Постанова

від 19.07.2012 по справі 51/299-10/475

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2012 № 51/299-10/475

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Шипка В.В.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання: Мельникові О.Г. (помічник судді),

за участю представників сторін:

від позивача: Андраханов В.І. - довіреність № 001 від 14.01.2012 року;

від відповідача: Терещенко О.А. - довіреність № б/н від 01.01.2012 року;

від третьої особи: Андраханов В.І. - довіреність № б/н від 14.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року

у справі № 51/299-10/475 ( суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест»,

до Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат",

про стягнення 113 837,50 грн., -

становив:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 113 837,50 грн. з них основного боргу - 95 018,45 грн., втрат від інфляції - 6 829,56 грн. та 3% річних - 11 989,49 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ТзДВ «Бізнес пейпа інвест» у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

До початку розгляду справи через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні 19.06.2012 року заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників апеляційного провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" слід задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів 13.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат" (Продавець) та Дочірнім підприємством Фірма „Екотехніка-М" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 09/53 (Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити гофпродукцію (товар), асортимент, ціна одиниці якої визначена в Додатку до договору та видаткових накладних.

На виконання умов Договору третя особа поставила відповідачу Товар на загальну суму -230 979,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: ЛГ-0000841 від 14.04.2009 року на суму 5 076,26 грн., ЛГ-0001034 від 04.05.2009 року на суму 45 424,75 грн., ЛГ-0001099 від 08.05.2009 року на суму 30 460,52 грн., ЛГ-0001478 від 10.06.2009 року на суму 33 936,00 грн., ЛГ-0001490 від 11.06.2009 року на суму 39 233,89 грн., ЛГ-0001911 від 17.07.2009 року на суму 14 027,04 грн., ЛГ-0001921 від 18.07.2009 року на суму 41 640,88 грн. та ЛГ-0002081 від 01.08.2009 року на суму 21 180,64 грн., а відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Покупця на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.2 Договору Покупець зобов'язався проводити оплату вартості шляхом відстрочення платежу на протязі 15 календарних днів з моменту отримання партії продукції.

Проте відповідач в порушення умов Договору за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 135 961,53 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 27.05.2009 року по 24.02.2010 року, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед третьою особою по Договору в розмірі 95 018,45 грн. (230 979,98 грн. мінус 135 961,53 грн.).

02.08.2010 року між ТОВ „Луганський гофротарний комбінат" (Продавець, Первісний кредитор) та ТзДВ «Бізнес пейпа інвест» (Покупець, Новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 10/29-ЛГ (Договір відступлення), у відповідності до п. 1 якого Первісний кредитор продав Новому кредитору майнові права, а саме - права та обов'язки за Договором купівлі-продажу № 09/53 від 13.03.2009 року по видатковим накладним, банківським випискам на загальну суму 95 018,45 грн. - заборгованість відповідача перед третьою особою за Договором.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З статті 514 Цивільного кодексу України випливає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою відповідачу направлялося повідомлення Вих. № 599 від 13.08.2010 року про перехід прав за Договором та позивачем надсилалася відповідачу вимога Вих. № 88 від 26.08.2010 року про сплату заборгованості в сумі 105 243,42 грн. (95 018,45 грн. - основна заборгованість, 2 131,24 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 8 093,73 грн. - інфляційних втрат).

Але вищевказані листи відповідачем отримано не було у зв'язку із тим, що відповідач за адресою на яку надсилалися листи не знаходиться, що підтверджується відповідними довідками відділення поштового зв'язку про причини повернення.

Позивач, вважаючи, що до нього на підставі ст.ст. 512-520 Цивільного кодексу України перейшли майнові права за Договором та враховуючи, що відповідачем заборгованість за Договором в розмірі 95 018,45 грн. не погашена, посилаючись на статті 525, 526, 625 ЦК України та 193 Господарського кодексу України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі - 113 837,50 грн. з них основного боргу - 95 018,45 грн., втрат від інфляції - 6 829,56 грн. та 3% річних - 11 989,49 грн.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - 95 018,45 грн., втрат від інфляції - 6 829,56 грн. та 3% річних - 11 989,49 грн.

При цьому суд виходив з того, що третя особа, в силу ст.ст. 512-520 Цивільного кодексу України передала, а позивач отримав право вимоги на стягнення з відповідача коштів в розмірі 95 018,45 грн., як боргу, який виник у відповідача внаслідок несплати в повному обсязі за поставлений третьою особою Товар за Договором.

Таким чином, враховуючи що відповідачем доказів сплати заборгованості за Договором не надано, контррозрахунку заявлених до стягнення сум суду не представлено, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитьсь з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору купівлі-продажу № 09/53 сторони обумовили, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за даним Договором третій особі без письмової згоди іншої сторони. Договір є чинним, підписаний сторонами, скріплений печатками і будь-яких змін до нього не вносилося.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач письмової згоди на передачу прав та обов'язків ТОВ „Луганський гофротарний комбінат" позивачу не надавав і останній не заперечував даної обставини під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи те, що Первісний кредитор та Новий кредитор уклали Договір відступлення права вимоги без письмової згоди відповідача, чим порушили п. 7.2 Договору та ст. 516 ЦК України, то судова колегія приходить до висновку, що до позивача у встановленому Законом порядку не перейшло право майнової вимоги за Договором, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Враховуючи, що в задоволені позову в частині стягнення 95 018,45 грн. основного боргу відмовлено, то позовні вимоги в частині стягнення 6 829,56 грн. втрат від інфляції та 11 989,49 грн. 3% річних також задоволенню не підлягають.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних письмових документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством України.

Натомість, відповідач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх посилань викладених у апеляційній скарзі.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року у справі № 51/299-10/475 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року у справі № 51/299-10/475 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Бізнес пейпа інвест» на користь Дочірнього підприємства Фірма „Екотехніка-М" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 1 138,38 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 51/299-10/475 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Шипко В.В.

Скрипка І.М.