Рішення

від 22.12.2011 по справі 30/337

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/337

22.12.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффіціна»

Про                     визнання недійсними угод до договору найму

                                                                                                                 Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача       не з'явився          

Від відповідача  ОСОБА_1 –представник за довіреністю № б/н від 03.11.11.;

                             ОСОБА_2 –представник за довіреністю № б/н від 03.11.11.

Рішення прийнято 22.12.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку  оголошеною в судовому засіданні перервою з 08.12.11. по 22.12.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффіціна»про визнання Угоди № 2 від 29.12.09. про внесення змін (доповнень) до Договору найму № 3-07 від 20.04.07. та до Угоди № 1 про внесення змін (доповнень) до Договору найму № 3-07 від 20.04.07. недійсною з моменту її укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена вище Угода підлягає визнанню недійсною, оскільки була підписана особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.11. порушено провадження у справі № 30/337; розгляд справи призначено на 08.12.11. о 11-00.

08.12.11. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, відповідно до якого ТОВ «Масінвест-Україна»просить суд на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначити у справі № 30/337 почеркознавчу експертизу.

В судовому засіданні 08.12.11. відповідачем подано письмові заперечення на позов, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Оффіційна»позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідач вказує на те, що позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття до виконання Угоди № 2, зокрема, сплачуючи з 01.01.08. щомісячну плату за користування приміщенням в розмірі 17 675,00 грн.

ТОВ «Оффіціна»вказує на те, що якщо б позивач та відповідач не уклали Угоду № 2, то за умовами Угоди № 1 про від 20.04.07. (дійсність якої не заперечується позивачем), розмір плати за користування приміщенням в період з 01.08.08. по день фактичної передачі приміщення мав би становити 75 750,00 грн.

В судовому засіданні 08.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського  процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.12.11. о 15-45.

Представник позивача в судове засідання 22.12.11. не з'явився, але через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.12.11. подано клопотання, відповідно до якого ТОВ «Масінвест-Україна»просить суд:

- викликати в судове засідання п. ОСОБА_3 для надання пояснень щодо факту підписання чи не підписання оспорюваних Угод;

- відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю позивача забезпечити явку в судове засідання 22.12.11. повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна».

Розглянувши зазначене клопотання позивача про відкладення розгляду справи № 30/337, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач як юридична особа не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

За таких обставин,  клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник відповідача  в судовому засіданні 22.12.11. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/337.

            Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оффіціна»(Наймодавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»(Наймач) укладено Договір найму № 3-07 нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Наймодавець передає, а Наймач приймає в строкове платне користування, на правах оренди нежитлове приміщення площею 369,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, літера «А», яке належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.03., посвідченого державним нотаріусом Барановою Т.І. за № 385 та зареєстрованого в БТІ за № 462-п.

20.04.07. між позивачем та відповідачем укладено Угоду № 1 про внесення змін (доповнень) до Договору найму № 3-07 від 20.04.07., згідно якої сторонами погоджено, що розмір плати за користування приміщенням в період з 20.04.07. по 31.12.07. Наймачем Наймодавцю складає: 15 150,00 грн. Розмір плати за користування приміщенням в період з 01.01.08. по 01.12.09. Наймачем Наймодавцю складає: 17 675,00 грн. за 1 (один) місяць. Розмір плати за користування приміщенням в період з 01.12.09. року по день фактичної передачі (повернення) Наймачем Наймодавцю складає: 75 750,00 грн. за 1 (один) місяць.

29.12.09. між сторонами було укладено Угоду № 2 від 29.12.09. про внесення змін (доповнень) до Договору найму № 3-07 від 20.04.07. та Угоди № 1 про внесення змін (доповнень) до Договору найму № 3-07 від 20.04.07.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що під час проведення службової перевірки було встановлено, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»- ОСОБА_3, призначеної на посаду директора позивача на підставі протоколу № 4 учасника ТОВ «Масінвест-Україна»та яка, на підставі статуту ТОВ «Масінвест-Україна»мала право підпису документів від позивача станом на 29.12.09., не відповідає зразку підпису на інших документах, підписаних ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що вказаний факт можливо встановити не маючи спеціальних знань чи навичок способом порівняння зразків підписів пані ОСОБА_3 на її паспорті громадянки України, та на інших документах, зокрема, на заяві про звільнення від 04.02.11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»вказує на те, що оскільки оспорювана Угода від імені позивача не була підписана ані директором, ані уповноваженим за відповідною довіреністю представником, ані іншою особою, уповноваженою в силу закону, то Угода № 2 від 29.12.09. не відповідає вимогам ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Після закінчення дії Договору найму сторони продовжували його дію та змінювали умови оплати шляхом підписання відповідних додаткових угод (Угода № 1 від 20.04.07., Угода № 2 від 29.12.09., Угода № 3 від 30.12.09.).

Згідно Угоди № 2 від 29.12.09. до Договору, сторони погодили, що розмір плати за користування приміщенням в період з 01.01.08. по 31.01.11. Наймачем Наймодавцю складає 17 675,00 грн. за 1 (один) місяць.

В останній редакції Договору найму, з врахуванням додаткової Угоди № 3 до Договору найму від 30.12.09., дію Договору найму було продовжено до 30.09.11.

Угодою № 3 сторони встановили, що після закінчення строку дії Договору найму, позивач зобов'язується протягом 10 календарних днів з дати закінчення Договору найму (тобто до 10.10.11.) повернути нежиле приміщення відповідачу.

Оспорювана Угода № 2 від 29.12.09. була підписана з боку позивача директором ОСОБА_3

У відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Судом встановлено, що станом на день укладення Угоди № 2 від 29.12.09. до Договору оренди, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»була саме ОСОБА_3

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття ним до виконання Угоди № 2 від 29.12.09. до Договору оренди, оскільки починаючи з 01.01.08. позивач сплачував орендну плату за користування приміщенням в розмірі 17 675,00 грн.

Таким чином з наведеного вбачається, що якщо б позивач та відповідач не уклали Угоду № 2 від 29.12.09. до Договору оренди, то за умовами Угоди № 1 про від 20.04.07. (дійсність якої не заперечується позивачем), розмір плати за користування приміщенням в період з 01.08.08. по день фактичної передачі приміщення мав би становити 75 750,00 грн.

Але як вбачається з долучених до матеріалів справи виписок по особовому рахунку відповідача, позивач сплачував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффіціна»плату за користування орендованим приміщенням в розмірі, який був визначений Угодою № 2 від 29.12.09. до Договору оренди.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було схвалено укладену між сторонами Угоду № 2 від 29.12.09. до Договору оренди, що підтверджується внесенням орендної плати за користування приміщенням починаючи з 01.01.08. в розмірі, який визначений Угодою № 2 від 29.12.09. до Договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффіціна»законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна», оскільки сплачуючи за користування приміщенням орендну плату починаючи з 01.01.08., передбачену саме Угодою № 2 від 29.12.09. до Договору оренди, позивач тим самим схвалив вказану Угоду та виконував її умови.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє позивачу в задоволенні його клопотань про призначення почеркознавчої експертизи та про виклик до суду для надання пояснень п. ОСОБА_3, в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна»відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 26.12.11.