду як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2008 р. по справі №  15/53-08-1226 змінені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Рембуд” прийняті до розгляду та залучено до участі у справі Рівненську обласну раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач згідно ст. ст. 376, 392 Цивільного кодексу України просив суд визнати за ним право власності, крім будинку сторожів, також на самовільно збудовану єдину неподільну річ: спальний корпус з вбудованою їдальнею бази відпочинку „Рівнечанка” загальною площею 968,2 кв.м, розташований за адресою: смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області та зазначений у технічному паспорті БТІ літерою „А”.

Відповідач відзив на позов не надав, проте надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника з урахуванням наявних в матеріалах справи документів. У зв'язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у поясненнях на позовну заяву (а.с. 36-38 т.2) та у поясненнях щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 60-62).

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський встановив наступне.

Згідно листа виконавчого комітету Одеської обласної ради від 04.09.1981 року за вих. № 2790/19 (а.с. 8 т. 1) облвиконком не заперечував проти будівництва Рівненським облкомунуправлінням бази відпочинку згідно генерального плану забудови смт. Затока.          

02.09.1988 р. виконкомом Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящихся за клопотанням Рівненського облрембудтресту видано дозвіл (а.с.10) на здійснення робіт, згідно якого УПТК Рівненського облрембудтресту було дозволено провести реконструкцію з установкою двоповерхового корпусу літнього типу на 60 місць замість існуючого в таборі відпочинку „Рівненчанка”. Так, позивач вказує, що на підставі вказаного дозволу Рівненським облрембудтрестом за власний рахунок було проведено реконструкцію вказаної бази відпочинку, а саме: будівництво двоповерхового спального корпусу літнього типу на 60 місць замість існуючого.

Розпорядженням Голови Рівненської обласної державної адміністрації „Про приватизацію орендного підприємства „Рембуд” від 28.12.1995 р. № 295 орендне підприємство „Рембуд” було включене у перелік об'єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації, а Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області було доручено провести роботу по приватизації майна ОП „Рембуд”.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 32 від 16.01.1996 р. (а.с. 32 т.2) був затверджений перелік об'єктів обласної комунальної власності, по яких прийнято рішення з приватизації  шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства згідно чинного (на той момент) законодавства. У вказаний перелік було включено Орендне підприємство Рівненську виробничу ремонтно-будівельну фірму „Рембуд”.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 928 від 30.08.1996 р. „Про створення відкритого акціонерного товариства „Рембуд”, затвердження плану приватизації орендного підприємства Рівненської виробничої ремонтно-будівельної  фірми „Рембуд” та статуту ВАТ „Рембуд” (а.с. 144 т. 1) був затверджений план приватизації орендного підприємства Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” та статут ВАТ „Рембуд”.  

12.09.1996 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради було зареєстровано Відкрите акціонерне товариство „Рембуд”, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 229022 (а.с. 5 т. 2). Як вбачається зі статуту ВАТ „Рембуд” (а.с. 1-4 т. 2), ВАТ „Рембуд” засноване відповідно до рішення організації орендарів Рівненської комунальної виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” (протокол № 9 від 19.08.1996 р.) та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 29.01.1996 р. № 70 шляхом перетворення Орендного підприємства Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” у ВАТ „Рембуд”. Також згідно п. 1.2 статуту ВАТ „Рембуд” товариство є правонаступником орендного підприємства „Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд”.

Як вбачається з протоколу засідання комісії по оцінці вартості майна Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” № 2 від 20.02.1996 р. (а.с. 45 т. 2), комісією по оцінці вартості майна ОП фірми „Рембуд” підтверджено оціночну вартість цілісного майнового комплексу та вилучено з акту оцінки об'єкти соціальної сфери на суму 6 317 961 тис. крб., обладнання житла соціальної сфери на суму 54 391 тис. крб.

Згідно акту оцінки вартості майна ОП Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” (а.с. 68-70), затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 27.06.1996 р., вартість цілісного майнового комплексу зменшено, зокрема, на вартість майна, для якого встановлені пільги.

