Рішення

від 20.12.2011 по справі 3/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/336

20.12.11

За позовом   Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До                  Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

                      компанія «Оранта»

Про                стягнення 14 286,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1. –по дов. № 0315 від 16.05.2011

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерне страхова компанія «Оранта»14 286,21 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту № Кіт 003246 від 19.06.2008 внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Хюндай Матрикс, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2150, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який керував автомобілем ОСОБА_2 та скоїв ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8538489), а тому позивач вказує, що обов‘язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 порушено провадження у справі № 3/336 та призначено її до розгляду на 20.12.2011.

Позивач в судовому засіданні 20.12.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.12.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.12.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач ухвалу суду від 07.12.2011 надіслану за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : м. Київ, вул. Жилянська, 75 отримав 12.12.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ в Івано-Франковській області Відідленя Деравтоінспекції  м. Коломия № 80 від 27.05.2009 та постанови Коломийського міськрайонного суду від 03.07.2009 у справі № 3-1539 вбачається, що 21.05.2009 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Коломия по вул. Мазепи навпроти торгового центру «Домотехніка», керуючи автомобілем ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_2 та недотримуючись безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим недодержав п. 13.1. ПДР України.

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 03.07.2009 у справі № 3-1539 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3 у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту № Кіт 003246 від 19.06.2008.

Відповідно до звіту № 194 від 26.05.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 15 056,21 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб‘єктами оціночної діяльності є, зокрема суб‘єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов‘язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб‘єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 194 від 26.05.2009 здійснений оцінщиком ОСОБА_3., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору страхування позивачем було складено страхові акти           № Кіт 003246.L01.01 від 17.06.2009 та № Кіт 003246.L01.02 від 27.07.2009 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховими актами № Кіт 003246.L01.01 від 17.06.2009 та № Кіт 003246.L01.02 від 27.07.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 14 286,21 грн.

Зазначені кошти в розмірі 14 286,21 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 6417 від 22.06.2009 та № 7653 від 28.07.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 286,21  грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб ВАЗ 21150, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1, належить     ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки ВАЗ 21150, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерне страхова компанія «Оранта»та ОСОБА_2 було укладено договір (поліс) № ВВ/8538489 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21150, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2

Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 13.01.2009 до 12.01.2010, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000,00 грн., франшиза –0 грн. (підтверджується інформацією наданою МТСБУ на запит суду від 07.12.2011).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 194 від 26.05.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 15 056,21 грн. Проте, позивачем було виплачено страховику суму пошкодження в розмірі 14 286,21 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВВ/8538489 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не має бути зменшено.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем 13.01.2011 було надіслано відповідачу регресну вимогу за № 42051-01 від 10.01.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 14 286,21 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати.

Дану вимогу відповідач отримав 17.01.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомлення про вручення відправлення.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п‘ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Хюндай Матрікс, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 14 286,21 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 14 285,21 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

             2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерне страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) суму страхового відшкодування в розмірі 14 286 (вісім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 21 коп., 1 411 (сто дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 23.12.2011.