Постанова

від 09.09.2008 по справі 2/327

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/327

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.09.08                                                                                           Справа  № 2/327

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.    

                                                                                                            Орищин Г.В.    

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту” від 03.07.2008 р. вих. № 03/07

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2008 р.

у справі № 2/327

за позовом ЗАТ “Завод комунального транспорту”, м.Львів

до ТзОВ “Форум Плюс”, м.Львів

про визнання недійсним договору доручення № ЛФ-1/12-03 від 01.12.2003 р.

За участю представників сторін:

від позивача –не з”явився;

від відповідача - не з”явився

Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р.

          Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2008 р. у справі № 2/327 (суддя Довга О.І.) у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

          Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з”ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що голова правління ЗАТ “Львівський автомобільний завод” є одночасно співзасновником ТзОВ “Форум Плюс” з 50 % часткою в статутному фонді товариства; голова правління позивача діяв всупереч вимог статуту, зловживаючи своїм службовим становищем, що призвело до безпідставного перерахування відповідачу 2 302 603, 34 грн.; у відповідача відсутня довіреність на вчинення юридичних дій, ним також не представлено звіту про виконання доручення і ін.

Позивач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення про вручення знаходиться в матеріалах справи).

Суд апеляційної інстанції виконав умови ст.98 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідно до витягу з ЄДРПОУ ТзОВ “Форум Плюс” зареєстроване як юридична особа за адресою: 80300, Львівська обл., м.Жовква, вул.Шашкевича, 19 А, куди і була направлена ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.08.2008 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.12.2003 р. між ЗАТ “Львівський автомобільний завод”, правонаступником якого є ЗАТ “Завод комунального транспорту” (позивач у справі, довіритель за договором), і ТзОВ “Форум Плюс” (відповідач у справі, повірений за договором) укладено договір доручення № ЛФ-1/12-03 від 01.12.2003 р., за яким довіритель надав право повіреному на розміщення і продаж товарів від імені та за рахунок довірителя, а також на укладання  договорів з покупцями від імені довірителя (а.с.20-22). Згідно з ст.3 цього договору відповідач зобов”язується прикласти усіх зусиль для просування і продажу товару відповідно до побажань довірителя, проводити маркетингові дослідження і рекламу за власні кошти. У разі, коли повірений укладає договір від імені довірителя, при умові повного розрахунку за кожну одиницю товару повірений отримує комісійну винагороду в розмірі 10 % від ціни товару, встановленої довірителем.

Позивач вказує, що договори купівлі-продажу були укладені безпосередньо між ним і споживачами його продукції на підставі прямої домовленості відповідних служб збуту та менеджменту даних підприємств. Споживачі в свою чергу здійснили оплату за придбані автобуси, отримали їх за відповідними видатковими накладними.

Таким чином, підставою заявлених позовних вимог визначено невиконання відповідачем (повірений за договором) робіт по пошуку покупців, просуванню продукції позивача на ринку, передбачених договором доручення від ЛФ-1/12-03 від 01.12.2003 р., тому, на його думку, підстав для проведення оплати за цим договором не було, утворилась фіктивна заборгованість ЗАТ “Львівський автомобільний завод” перед ТзОВ “Форум Плюс”.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2008 р. у справі № 2/327 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту” - без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Судом першої інстанції встановлена відповідність оспореного договору загальним умовам дійсності правочину, тобто умовам, визначеним у ст.203 ЦК України.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд правильно зазначив про необгрунтованість підстав заявленого позову –адже всі головні доводи позивача зведені фактично до виконання сторонами умов договору доручення № ЛФ-1/12-03 від 01.12.2003 р. Проте невиконання чи неналежне виконання правочину не може бути підставою для визнання його недійсним у цілому чи частково. В цьому разі сторона за угодою вправі вимагати розірвання договору чи застосування інших встановлених наслідків.

Вищевказаний підхід колегії суддів співпадає з позицією Верховного Суду України, викладеною в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. № 3 з наступними змінами та доповненнями. Отже, слід зазначити, що юридичні факти чи обставини, які виникають у відносинах між сторонами вже після укладення спірного договору, наприклад, порушення умов цього договору не можуть слугувати підставою для визнання такого договору недійсним.

Наслідки наступного порушення договору (зобов”язань) передбачені в статтях 610-625 ЦК України –сплата неустойки, відшкодування збитків тощо. Підстави для визнання договору недійсним мають виникати чи існувати в момент укладення договору чи передувати цьому моменту. Проблеми та конфлікти, що виникають уже згодом, на стадії виконання договору, не мають наслідком його недійсність.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, протягом часу дії договору між позивачем і відповідачем були підписані акти виконаних за цим договором робіт і проведено оплату в розмірі 2 302 603 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.78-165).

Як суду першої, так і суду апеляційної інстанції позивачем у справі не подано доказів, які б підтверджували безпідставність підписання відповідних актів виконаних робіт і наступного здійснення оплати за ними.

Зокрема, факт надання послуг відповідачем позивачу за договором доручення № ЛФ-1/12-03 від 01.12.2003 р. встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2006 р. у справі № 4/1195-12/202, яким у задоволенні позову ЗАТ “Завод комунального транспорту” до ТзОВ “Форум Плюс” про стягнення 32 200 грн. в якості 10 % комісійної винагороди від вартості начебто проданих автобусів повіреним відмовлено (а.с.47-48). Господарським судом Львівської області при розгляді справи № 4/1195-12/202 встановлено, що ТзОВ “Форум Плюс” на виконання договору доручення № ДФ-1/12-03 від 01.12.2003 р. проводило певні роботи по просуванню та продажу товару –автобусів марки ЛАЗ. Зокрема, було укладено договір про надання агентських послуг з ТзОВ “Торговий дім “Газ авто”, на виконання якого останнім було направлено на адресу ТзОВ “Форум Плюс” заявку-погодження С-09/03-659 від 09.03.2005 р. на придбання автобуса марки ЛАЗ футбольним клубом “Металіст” за ціною 322 000 грн. У подальшому ТзОВ “Форум Плюс” направило ЗАТ “Львівський автомобільний завод” попередню заявку-погодження № 11/03-01 на придбання автобуса футбольним клубом “Металіст”, яка була погоджена останнім.

30.03.2005 р. ЗАТ “Львівський автомобільний завод” з одного боку та футбольний клуб “Металіст” з іншого боку уклали договір купівлі-продажу № 30/03-05-01, за яким ЗАТ “Львівський автомобільний завод” продало, а футбольний клуб “Металіст” купив автобус марки ЛАЗ 4207 ІТ за ціною 322 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Покликання апелянта на те, що Сорокін Ю.І., будучи головою правління ЗАТ “Завод комунального транспорту” на момент виникнення спірних правовідносин, був співзасновником ТзОВ “Форум Плюс”, колегією суддів не береться до уваги, оскільки чинне цивільне та господарське законодавство України не містить обмежень щодо укладення й існування договірних відносин між юридичними особами, в якості керівників і засновників яких є ті самі особи. Вказане обмеження може бути застосоване до правовідносин, пов”язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення у сфері господарювання. Згідно з ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. У даному випадку між сторонами укладалися договори купівлі-продажу за цінами, встановленими самим позивачем.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2008 р. у справі № 2/327 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Завод комунального транспорту” - без задоволення.

          2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                         М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                         Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                      Г.В.Орищин