Як зазначено в листах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 24.07.2008 р. № 11-04-02293 (а.с. 111 т. 2) та від 28.07.2008 р. № 05-002-02309 (а.с. 114 т. 2), в додатку 4а до акту оцінки перелічені об'єкти в смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області: будинок бази відпочинку (введений в експлуатацію 12.1989 р.) та будинок сторожів (введений в дію 06.1993 р.), на який позивач як правонаступник Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” просить визнати за ним право власності. При цьому у вказаному листі від 28.07.2008 р. відділення Фонду держмайна зазначено, що вказані об'єкти були як капітальні споруди.                      

Разом з тим, як вбачається з плану приватизації ОП Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” (а.с. 104-108 т. 2), затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 30.08.1996 р., в п. 5.1 розділу 5 „Порядок і умови використання об'єктів соціально-побутового призначення” вказано, що трудовому колективу передається безоплатно: будівля оздоровчого комплексу, база відпочинку смт. Затока, обладнання об'єктів соціальної сфери.

Таким чином, будинок бази відпочинку та будинок сторожів не увійшли до статутного фонду ВАТ „Рембуд” як майно комунальної власності, а були передані позивачу у власність безоплатно як майно трудового колективу орендного підприємства Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” .

Між тим третя особа, заперечуючи проти позову, зазначає, що спірні будівлі залишилися у комунальній власності Рівненської області з перебуванням на балансі утвореного під час приватизації ВАТ „Рембуд”. Однак, докази, які підтверджують доводи третьої особи про наявність у облради права комунальної власності на спірні об'єкти,  в матеріалах справи відсутні. Посилання третьої особи на Інструктивний лист Фонду державного майна України від 06.03.2003 р. № 10-25-2822, у відповідності з яким, на думку третьої особи, спірні об'єкти були передані трудовому колективу ОП „Рембуд” безоплатно, тобто у користування, судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний лист не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не пройшов державну реєстрацію як підзаконний нормативно-правовий акт.             

Разом з тим, враховуючи те, що ВАТ „Рембуд” засноване організацією орендарів Рівненської виробничої ремонтно-будівельної фірми „Рембуд” та є правонаступником вказаної фірми, а також приймаючи до уваги факт користування позивачем вказаним будинком сторожів, що не спростовано третьою особою, суд вважає, що саме позивач є власником спірного будинку сторожів, розташованого на території бази відпочинку „Рівнечанка” за адресою: смт. Затока  Білгород-Дністровського району Одеської області.

Так, ст. 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен  має  право володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Також згідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Враховуючи те, що право власності позивача на зазначений будинок сторожів не визнається відповідачем, оскільки відповідач не видає позивачу свідоцтво про право власності на цей будинок, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на будинок сторожів, розташований на території бази відпочинку „Рівнечанка” за адресою: вул. Приморська, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області район, смт. Затока  вул. Приморська.   

Щодо позовних вимог про визнання за ВАТ „Рембуд” права власності на самовільно збудовану єдину неподільну річ: спальний корпус з вбудованою їдальнею бази відпочинку „Рівнечанка” загальною площею 968,2 кв.м, розташований за адресою: смт. Затока м.  Білгород-Дністровський Одеської області та зазначений у технічному паспорті БТІ літерою „А”, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом, на протязі 1996-2005 рр. позивачем було здійснено реконструкцію бази відпочинку „Рівненчанка” в смт. Затока Одеської області, що підтверджується відомостями об'ємів виконаних робіт та вартості будівельних матеріалів, актами контрольного обміру виконаних будівельно-монтажних робіт від 15.08.1997 р. та від 16.08.1997 р. Крім того, згідно акту перевірки використання коштів на будівництво бази відпочинку „Рівнечанка” в смт. Затока Одеської області від 20.08.1997 р. фінансування робіт проводилось за рахунок прибутків, які залишались в розпорядженні підприємства, замовником по будівництву бази відпочинку „Рівненчанка” в смт. Затока Одеської області являється ВАТ „Рембуд”.       

Так, у 1998 році Управлінням містобудування та архітектури Одеської облдержадміністрації було затверджено архітектурно-планувальне завдання № 2  на проектування об'єктів нового будівництва, розширення, реконструкцію, капітальний ремонт та комплексний благоустрій територій (а.с. 96-100 т. 1), яким передбачалась  реконструкція столової на базі відпочинку „Рівненчанка” в смт. Затока Одеської області. При цьому в п. 3.3 АПЗ № 2 обмеження щодо реставрації та реконструкції відсутні.

