Постанова

від 08.11.2011 по справі 2а-8565/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

 08 листопада 2011 року           9:44           справа № 2а-8565/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцькому В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-центр»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про          

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011р. №0002722312

за участю представників сторін:

від позивача: Рудюк В.В.,

від відповідача: Овсяннікова К.В.

          На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-центр»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011р. №0002722312.  

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове рішення № 0002722312 від  11.05.2011р., яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується вищезазначеним актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ротенбергер-центр»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Сталь-Маш»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002722312 від 11.05.2011р., яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 435 999 грн. 00 коп. (основний платіж –348 799 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції –87 200 грн. 00 коп.).

Як свідчать обставини справи, між ТОВ «Ротенбергер-центр»та ПП «Сталь-Маш»з січня 2010р. по жовтень 2010р. укладено усні угоди, за якими ТОВ «Ротенбергер-центр»купувало у ПП «Сталь-Маш»будівельні інструменти.

ПП «Сталь-Маш»виписано ТОВ «Ротенбергер-центр»податкові накладні: №1890401 від 04.01.2010р., №1890102 від 01.02.2010р., №1890103 від 01.03.2010р., №1890104 від 01.04.2010р., №1890505 від 05.05.2010р., №1890106 від 01.06.2010р., №1890107 від 01.07.2010р., №1892807 від 28.07.2010р., №1890108 від 01.08.2010р., №1892608 від 26.08.2010р., №1893008 від 30.08.2010р., №1890109 від 01.09.2010р., у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Представник відповідача посилається не те, що СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ПП «Сталь-Маш»за фактом фіктивного підприємництва за ч.1 ст.205 КК України.

Крім того, в ході досудового слідства встановлено, що ПП «Сталь-Маш», яке має ознаки фіктивності, в свою чергу, за рахунок створення видимості проведення фінансово-господарських операцій, сформувало податковий кредит ТОВ «Ротенбергер-центр». Отже, зазначені договори відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем з                                        ПП «Сталь-Маш»правочинів: обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно  на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів. 

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.  

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:  

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;  

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;  

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності). 

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).  

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ПП «Сталь-Маш»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.  

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.  

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.  

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Сталь-Маш»правочинів.  

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.  

Суд звертає увагу, що суб’єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.  

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ПП «Сталь-Маш»правочинів.  

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором  позивачем було надано продукцію для пакування ПП «Сталь-Маш», яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності –торгівлі.

Дана продукція не є обмеженою в цивільному обороті, отриманою внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з пакування продукції також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять докази виконання умов договору щодо пакування продукції, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)  цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

            Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 даного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну  або скорочену  назву, зазначену у статутних документах  юридичної  особи  або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник  податку на додану вартість;  г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;  е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт,  послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Відповідно до пп.7.2.6 даної статті, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила,  підставою  для  нарахування  податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками артками

платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми,  встановленої  Національним  банком України  для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу  постачальником  від отримувача  таких  товарів (послуг), з визначенням  загальної  суми  такого  платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

          Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону Датою виникнення права платника  податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата  списання коштів з банківського  рахунку платника податку  в  оплату товарів (робіт,   послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Крім того, суд звертає увагу на те, що ПП «Сталь-Маш»видано податкові накладні №1890401 від 04.01.2010р., №1890102 від 01.02.2010р., №1890103 від 01.03.2010р., №1890104 від 01.04.2010р., №1890505 від 05.05.2010р., №1890106 від 01.06.2010р., №1890107 від 01.07.2010р., №1892807 від 28.07.2010р., №1890108 від 01.08.2010р., №1892608 від 26.08.2010р., №1893008 від 30.08.2010р., №1890109 від 01.09.2010р. в зв’язку з чим позивачем було нараховано податковий кредит у відповідності та в порядку із Законом України «Про податок на додану вартість».

З наданих податкових декларацій ТОВ «Ротенбергер-центр»можна зробити висновок, що вказане підприємством задекларовано податкові зобов’язання, які дозволяють дійти висновків про декларування сум зобов’язань з податку на додану вартість співставними з обсягом операцій позивача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

          Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва             №0002722312 від 11.05.2011року.

           Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук

Повний текст постанови складено та підписано в повному обсязі 14 листопада 2011 року.