Рішення

від 09.09.2008 по справі 29/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/190

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.09.08 р.                                                                                                    Справа № 29/190                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді В.В. Джарти                                                       

При  секретарі  судового засідання Перекрестній О.О.

за участю:

Представників сторін:

від позивача    Задорожнюк І.В., довіреність № 20-644 від 15.10.07

від відповідача    не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод”        м. Донецьк

До відповідача Комунального  підприємства “Жилищно-эксплуатационная контора № 6 Ленинского района г. Донецка” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 7500,00грн., у тому числі 6104,04 грн. сума основного боргу, 583,00 грн. пені, 96,00 грн. 3% річних, 716,96 грн. інфляційні збитки.

СУТЬ СПОРУ:                           

Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального  підприємства Жилищно-эксплуатационная контора № 6 Ленинского района г. Донецка” м. Донецьк про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 7500,00грн., у тому числі 6104,04 грн. сума основного боргу, 583,00 грн. пені, 96,00 грн. 3% річних, 716,96 грн. інфляційні збитки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії в перегрітій воді № 303453 від 15.10.2007 р., додатки до договору, претензію від 02.06.08, рахунки-фактури, реєстри послуг, розрахунок суми позову.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.08 надав письмові пояснення, якими повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 6104,04 грн. вже після подачі позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 492 від 03.09.08. На стягненні пені в розмірі 583,00 грн., 3% річних в розмірі 96,00 грн. та інфляції в розмірі 716,96 грн. наполягає. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.08 надав докази оплати основного боргу та заявив усне клопотання щодо зменшення суми штрафних санкцій, що підтверджується протоколом судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд, встановив:

Між ЗАТ “Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк (Енергопостачальна органызацыя) та Комунальним  підприємством Жилищно-эксплуатационная контора № 6 Ленинского района г. Донецка” м. Донецьк (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії в перегрітій воді № 303453 від 15.10.2007 р., строком дії до 14.10.2008 р., який вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заяви від однієї із сторін про припинення. Договір укладено з додатками, без протоколів розбіжностей. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

          Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в перегрітій воді в необхідній кількості, а відповідач, в свою чергу зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію в строки, передбачені цим договором. Опалювальний об'єкт – будівля по вул. Футбольна, 26.

 Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що при відсутності приладів обліку або виході його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію провадяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Енергопостачальної органазації. За 5 днів до початку розрахункового періоду Споживач оплачує Енергопостачальній організації вартість вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням остаточної суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

          Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

          Позивач свої зобов'язання за договором, у спірний період, виконав належним чином, поставив відповідачу теплову енергію та пред'явив рахунки-фактури на оплату № 10665D8 від 31.01.08 на суму 3153,02 грн., № 11889D8 від 29.02.08 на суму 2657,92 грн., № 13393D8 від 31.03.08 на суму 2293,10 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути виниклу заборгованість з січня 2008 р. по березень 2008 р. в розмірі 6104,04 грн.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 6104,04 грн., після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджено платіжним документом № 492 від 03.09.08. та позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 26.12.2007 р. по 08.08.2008 р. 3% річних на суму 96,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних нараховані без врахування умов п. 6.1 договору стосовно строку оплати відповідачем отриманих послуг. Так, за прострочення платежу за отримані послуги у січні 2008 р., 3% річних нараховані з 26.12.2007 р. по 08.08.2008 р., тоді як виходячи з умов договору, за прострочення платежу за січень 2008 р. позивач має право нараховувати 3% річних – з 27 грудня 2007 р. Також саме у березні 2008 р., позивач нараховує 3% річних починаючи з 26.02.2008 р. по 08.08.2008 р., тоді як право нараховувати виникає лише 27.02.2008 р.

Таким чином, перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач невірно зазначив період виникнення боргу.   

Суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 0,89 грн., як безпідставно заявлені та задовольняє на суму 95,11 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з січня 2008 р. по червень 2008 р. інфляційні нарахування в сумі 716,96 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні інфляційної складової на суму 0,77 грн., як безпідставно заявлені та задовольняє на суму 716,19 грн.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Пунктом 7.1.3 договору передбачено, що порушення вказаного в п. 6.1 строку оплати – пеня в розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 583,00 грн. пені за період з 26.12.2007 р. по 08.08.2008 р.

Слід зазначити, що нараховувати пеню за січень 2008 р. позивач має право тільки з 27.12.2007 р. по 27.06.2008 р., за лютий 2008 р. – з 26.01.2008 р. по 26.07.2008 р., за березень 2008 р. – право нарахування пені виникає тільки з 27.02.2008 р. по 08.08.2008 р., оскільки відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок, наданий позивачем не суперечить вимогам ст. 232 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача щодо зменшення розміру  пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, а також те, що він оплатив суму основного боргу вже після пред'явлення позову до суду.  

Позивач проти клопотання відповідача заперечує.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи, а саме: визнання відповідачем позовних вимог та оплату суми основного боргу, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені до 145,75 грн.

Таким чином, пеня, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 437,25 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

          В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

          Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк до Комунального  підприємства Жилищно-эксплуатационная контора № 6 Ленинского района г. Донецка” м. Донецьк про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 7500,00грн., у тому числі 6104,04 грн. сума основного боргу, 583,00 грн. пені, 96,00 грн. 3% річних, 716,96 грн. інфляційні збитки задовольнити частково.

Стягнути з Комунального  підприємства Жилищно-эксплуатационная контора № 6 Ленинского района г. Донецка” (83016, м. Донецьк, вул. Дніпродзержинська, 7а, р/р 26006301751299 Банк БО „Юзівське”, МФО 334635, ЗКПО 31714215) на користь Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Ткаченко, 122, п/р 26006198028081 ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЗКПО 30939178) 716,19 грн. - індексу інфляції, 95,11 грн. - 3% річних,   437,25 грн. – пені, 100,00 грн. – державного мита, 115,68 грн. – плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення 6104,04 грн. боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

У задоволені вимог щодо стягнення пені в залишковій частині в розмірі 145,75 грн.  відмовити у зв'язку із зменшенням її розміру судом.

У задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,89 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 0,77 грн. відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлення.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Джарти В.В.