Рішення
від 22.12.2011 по справі 23/188
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/188

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.12.11 р.                                                                                 Справа № 23/188                               

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк     

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:  Відкрите акціонерне товариство “Овруцький ГЗК “Кварцит”,  смт. Першотравневе   

про стягнення 1 650,00грн.  

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

від позивача: Шевелев В.Г. – юр.   

від відповідача: Ляшко Д.В. – пров. юр.    

від третьої особи: не з'яв.

Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред'явлено позов про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронним перевезенням вантажу (кварцит), відправленого позивачу  Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат  “Кварцит” 30.05.11р. за залізничною накладною на групу вагонів № 33214131 у напіввагоні № 66273558, у сумі 1 650,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена комерційним актом БН 681451/47/128 від 02.06.2011р., складеним станцією Красний Лиман. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені комбінатом збитки має нести перевізник.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що:

- нестача виникла з вини відправника;

- позивачем не доведена ціна продукції, яка перевозилась за спірною відправкою (ст.115 Статуту залізниць України).

ВАТ  “Овруцький ГЗК “Кварцит” надало відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що:

-          втрата вантажу виникла на шляху слідування внаслідок його просипання фактично з технічно-несправного рухомого складу;

-          фактів виявлення втрати вантажу на станціях Південно-західної залізниці не зафіксовано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

30.05.11р. Відкритим акціонерним товариством “Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат  “Кварцит” (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (вантажоодержувач) у напіввагоні № 66273558 за залізничною накладною на групу вагонів № 33214131 зі станції Товкачівський Південно-західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці  відвантажило кварцит СКМ-97. За накладною вага нетто у вагоні – 68 000 кг (брутто – не зазначено, тара -22 200 кг).

Позивач є покупцем залізної руди за договором №1361 укладеним 29.03.10р. з Відкритим акціонерним товариством “Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит”. Згідно рахунку –фактури № РН-0000586 від 31.05.2011р. ціна 1т суміші кварцитової мало зернистої СКМ-97 – 125,00грн. без ПДВ.

На станцію Красний Лиман (побіжна станція) вагон прибув 01.06.11р., де були складені акти загальної форми №№ 1081, 29 від 01.06.11р.

Підстава складання акту загальної форми № 1081: при прийманні потягу під час огляду виявлені воронкоподібні заглиблення над 1-м та 7-м люками посередині; витікання вантажу; з лівої сторони деформований арміровочний лист люка № 7; між кришкою люка № 7 та хребтовою балкою зазор 20мм х 1000мм; з лівої сторони деформований арміровочний лист кришки люка № 1; між кришкою люка № 1 та хребтовою балкою зазор 20мм х 1000мм; проглядається частково закладено дошкою; витікання усунене закладенням щілин клоччям.  

Згідно акту загальної форми № 29 від 01.06.11р. вагон був відчеплений від потягу для перевірки маси вантажу.

На цій же станції було здійснене комісійне переважування вагону, за результатами якого був складений комерційний акт БН 681451/47/128  від 02.06.2011р., згідно з яким:

·          вагон в технічному відношенні справний;

·          з лівої сторони деформовані арміровочні листи кришок люків №№ 1, 7;

·          є зазори між кришками люків №№1, 7 і хребтовою балкою: 20 х 1000мм;

·          інші люки зачинені, двері заварені;

·          над 1 і 7 люками посередині  є заглиблення: 2500  х 800 мм на конус до люків;

·          зважування вагону проводилося на 150 тонних залізничних терезах;

·          вага нетто зважування вантажу 57 000 кг (брутто 79 200 кг, тари з брусу 22 200 кг), нестача вантажу складає 11 000 кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший.

Після переважування спірний вагон був відправлений на станцію призначення за досилочною накладною № 52182995.

По прибутті спірного вагону на станцію призначення працівниками залізниці в комерційному акті зроблена відмітка про те, що при перевірці і видачі вагону з вантажем різниці проти цього акту не виявлено.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть  відповідальність  за  зберігання  вантажу з моменту його прийняття і до видачі  одержувачу в межах,  визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за  незбереження  (втрату,  нестачу,  псування,  пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113  Статуту залізниць  України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника  причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної  відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130  Статуту залізниць  України право на  пред'явлення  до  залізниці  претензій  та  позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за  умови  пред'явлення  накладної,  комерційного акта і документа,  що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.  

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної  відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема  комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114  Статуту залізниць  України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 1 497,00 грн. із розрахунку: 9 980 кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1,5%) х 150,00грн. (вартість 1т кварциту, зданого до перевезення з ПДВ). Позивачем заявлена більша сума, а саме – 1 650,00грн.

          

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково у сумі             1 497,00 грн.

Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність (комерційну) вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що  нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні,  у технічному відношенні,  вагони (ст.31 Статуту залізниць  України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону (деформація арміровочних листів кришок люків №№ 1, 7 і зазори між кришками люків №№1, 7 та хребтовою балкою) і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій під час перевезення, яке здійснювалось на відстань 1 127км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв'язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Красний Лиман, де є пункт комерційного огляду вагонів, це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов'язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності  під  час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні  для  перевезення відповідного вантажу" не тотожні.  Їх варто розрізняти,  тому що вагон може бути цілком  справним, але  таким,  що  не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад,  має стійкий запах,  що впливає на завантажені до нього продовольчі   товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Також при прийнятті рішення судом врахована та обставина, що:

- згідно п.7.11.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої у вересні 2008р. наказом Укрзалізниці № 417-Ц, заборонено подавати під завантаження вагони, що мають „пошкодження або відсутність металевої обшивки, настилу підлоги, борта та інших вузлів кузова, даху, дверей”;

- кришки люків, верхні (арміровочні) листи, хребтова і проміжні (поперечні) балки є складовою частиною підлоги вагону (інші вузли кузова), а тому нещільне прилягання люків до хребтової балки свідчать про несправність (технічну) вагону і такий вагон не повинен був подаватись під завантаження.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314  Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу  України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (87504, м. Маріуполь, вул.. Шевченко, 1, п/р №26002962487612 в ПАТ “ПУМБ” м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ банку 14282829, код ЄДРПОУ позивача 00191129) 1 497,00 грн. основного боргу (вартість нестачі), 92,54 грн. - відшкодування витрат  по  оплаті державного мита, 214,12 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,  а у разі подання  апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

          

Суддя                                                               Матюхін В.І.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено 22.12.2011р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

1 – 3-й особі.

Вик

Тел.381-91-18

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення22.12.2011
Оприлюднено03.01.2012
Номер документу20271103
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —23/188

Ухвала від 01.06.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Бортник О.Ю.

Судовий наказ від 17.12.2010

Господарське

Господарський суд Донецької області

Забарющий М.І.

Рішення від 22.12.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Матюхін В.І.

Ухвала від 23.11.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Матюхін В.І.

Ухвала від 04.11.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Забарющий М.І.

Рішення від 24.05.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Кирилюк Т.Ю.

Постанова від 14.04.2011

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Ухвала від 30.03.2011

Господарське

Вищий господарський суд України

Добролюбова Т.В.

Ухвала від 22.12.2009

Господарське

Господарський суд Донецької області

Забарющий М.І.

Ухвала від 22.12.2009

Господарське

Господарський суд Донецької області

Забарющий М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні