Постанова

від 20.08.2008 по справі 2/561

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/561

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 серпня 2008 р.                                                                                    № 2/561  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-ОИЛ"

на постановувідЛуганського апеляційного господарського суду08.04.2008

у справі№ 2/561

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-ОИЛ"

доВідкритого акціонерного товариства "Сімейкинське"

простягнення 14 863,75 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідачаповідомлений, але не з'явився

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.08.2008, розгляд справи № 2/561 господарського суду Луганської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Грек Б.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-ОИЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Сімейкинське" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 750,00 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу № ЖС 19/09 від 19.09.2007, та пені у розмірі 3 113,75 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2008 у справі № 2/561 (колегія суддів у складі: Седляр О.О., Зюбанова Н.М., Доманська М.Л.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 11 750,00 грн., пеню у розмірі 272,99 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 120,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 95,45 грн., в решті у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі № 2/561 (колегія суддів у складі: Семендяєва І.В. –головуючий суддя, судді Бойченко К.І., Парамонова Т.Ф.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сімейкинське" на рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2008 у справі № 2/561 задоволено; рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2008 у справі № 2/561 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі № 2/561, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2008.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст.632, 642, 664, 691 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, пп. 7.2.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою своїх позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 11 750,00 грн., пені у розмірі 3 113,75 грн. позивач визначив неналежне виконання відповідачем умов договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 купівлі - продажу макухи соєвої в частині проведення розрахунків за отриманий 20.09.2007 товар у кількості 5 т на суму 11 750,00 грн. по товарно-транспортній накладній № 1295 від 20.09.2007 за довіреністю серії ЯМФ № 839798 від 19.09.2007 водієм Мулик Ю.Л.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні визнав доведеним факт отримання відповідачем зазначеного товару на виконання договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 та зазначив, що посилання відповідача на фальсифікацію вказаного договору є необґрунтованим.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції не взяті до уваги доводи відповідача про те, що у нього є два екземпляри проекту договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007, які були підписані позивачем та передані відповідачу для підписання, але відповідачем ці обидва екземпляри договору не були підписані. З пояснень відповідача вбачається, що позивач сфальсифікував підписання договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007, який складається з двох листів, шляхом заміни другого листа, на якому повинні міститись підписи сторін, на такий же другий лист раніше укладених договорів № ЖС 21/05 від 21.05.2007 або № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007, так як текст цих двох вказаних листів є аутентичним і другі листи договорів № ЖС 21/05 від 21.05.2007, № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007 підписані відповідачем.

У зв'язку з цим апеляційний господарський суд витребував у позивача оригінали всіх раніше укладених договорів: № ЖС 19/09 від 19.09.2007, № ЖС 01/03 від 01.03.2007, № ЖС 20/04 від 20.04.2007, № ЖС 21/05 від 21.05.2007, № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007.

На вимогу Луганського апеляційного господарського суду відповідач подав два оригінали не підписаного відповідачем договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007, які підписані позивачем на першій та другій сторінці кожного з двох екземплярів; підпис представника позивача на кожній сторінці скріплений печаткою позивача. Вказані два екземпляри оригіналів договорів № ЖС 19/09 від 19.09.2007 залучені до матеріалів справи.

Позивач на вимогу суду апеляційної інстанції подав наступні документи, які залучені до матеріалів справи: оригінал договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 (на першій сторінці підпис та печатка позивача відсутні; на другій сторінці є підписи і печатки сторін), та копію цього договору; оригінал та копію договору № ЖС 21/05 від 21.05.2007 (перший та другий лист договору підписані сторонами); оригінал та копію договору № ЖС 20/04 від 20.04.2007 (підписаний сторонами та скріплений печатками другий лист договору); оригінал та копію договору № ЖС 01/03 від 01.03.2007 (підписані та скріплені печаткою сторін перший та другий листи); договір постачання № 32 від 19.07.2007 (оригінал та копія), договір постачання № 29 від 24.07.2007 (оригінал та копія), договір постачання № 11 від 01.03.2007 (оригінал та копія).