На підставі вказаного АПЗ № 2 позивачем було добудовано до спального корпусу приміщення їдальні (перший поверх) та кімнати відпочинку (другий поверх), здійснено  переобладнання першого поверху спального корпусу, здійснено капітальний ремонт спального корпусу (другий, третій, четвертий поверхи), перебудовано балкони.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2005 р. у справі № 30/382-05-8520 було визнано за ВАТ „Рембуд” право власності на незавершену будівництвом їдальню бази відпочинку „Рівненчанка”, що знаходиться за адресою: вул. Приморська, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що згідно технічного паспорту, виготовленого КП „Білгород-Дністровське БТІ” станом на 20.10.2005 р. їдальня є вбудованим приміщенням у будівлі спального корпусу літ. „А”.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Як встановлено судом, після визнання згідно вказаного рішення суду за позивачем права власності на незавершену будівництвом їдальню позивачем було завершено реконструкцію спального корпусу та їдальні. Крім того, у 2007 році позивачем було

здійснено монтаж та заміну нового кабелю електромереж за власний рахунок, про що свідчать акти здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 105-107 т. 1).   

Між тим, як зазначає позивач, здійснена позивачем перебудова спального корпусу з вбудованим приміщенням їдальні є самочинним будівництвом, оскільки така перебудова  була здійснена без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Однак, частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Також частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.      

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2000 р. між Затоківською селищною радою (орендодавець) та ВАТ „Рембуд” (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець на підставі свого рішення від 28.03.1997 р. № 66 надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,142 га із земель загального користування  в смт. Затока для будівництва і обслуговування бази відпочинку „Рівненчанка” в смт. Затока  по вул. Приморська.  

У своїх поясненнях третя особа посилається на те, що позивач, добудувавши їдальню до будинку бази відпочинку (яка згідно технічного паспорту є будівлею спального корпусу) без згоди власника цього будинку –територіальної громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, порушив право власності третьої особи судом оцінюються критично, оскільки належних доказів в підтвердження своїх доводів про наявність права власності на цей будинок третя особа не надала. Самостійних вимог про визнання права власності на спірні будівлі третя особа в ході розгляду теж не заявляла.

Відтак, судом не встановлено порушення позивачем прав та інтересів інших осіб при здійсненні реконструкції спального корпусу бази відпочинку „Рівненчанка”.

До того ж згідно наявного в матеріалах справи технічного висновку про стан основних несучих конструкцій і інженерного обладнання бази відпочинку, виготовленого  ТОВ „Істок” (а.с. 118-126 т. 1), будівельні конструкції спального корпусу з вбудованим приміщенням їдальні (літ. „А”) бази відпочинку „Рівненчанка” смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області знаходяться у задовільному стані та підлягають подальшої експлуатації.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” станом на 20.10.2005 року, площа спального корпусу зазначена літерою „А” на експлікації плану БТІ і складає 968,2 кв.м.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що позивачем було самочинно здійснено реконструкцію спального корпусу бази відпочинку „Рівненчанка” на земельній ділянці, яка була надана в оренду позивачу, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „Рембуд” про визнання за ним права власності на самовільно збудовану єдину неподільну річ: спальний корпус з вбудованою їдальнею бази відпочинку „Рівнечанка” загальною площею 968,2 кв.м, розташований за адресою: вул. Приморська, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області та зазначений у технічному паспорті БТІ літерою „А”, є цілком обґрунтованими.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „Рембуд” про визнання права власності на майно відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Рембуд”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Рівненська обласна рада, до Затоківської селищної ради про визнання права власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Відкритим акціонерним товариством „Рембуд” (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 404„а”; код ЄДРПОУ 03332234) право власності на будинок сторожів, розташований на території бази відпочинку „Рівнечанка” за адресою: вул. Приморська, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, та на самовільно збудовану єдину неподільну річ –спальний корпус з вбудованою їдальнею бази відпочинку „Рівнечанка” загальною площею 968,2 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Приморська, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області та зазначений у технічному паспорті КП „Білгород-Дністровське БТІ” від 20.10.2005 р. літерою „А”.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його прийняття.

                      Суддя                                                                                       Петров В.С.