Рішення

від 03.09.2008 по справі 28/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/1

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.09.08 р.                                                                                                    Справа № 28/1                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю  „Микс”,

                    ЄДРПОУ 20334418, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Мегафарм”,

                           ЄДРПОУ 24806400, м.Донецьк

про стягнення 2083 грн. 79 коп.

Представники:

від позивача: Фурсов В.Г. на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 16.07.2007р. по справі №42/16Б   

від відповідача: Бережний І.О. на підставі довіреності б/н від 15.08.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

                                               Відповідно до ст.77 Господарського процесуального

                                                               кодексу України оголошувалась перерва з

                                                              18.08.2008р. по 03.09.2008р.

Підприємство засноване на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм”, м.Донецьк, про стягнення 2083 грн. 79 коп., у тому числі: заборгованість за поставлений товар в сумі 1283 грн. 41 коп., три відсотки річних в сумі 79 грн. 11 коп., інфляційні витрати в сумі 482 грн. 56 коп. та пеня в розмірі 238 грн. 71 коп.

За твердженням позивача відповідач не виконав свої зобов'язання за договором постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р., на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм”, м.Донецьк перед Підприємством заснованим на власності громадянина Ізраілю  „Микс”, м.Донецьк виникла заборгованість в сумі 1283 грн. 41 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р., видаткові накладні №19959 від 10.05.2006р. та №20525 від 15.05.2006р., довіреність серії ЯЛЧ №813486 від 10.05.2006р. на отримання матеріальних цінностей.

         Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/1 та призначив її розгляд на 21.07.2008р.

Ухвалою від 21.07.2008 р. судом  виходячи з того, що позивач та відповідач не з'явились в судове засідання, а також враховуючи, що в судове засідання не надані витребувані судом документи, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 18.08.2008 р.

В засіданні суду 18.08.2008р. позивач підтримав вимоги, заявлені у позовній заяві.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованість за поставлений товар в сумі 1283 грн. 41 коп. Одночасно, проти стягнення трьох відсотків річних в сумі 79 грн. 11 коп., інфляційних витрат в сумі 482 грн. 56 коп. та пені в розмірі 238 грн. 71 коп. заперечує з підстав, викладених у відзиві б/н від 18.08.2008р. на позовну заяву.

До господарського суду 19.08.2008 р. надійшли пояснення позивача № 154-л від 18.08.2008 р. щодо нарахування суми пені,  інфляційних витрат та 3 відсотків річних.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом доданої до позовної заяви копії постанови господарського суд Донецької області від 16.07.2007р. по справі №42/16Б Приватне підприємство засноване на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 16.01.2008р. Ліквідатором Приватного підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк було назначено арбітражного керуючого Фурсова Віталія Гавриловича, ліцензія №116238.

Одночасно, відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 24.01.2008р. по справі №42/16Б строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк був продовжений до 16.07.2008р.

Виходячи з того, що строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк закінчився 16.07.2008р., господарський суд Донецької області ухвалою від 21.07.2008р. зобов'язав Головне управління статистики у Донецькій області надати довідку про наявність позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до довідки №22-10/2359 від 28.07.2008р. Головного управління статистики у Донецькій області станом на 28.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значиться Приватне підприємство засноване на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк.

Одночасно, в судовому засіданні 18.08.2008р. позивачем було додано до матеріалів справи ухвалу господарського суду Донецької області від 13.08.2008р. по справі №42/16Б відповідно до якої строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк був продовжений до 03.09.2008р.

Між Приватним підприємством заснованим на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальності „Мегафарм”, м.Донецьк 14.03.2005р. було підписано договір постачання №П-0570-5, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу лікарські засоби, товари медичного призначення, або іншу продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов, визначених вказаним договором.

Згідно з п.2.1. зазначеного договору асортимент, кількість та ціна кожної партії товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Виходячи зі змісту доданої до матеріалів справи видаткової накладної №19959 від 10.05.2006р. виданої на виконання договору постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 640 грн. 71 коп. з ПДВ. Крім цього, відповідно до видаткової накладної №20525 від 15.05.2006р. виданої на виконання договору постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. позивачем також було поставлено відповідачу товар на суму 642 грн. 70 коп. з ПДВ. Всього на суму 1283 грн. 41 коп.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

         Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець повинен здійснити сплату грошових коштів за поставлений товар не пізніше дати, вказаної у відповідній накладній.

Як встановлено судом, у видатковій накладній №19959 від 10.05.2006р. зазначено дату оплати: 05.06.2006р., а у видатковій накладній №20525 від 15.05.2006р. зазначено дату оплати: 10.06.2006р.

За твердженням позивача відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений йому Приватним підприємством заснованим на власності громадянина Ізраїлю „Микс”, м.Донецьк товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм”, м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1283 грн. 41 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам вказаних статей, не надано до господарського суду доказів сплати грошових коштів в сумі 1283 грн. 41 коп. за поставлений йому позивачем товар. Проте, в судовому засіданні  відповідач повідомив суд, що визнає заборгованість перед позивачем в сумі 1283 грн. 41 коп.

Таким чином, твердження позивача щодо наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм”, м.Донецьк перед Приватним підприємством заснованим на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк в сумі 1283 грн. 41 коп. є обґрунтованими та доведеними належним чином, а вимоги щодо стягнення з відповідача вказаної заборгованості такими, що підлягають задоволенню.

Приватним підприємством заснованим на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України також заявлено вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 79 грн. 11 коп. та інфляційних витрат в сумі 482 грн. 56 коп.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує посилаючись на те, що підписаним між сторонами договором постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. не було передбачено такого виду відповідальності як сплата трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань на суму боргу.

Вказані твердження відповідача спростовані враховуючи наступне:

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків на встановлений договором чи законом.

З вищенаведеної норми вбачається, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право вимагати сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох відсотків річних від простроченої суми, незалежно від  встановлення  договором  даного  виду відповідальності.  Одночасно, договором може бути встановлений  інший розмір відсотків.      

Договором постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. інший розмір відсотків не передбачений, в зв'язку з чим  відповідач повинен сплати позивачу три відсотки річних від простроченої суми, та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат такими, що підлягають  задоволенню, а саме: три відсотки річних в сумі 79 грн. 11 коп. та інфляційні витрати в сумі 482 грн. 56 коп.

Одночасно, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача відповідно до п. 8.1  договору постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення в сумі 238 грн. 71 коп.

Відповідач проти зазначених вимог заперечує посилаючись на пропуск позивачем спеціальної позовної давності.

           Позивач в своїх  поясненнях № 154-л від 18.08.2008 р. зазначає, що перебіг строку позивної давності   починається з моменту прийняття заходів щодо стягнення з покупця суми заборгованості, тобто початком цього строку позовної давності слід вважати 30.05.2008 р., а саме коли позивач дізнався, що його права порушені та направив відповідачеві претензію щодо погашення заборгованості, але суд не погоджується з цим твердженням на підставі наступного.

          Статтею  230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

         Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

        Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

        Оскільки відповідачам у відзиві б/н від 18.08.2008р. було заявлено про застосування строків позовної давності, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Як встановлено судом, у видатковій накладній №19959 від 10.05.2006р. зазначено дату оплати: 05.06.2006р., а у видатковій накладній №20525 від 15.05.2006р. зазначено дату оплати: 10.06.2006р.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.9 договору постачання №П-0570-5 від 14.03.2005р. сторони домовились, що позовна давність по нарахуванню та стягненню  пені і штрафних санкцій встановлюється строком в один рік.

        Відповідно до частини 1  ст.  261 Цивільного кодексу України  перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    Таким чином, суд прийшов до висновку, що нарахування пені  за прострочення виконання зобов'язань за видатковою накладною №19959 від 10.05.2006р. починається з 06.06.2006р. та закінчується через шість місяців, тобто, 06.12.2006р. Позовна давність щодо стягнення пені за вказаною видатковою накладною починається  наступного дня після невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором тобто 06.06.2006 р. та  відповідно остаточно закінчується 06.12.2007р.

       Одночасно, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань за видатковою накладною №20525 від 15.05.2006р. починається з 11.06.2006р. та закінчується через шість місяців, тобто, 11.12.2006р. Позовна давність щодо стягнення пені за  вказаною видатковою накладною починається  наступного дня після невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором тобто  11.06.2006 р., та  відповідно остаточно закінчується  остаточно закінчується  11.12.2007р.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення в сумі 238 грн. 71 коп. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 20, 22, 4-3, 33, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позивні вимоги Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм”, м.Донецьк, про стягнення 2083 грн. 79 коп., у тому числі: заборгованість за поставлений товар в сумі 1283 грн. 41 коп., три відсотки річних в сумі 79 грн. 11 коп., інфляційні витрати в сумі 482 грн. 56 коп. та пеня в розмірі 238 грн. 71 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегафарм” (83076, м.Донецьк, Калінінський район,  пр.Червоногвардійський, буд.20, кв.2, ЄДРПОУ 24806400, р/р №26001201573001 ДРУ КБ „ПриватБанк” м.Донецьк, МФО 335496) на користь Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраілю „Микс” (83011, м. Донецьк, вул.Сергієвська, 13-а, ЄДРПОУ 20334418, р/р №2600001513680 в Донецькій філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817) заборгованість за поставлений товар в сумі 1283 грн. 41 коп., три відсотки річних в сумі 79 грн. 11 коп., інфляційні витрати в сумі 482 грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 90 грн. 32 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 48 коп.   

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін в судовому засіданні 03.09.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 03.09.2008р.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.