Дослідивши подані сторонами договори, апеляційний господарський суд встановив наступне:

- відповідач не заявляв клопотання про надання позивачем оригіналів договорів № 32 від 19.07.2007, № 29 від 24.07.2007, № 11 від 01.03.2007; ці договори, а також договори купівлі - продажу № ЖС 20/04 від 20.04.2007 та № ЖС 01/03 від 01.03.2007 не аутентичні тексту договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 - перший аркуш вищезазначених договорів містить п. п. 1.1 - 5.5, на другому аркуші п. п. 6.1 - 7.9; в той час, як договір № ЖС 19/09 від 19.09.2007 розташований так: на першому аркуші містяться п. п. 1.1 - 5.4, на другому –п. п. 5.5 - 7.8 і зміст цього договору відрізняється від змісту вищевказаних договорів.

- позивач не подав оригінал договору № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007, копію якого надав відповідач до матеріалів справи (оригінал оглянутий у судовому засіданні); текст цього договору аутентичний тексту договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 (другий аркуш договору містить п. п. 5.5-7.8);

- не подання позивачем оригіналу договору № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007 при подачі всіх інших витребуваних договорів свідчить про вірогідність заміни другого аркуша (підписаного та скріпленого печаткою сторін) договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 другим аркушем договору № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007; позивач документально не обґрунтував неможливість подання оригіналу договору № ЖС 21/08/1 від 21.08.2007 та не спростував обґрунтовані доводи відповідача про фальсифікацію договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 вищезазначеним шляхом;

- документи, подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, зокрема, товарно-транспортна накладна № 1295 від 20.09.2007 та податкова накладна від 19.09.2007, не свідчать про те, що 20.09.2007 відбулась поставка відповідачу товару саме за договором № ЖС 19/09 від 19.09.2007;

- враховуючи те, що факт постачання позивачем відповідачу товару в кількості 5 т за договором № ЖС 19/09 від 19.09.2007 є недоведеним, підстав для задоволення позову немає, і, як наслідок, відсутні підстави і для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій –пені;

- неможливо стягнути суму боргу за фактично поставлений товар по товарно-транспортній накладній № 1295 від 20.09.2007, оскільки в цій накладній відсутня ціна товару.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення попередніх судових інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні визнав доведеним факт отримання відповідачем товару на виконання договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007 та зазначив, що посилання відповідача на фальсифікацію вказаного договору є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає даний висновок господарського суду першої інстанції передчасним та таким, що не ґрунтується на перевірці всіх обставин справи.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 44), у письмових поясненнях від 21.01.2008 (а.с. 62-64) посилався на факт фальсифікації договору № ЖС 19/09 від 19.09.2007, що в свою чергу унеможливлює існування договірних відносин між сторонами та наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Натомість, місцевий господарський суд не перевірив обставин, на які посилався відповідач, вказавши лише у мотивувальній частині рішення про необґрунтованість даних посилань, та не зазначив при цьому з чого виходив суд, прийшовши до такого висновку (які докази, наявні в матеріалах справи, та їх дослідження чи навпаки їх відсутність дали підстави прийти до даного висновку).

В свою чергу, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, та прийшовши до діаметрально протилежних висновків, встановлює у мотивувальній частині постанови факт вірогідної фальсифікації позивачем спірного договору, шляхом здійснення порівняльного дослідження спірного договору з раніше укладеними між сторонами договорами та у зв'язку з не вчиненням позивачем процесуальних дій на вимогу суду - неподанням витребуваних документів.

Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із положеннями ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Разом з тим, не визнавши в судовому порядку спірний договір недійсним з підстав, передбачених чинним законодавством, апеляційний господарський суд встановлює факт його фальсифікації позивачем, тобто вчинення останнім кримінально караного діяння, що містить в собі ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, і на підставі цього приймає нове рішення про відмову у позові повністю.

Отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своєї юрисдикції при встановленні факту вчинення позивачем правопорушення, при цьому, в матеріалах справи відсутній вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, який є обов'язковим для господарського суду при вирішенні питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на припущеннях, та не дають можливість прийти до беззаперечного висновку, що дії позивача, пов'язані з укладенням спірного договору та поданням його в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України в обґрунтування заявлених позовних вимог, носять неправомірний характер (містять в собі ознаки правопорушення).

Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до передчасного висновку, що документи, подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, зокрема, товарно-транспортна накладна № 1295 від 20.09.2007 та податкова накладна від 19.09.2007, не можуть свідчити про здійснення 20.09.2007 позивачем поставки відповідачу товару, оскільки судом не досліджувалося питання факту одержання відповідачем товару за вказаною накладною, поза увагою суду залишився лист позивача від 02.11.2007 № 1/10 (арк. справи 10).

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-ОИЛ" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2008 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі № 2/561.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя                                                                                         Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                       Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                         Б.М. ГРЕК