Рішення

від 22.12.2011 по справі 5016/3700/2011(17/176)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" грудня 2011 р.                                 Справа №  5016/3700/2011(17/176)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Лопушанський В.М., директор.

від відповідача - 1: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.04.2011р.

                                  ОСОБА_2, довіреність №122 від 29.11.2011р.

                           - 2:  представник не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/3700/2011(17/176)

     За позовом: Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс», 55000, Миколаївська обл.., м.Южноукраїнськ, Проммайданчик 4, а/с 58,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю  “СІНТЕЗ-ОЙЛ”, 01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, кВ. 248,

до відповідача-2: Приватного підприємства «Автопарус-Центр», 54009, м.Миколаїв, вул. Велика Морська. буд. 51/1; поштова адреса: 54009, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 26-А

про: стягнення заборгованості  у розмірі 801 751,71 грн.,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

          Приватне акціонерне товариство «Південбудтранс»звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  “СІНТЕЗ-ОЙЛ”  та   Приватного підприємства «Автопарус-Центр»про  стягнення заборгованості у розмірі 801 751,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автозаправочної станції за р. № 1631 від 07.09.2010р. та  невиконанням  відповідачем-2 договору поруки від 07.09.2010р.

В ході розгляду справи позивач заявою (вх. № 619 від 21.12.2011р.) уточнив позовні вимоги, якою збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачів суму у розмірі 803 242,60 грн. Виходячи з того, що під збільшенням  розміру  позовних вимог розуміється збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, остання приймається до розгляду щодо  стягнення  з 1- відповідача 485 000,00 грн. -  суми основного боргу, пені у сумі 124 000,00 грн., збитків від інфляції  у розмірі  20 190,00 грн., 3% річних у сумі 11242,60 грн., штрафу в сумі 160000,00 грн.

Відповідач-1 в судовому засіданні 22.12.2011р. уточненні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи у судові засідання не з‘явився, але на адресу суду від останнього надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 27 від 05.12.2011р. ), в якому відповідач-2 позовні вимоги визнав та просив суд розглянути справу без його участі.   

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення  уточнених позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

07 вересня 2010 р. між Закритим акціонерним товариством  “Південбудтранс” (далі-позивач), правонаступником якого з усіма правами та обов‘язками є Приватне акціонерне товариство «Південбудтранс» (далі-відповідач-1)  був укладений договір  купівлі-продажу нежитлової будівлі автозаправочної станції, посвідченого приватним нотаріусом  Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3, відповідно до п 1.1 якого, позивач продав (передав у власність), а відповідач  купив (прийняв у власність) нежитлову будівлю, автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4/1, загальною площею 54,5 кв. м.

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що за домовленістю сторін продаж предмету договору вчинюється за 800 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, які покупець (відповідач-1)  сплачує продавцю (позивач) поетапно згідно попередньо узгодженого з продавцем порядку проведення розрахунку за цим договором, відповідно до якого протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення покупець сплачує продавцю гроші в сумі 150 000,00 грн.. а решту грошей в сумі 650 000,00 грн. покупець сплачує продавцю протягом 10 місяців по 65 000,00 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2010р.

Відповідач-1 свої зобов‘язання  виконав  частково, сплативши частково по договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автозаправочної станції суму у розмірі 315 000,00 грн.

Таким чином, станом на 31.10.2011р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 485 000,00 грн.

          У відповідності до  статті 655 Цивільного Кодексу України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати   майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено поняття Господарського зобов'язання. Так, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З метою забезпечення зобов'язання,  між позивачем та Приватним підприємством "АВТОПАРУС-ЦЕНТР" (надалі- відповідач- 2, поручитель) було укладено договір поруки,у відповідності до якого  поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань, які можуть виникнути між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНТЕЗ-ОЙЛ" та "кредитором" (ПАТ "Південбудтранс") по виконанню договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, автозаправочної станції, зареєстрованого в реєстрі за № 1631 від 07.09.2010 р.

          Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України,

за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов'язання боржником. Порукою  може   забезпечуватися   виконання   зобов'язання  частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору поруки сторони встановили, що обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником  взятих на себе зобов‘язань становить суму  у розмірі 3000,00 грн.

