Постанова

від 24.06.2008 по справі 15/199-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2008 р.                                                          

Справа № 15/199-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Бухан А.І. ,  Демченко В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

при секретарі

Парасочці Н.В.,

за

участю представників:

позивача         

-

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

відповідача

-

Сапіча В.М.

розглянувши

в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного

підприємства "Хлібна база № 82" (вхідний № 1241С/3-9)

на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2008 року по справі №

15/198-08

за

позовом Фізичної

особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до 

Державного підприємства " Хлібна база № 82", АДРЕСА_1

про стягнення 463254,80 грн.

встановила:

Рішенням

господарського суду Сумської області від 05.05.2008 року по справі № 15/199-08

(суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з  Державного підприємства " Хлібна база №

82" на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 273873,79 грн. боргу,

73700,55 грн. інфляційних збитків, 44258 грн. пені, 3918,31 грн. витрат по

держмиту, 113,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу, в іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач

з даним рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся

до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить змінити рішення господарського суду Сумської області по справі №

15/199-08 у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення

для справи та направити справу на новий розгляд у іншому складі суду.

Позивач  свій відзив на апеляційну скаргу не подав,

але його представники  у судовому

засідання просили  прийняте по справі

судове рішення залишити без змін.

Дослідивши

матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши

пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування

господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

зазначає наступне.

Приймаючи

оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів

встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за

якими встановив, що 01.10.2006р. позивач та відповідач уклали договір підряду №

4 рс, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався виконати з використанням

своїх матеріалів ремонт приміщення відповідача. Ціна договору склала 319000,00

грн., що підтверджується локальним кошторисом 2-1-1 на загально-будівельні

роботи (форма №4) та розрахунком договірної ціни складеним на 01.10.2006р.,

який був погодженим сторонами. Відповідно до умов п.3.1 та п.3.2

вищезазначеного договору оплата вартості матеріалів проводиться відповідачем на

протязі 5-ти банківських днів після підписання договору в розмірі 30% від суми

договору, що становить 95700,00 грн., кінцева оплата проводиться на протязі

5-ти банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт.

У

ході судового засідання представник позивача пояснив, що позивачем умови

вищезазначеного договору виконані в повному обсязі (підтверджується актом

приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) від 30.12.2006р. за грудень 2006р. та

довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006 р. (форма № КБ-3)).

Але відповідач, порушуючи умови вищезазначеного договору, не провів розрахунки

з позивачем у визначені договором строки. Тому, відповідно до ст. 530 ЦК

України, 13.04.2007р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про проведення

розрахунків по вищезазначеному договору. 24.04.2007р. відповідач листом №226

підтвердив заборгованість по вищезазначеному договору та в зв'язку з скрутним

фінансовим становищем просив позивача надати йому відстрочку платежу строком на

один місяць. Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунок з

позивачем так і не провів. Тому, 06.08.2007р. позивач вдруге звернувся до

відповідача з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 319000 грн. 00 коп.

протягом 15-ти календарних днів з дня отримання листа. Відповідач у відповідь

на вказану вимогу (лист №476 від 17.08.2007р.) пояснив, що розрахуватися з

позивачем не має можливості, оскільки Держрезерв України заборгував йому значні

кошти за зберігання зерна держави і як тільки він перерахує відповідачу кошти

відповідач зможе розрахуватися з позивачем.

Таким

чином, оскільки відповідач з позивачем по вказаному договору не розрахувався,

на день звернення позивача до суду, залишок заборгованості відповідача по

основному боргу по договору підряду складав 319000 грн. 00 коп. Разом з

тим  позивач подав в судове засідання

заяву про уточнення своїх вимог №45 від 05.05.2008р., в якій просить стягнути з

відповідача 273873 грн. 79 коп. заборгованості по договору підряду № 4 рс від

01.10.2006р., 73700 грн. 55 коп. інфляційних збитків за період з 09.10.2006р.

по 29.02.2008р., 58499 грн. 29 коп. неустойки за період з 09.10.2006р. по

29.02.2008р., оскільки за результатами звіряння розрахунків по вищевказаному

договору за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість на суму

273873 грн. 79 коп., відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від

24.04.2008р. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних

вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідно

до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним

чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої

зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив

прострочення грошового зобов'язання. Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Оскільки

відповідачем не подано доказів сплати боргу, уточнені позовні вимоги визнані в

повному обсязі, тому суд вважає, що уточнені вимоги позивача про стягнення

273873 грн. 79 коп. основної заборгованості по договору підряду є

обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526 Цивільного

кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. Також, відповідно до

заяви про уточнення позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 73700 грн. 55 коп.

