Рішення

від 19.12.2011 по справі 51/299-10/475

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/299-10/475

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/299-10/475

19.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест»

до                   Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка –М»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю

                    «Луганський гофротарний комбінат»

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники: не з'явились.  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка –М»(відповідач) заборгованості в сумі –113 837,50 грн. з них основного боргу –95 018,45 грн., втрат від інфляції –6 829,56 грн. та 3% річних –11 989,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 10/29-ЛГ від 2 серпня 2010 року не виконав, зокрема, не перерахував боргових грошових коштів на рахунок позивача.  

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011р. по справі № 51/299 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест»до Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка –М»- залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. по справі № 51/299 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест»- задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2011р. у справі № 51/299 - скасовано, а справу № 51/299 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1313 від 2.11.2011р., у зв'язку з поверненням Київським апеляційним господарським судом справи № 51/299 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011 року порушено провадження у справі, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський гофротарний комбінат», розгляд справи призначено на 24.11.2011 року.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -  

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2009 року між третьою особою (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 09/53 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець  - прийняти та оплатити гофпродукцію, асортимент, ціна одиниці якої визначена в Додатку до договору та видаткових накладних.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 09/53 третя особа поставила відповідачу товар на суму 230 979,98 грн., при цьому, позивач вказує, що відповідач за товар розрахувався частково на суму 135 961,53 грн., внаслідок чого у відповідача утворився борг перед третьою особою по Договору купівлі-продажу № 09/53 в розмірі 95 018,45 грн., тобто 230 979,98 грн. - 135 961,53 грн.

Позивач вказує, що 2 серпня 2010 року між позивачем (надалі –Новий кредитор) та третьою особою (далі по тексту  - Первісний кредитор) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 10/29-ЛГ (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір відступлення), у відповідності до п. 1 якого Первісний кредитор продав Новому кредитору майнові права, а саме –права та обов'язки за Договором купівлі-продажу від 13.03.2009р. № 09/53 по видатковим накладним, банківським випискам на загальну суму 95 018,45 грн.

З тверджень позивача з'ясовано, що відповідачу було надіслано повідомлення про перехід прав за Договором та вимогу про сплату заборгованості, однак, як вказує позивач, відповідач грошового боргу не погасив.  

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було встановлено судом, 13 березня 2009 року між третьою особою та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 09/53 відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець  - прийняти та оплатити гофпродукцію, асортимент, ціна одиниці якої визначена в Додатку до договору та видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу  № 09/53 третя особа передала товар на загальну суму –230 979,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: ЛГ-0000841, ЛГ-0001034,  ЛГ-0001099, ЛГ-0001478, ЛГ-0001490, ЛГ-0001911, ЛГ-0001921 та ЛГ-0002081 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Покупця на відповідних видаткових накладних та частково його оплатив на суму - 135 961,53 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 27.05.2009р. по 24.02.2010р. (належним чином засвідчені копії виписок про рух коштів містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 2 серпня 2010 року між позивачем та третьою особою  укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 10/29-ЛГ згідно п. 1 якого Первісний кредитор продав Новому кредитору майнові права, а саме –права та обов'язки за Договором купівлі-продажу від 13.03.2009р. № 09/53 по видатковим накладним, банківським випискам на суму 95 018,45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений між третьою особою та позивачем у письмовій формі, нотаріально не засвідчений.  

За таких обставин, укладаючи Договір відступлення з боку позивача, як нового кредитора, та третьої особи, як первісного кредитора, було дотримано встановлених ч. 1 ст. 513 та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України вимог відносно вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, а також матеріальних вимог відносно заміна кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, тобто відповідача по справі.      

Пунктом 2.1 Договору відступлення сторони засвідчили, що сума договору встановлюється у відповідності до акту прийому-передачі та складає 95 018,45 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору Новий кредитор зобов'язується прийняти майнові права, а саме –зобов'язання, права та обов'язки, станом на 2.08.2010р., передбачених Договором купівлі-продажу від 13.03.2009р. № 09/53.

З статті 514 Цивільного кодексу України випливає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України слідує, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.  

Так, укладаючи Договір відступлення Первісний кредитор засвідчив та передав, а Новий кредитор отримав оригінали документів, які обґрунтовують підстави виникнення основного боргу та його розмір в сумі 95 018,45 грн., зокрема:

-          видаткові накладні на суму –230 979,98 грн.;

-          банківські виписки на суму –135 961,53 грн. (п. 1.1. Договору).

З огляду на викладене, третя особа, в силу ст.ст. 512-520 Цивільного кодексу України, передала, а позивач отримав права вимоги на стягнення з відповідача коштів в розмірі 95 018,45 грн., як боргу, який виник у відповідача внаслідок неоплати останнім в повному обсязі поставленого третьою особою товару за Договором купівлі-продажу від 13.03.2009р. № 09/53.

За ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 13.08.2011р. третя особа повідомила відповідача про перехід прав у зобов'язанні за Договором, а 26.08.2010р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості № 88 (копії документів містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що суму заборгованості відповідач позивачу не перерахував.    

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 3.11.2011р. та 24.11.2011р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень; контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвал від 3.11.2011р. та 24.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.  

Зважаючи на викладене, враховуючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів про повернення боргових коштів за Договором відступлення та за Договором купівлі-продажу від 13.03.2009р.            № 09/53, а також доказів про визнання недійсним договору або визнання його в судовому порядку таким, що не відбувся (неукладеним) між сторонами, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача, як Нового кредитора, про стягнення з відповідача, як боржника, заборгованості за Договором відступлення в розмірі 95 018,45 грн. (сума майнових прав переданих за Договором),                 з розрахунку 230 979,98 грн. (сума поставленого товару) - 135 961,53 грн. (частково оплачений товар).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення 11 989,49 грн. втрат від інфляції та 6 829,56 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1 374,38 грн. (1 138,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.      

Стягнути з Дочірнього підприємства Фірма «Екотехніка –М»(ідентифікаційний код: 24363204, адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94-А, п/р 26004175 в КБ «Кредитпромбанк», м. Київ, МФО 300863), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест» (ідентифікаційний код: 37057204, адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Котєльнікова, буд. 3, кім. 8,                                         п/р 260070011242601 в ПАТ «Альфа - Банк», м. Київ, МФО 300346), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 95 018,45 грн. (дев'яносто п'ять тисяч вісімнадцять гривень 45 копійок), втрат від інфляції –6 829,56 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 56 копійок), 3% річних –11 989,49 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 49 копійок) та судові витрати в сумі –1 374,38 грн. (одна тисяча триста сімдесят чотири гривні 38 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                          О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2011р.