У зв‘язку з вищенаведеним, позивач цілком правомірно звернувся до суду  з вимогою про стягнення з відповідача-2  суми  у розмірі 3000,00 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з наведеного та враховуючи невиконання відповідачем-1 свого обов'язку за договором, позивач надіслав  відповідачу-1 претензію за вих. № 307 від 15.08.2011р. та претензію за вих. № 379 від 19.09.2011р., але станом на момент розгляду справи письмові вимоги залишились без реагування, заборгованість не погашена.      

Крім того, за  несвоєчасність виконання грошового зобов'язання ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Також, пунктом 5.4.1. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автозаправочної станції за № 1631 від 07.09.2010р. сторонами було визначено, у випадку невиконання покупцем своїх зобов‘язань перед продавцем за прострочення сплати ціни предмета договору згідно порядку, передбаченого п.2 договору, покупець зобов‘язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 1 % від суми заборгованосі за договором, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.  

За несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань  пунктом 5.4.2 договору також було встановлено, що покупець на вимогу продавця сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також штраф в розмірі 20 % річних від простроченої суми.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Внаслідок невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі автозаправочної станції за № 1631 від 07.09.2010р., позивачем було нараховано відповідачу  пеню в розмірі - 124 000 грн., збитки від інфляції на суму - 19 705грн., 3 відсотків річних - 10 046,71грн. та  штраф в сумі - 160 000 грн.

Позивачем в ході розгляду справи заявою  було  уточнено позовні вимоги, якою останній  збільшив розмір  позовних вимог та  просив стягнути з 1- відповідача  485 000,00 грн. -  суми основного боргу, пені у сумі 124 000,00 грн., збитків від інфляції  у розмірі  20 190,00 грн., 3% річних у сумі 11242,60 грн., штрафу в сумі 160000,00 грн.,  та  з 2-відповідача –3000, 00 грн., що разом становить 803 432,60 грн.

Судом також за власною ініціативою зроблено перерахунок  збитків від інфляції, пені та 3% річних за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.8., згідно здійсненого розрахунку  розмір пені  становить 40 276 грн. 65 коп.

Крім того, позивачем в ході розгляду справи була подана заява про  вжиття заходів забезпечення позову шляхом  накладення арешту на все майно ТОВ «Сінтез-Ойл», в тому числі на всі основні засоби, що знаходяться на території автозаправочної  станції за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик,4/1.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи подання заяви про забезпечення позову в процесуальному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, при розгляді такої заяви суд застосовує норми зазначеного кодексу, в тому числі норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Таким чином, заявник має обгрунтувати належними доказами наявність підстав для забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).

Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.   

З огляду на викладене, суд вважає, що  уточненні позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачами не заперечені,   тому підлягають   задоволенню частково.

         Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 66,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Уточненні позовні вимоги  Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс»задовольнити частково.

           2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “СІНТЕЗ-ОЙЛ”,  01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, кв. 248, ідентифікаційний код 36962529, на користь Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс», 55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Проммайданчик 4, а/с 58; ідентифікаційний код 31476454, основного боргу в розмірі 485 000,00 грн. (чотириста вісімдесят п‘ять тисяч грн.. 00 коп.), 3 % річних в розмірі- 11 242,60 грн. (одинадцять тисяч двісті сорок дві грн. 60 коп.), збитки від інфляції в сумі- 20 190,00 грн.  (двадцять тисяч сто дев‘яносто грн.. 00 коп.),  пеню –40 276,65 грн. (сорок тисяч двісті сімдесят шість грн.. 65 коп.), штраф –160 000, 00 грн. (сто шістдесят тисяч грн. 00 коп.),  7 162,06 грн. (сім тисяч сто шістдесят дві  грн. 06 коп. ) –державного мита та 210,82 грн. (двісті десять  грн. 82 коп.) -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Стягнути з Приватного підприємства «Автопарус-Центр», 54009,           м.Миколаїв, вул. Велика Морська. буд. 51/1; поштова адреса: 54009,           м.Миколаїв, вул. Лягіна, 26-А,  ідентифікаційний код 35786640, на користь           Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс», 55000,           Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Проммайданчик 4, а/с 58;           ідентифікаційний код 31476454, заборгованість за догвором поруки від           07.09.2010р. в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі  грн. 00 коп.).

    4.    В решті уточнених позовних вимог відмовити.

                     5.    Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

         Рішення підписано 27.12.2011 року.