інфляційних збитків за період з 09.10.2006р. по 29.02.2008р. Статтею 625

Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено

договором, або законом. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно

стягнення 73700 грн. 55 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають

задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Також, відповідно

до заяви про уточнення позовних вимог, позивачем заявлені вимоги по стягненню

неустойки в розмірі 58499 грн. 29 коп. за період з 09.10.2006р. по

29.02.2008р., відповідно до п. 6.1 договору підряду № 4 - рс від 01.10.2006р.

(за порушення строків виконання зобов'язань по договору винна сторона оплачує

другій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за

період порушення, від суми договору за кожний банківський день прострочки).

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у

суб'єктів господарювання визначаються приписами ст. ст. 534, 549-553, ст. 625

УК України, ст. 225-234 ГК України. Так, у ст. ст. 230-234 ГК України

неустойка, включаючи пеню та штраф, охоплюється терміном «штрафні санкції».

Тому, умовами договору фактично була встановлена штрафна санкція за

прострочення оплати товару у формі сплати пені.

Відповідно

до ч. І ст. 203 ГК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано

належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято уповноваженою стороною.

Також ст. 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином. Тому, пеня, встановлена договором, підлягає сплаті

за весь період часу протягом якого не виконано грошове зобов'язання з

урахуванням строку позовної давності. Правове регулювання позовної давності, у

тому числі в сфері господарської діяльності, здійснюється нормами ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені

застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Тому нарахування пені

повинно здійснюватися за період з 01.03.2007р. по 29.02.2008р. із розрахунку

подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Тобто, розмір пені,

що підлягає стягненню складає 44258,00 грн. В стягненні 14241 грн. 28 коп. пені

відмовлено як нарахованої надмірно.

Викладені

вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають

фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна 

правова оцінка, через що відсутні 

підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по

справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як

свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області  забезпечив 

додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу

України, всебічно, повно та об'єктивно  

дослідив  фактичні обставини

справи та оцінив наявні у ній докази  в

їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України. 

В

обґрунтування своїх апеляційних вимог представник відповідача вказує на те, що

розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі належного

представника ДП "Хлібна база  №

82". Представник ОСОБА_3 який приймав участь у розгляді справи у суді

першої інстанції не мав на це законних повноважень, оскільки  на момент розгляду справи в господарському

суді 5.05.08. ОСОБА_4., особа, якою була підписана довіреність, вже був

відсторонений від посади директора ДП «Хлібна база № 82»та був призначений

ОСОБА_5, який не надавав ОСОБА_3. повноважень  

на   представлення   в  

суді  інтересів   очолюваного ним  державного підприємства. На думку відповідача

це підтверджується наказами Держкомрезерву № 105 від 31.03.2008 року та № 104

від 02.04.2008 року.

Наведені

відповідачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не

підтверджені ні матеріалами справи, ні додатково наданими під час розгляду

апеляційної скарги  письмовими

документами. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 (який був призначений на

посаду  виконуючого  обов'язки директора ДП "Хлібна база  № 82")  

не скасував та не відізвав довіреності ОСОБА_3 Тому на час розгляду

справи у суді першої інстанції 

зазначена  довіреність була

дійсна, через що розгляд справи у суді першої інстанції  відбувався за участю належного представника

ДП «Хлібна база № 82». 

Неправомірність  участі у судових

засіданнях  господарського суду Сумської

області ОСОБА_4 (який нібито  був

відсторонений від здійснення ним 

посадових обов'язків  директора

відповідача згідно з наказами  голови

Державного комітету України з державного матеріального резерву від 31 березня

2009 року № 105 та 2 квітня 2008 року № 104-к) документально не підтверджена,

оскільки доказів звільнення  ОСОБА_4  з цієї 

посади та призначення ОСОБА_5. директором  відповідача останнім  не було надано як під час вирішення

спору  господарським судом першої

інстанції, так і розгляду апеляційної скарги. Так само  відповідачем не надано  документів стосовно результатів

позапланової  перевірки  його 

фінансово-господарської діяльності   

відповідно до  наведеного вище

наказу  голови Державного комітету

України з державного матеріального резерву від 31 березня 2009 року № 105 (які

б підтверджували достовірність  

викладених  у апеляційній скарзі

обставини) та звільнення ОСОБА_4 з посади директор  відповідача. 

Наданий представником  відповідача

висновок суб'єкта оціночної діяльності 

про ідентифікацію невід'ємних покращань 

не розглядався господарським судом Сумської області, через що відповідно

до статті 101  Господарського

процесуального кодексу України не може бути прийнятим у якості доказу

обґрунтованості  його апеляційної

скарги. 

Враховуючи

викладене та керуючись статтями  6, 8,

19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103,

статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення

господарського суду  Сумської області від

05 травня 2008 року у справі  № 15/199-08

залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В. 

                                 Судді                                                                   

Бухан А.І. 

Демченко В.О.